Постанова

від 18.06.2013 по справі 5011-41/18817-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа№ 5011-41/18817-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Матяш С.В., довіреність б/н від 18.03.2013 року,

відповідача: Іванов Володимир Миколайович особисто,

Хоменко С.В., довіреність б/н від 28.05.2013 року,

Бегейович Р.В., довіреність б/н від 28.05.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванова Володимира Миколайовича

на рішення господарського суду міста Києва

від 28.01.2013 р.

у справі №5011-41/18817-2012 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украбразив плюс"

до Фізичної особи-підприємця Іванова Володимира Миколайовича

про стягнення 92 195, 58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украбразив плюс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванова Володимира Миколайовича про стягнення 92 195,58 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Іванова Володимира Миколайовича (місцезнаходження: 03040, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Івана Пулюя, буд.3, кв.188, ідентифікаційний номер: 1997819696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украбразив плюс" (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 6; код ЄДРПОУ 36336461) 92 195 (дев'яносто дві тисячі сто дев'яносто п'ять) грн. 58 коп. основного боргу та 1 843 (одну тисячу вісімсот сорок три) грн. 91 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року по справі №5011-41/18817-2012 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Украбразив плюс" до Фізичної особи-підприємця Іванова Володимира Миколайовича повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Позивач у письмовому відзиві просив апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу без задоволення.

14.06.2013 до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло письмове клопотання про долучення до матеріалів справи документів, в якому просять долучити додаткові докази до справи, а саме: копію податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року; копію розрахунку коригування сум ПДВ; копію податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року; копію розрахунку коригування сум ПДВ; копію податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року; копію розрахунку коригування сум ПДВ; копію податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року; копію розрахунку коригування сум ПДВ; копію податкової накладної №1786 від 16.07.2010 року; копію податкової накладної №1787 від 16.07.2010 року; копію податкової накладної №1788 від 16.07.2010 року; копію податкової накладної №1789 від 16.07.2010 року; копію податкової накладної №1911 від 30.07.2010 року; копію податкової накладної №1912 від 30.07.2010 року; копію податкової накладної №1982 від 09.08.2010 року; копію податкової накладної №1983 від 09.08.2010 року; копію податкової накладної №2088 від 19.08.2010 року; копію податкової накладної №2089 від 19.08.2010 року; копію податкової накладної №2090 від 19.08.2010 року; копію податкової накладної №2199 від 01.09.2010 року; копію податкової накладної №2200 від 01.09.2010 року; копію податкової накладної №2201 від 01.09.2010 року; копію податкової накладної №2261 від 08.09.2010 року; копію податкової накладної №2305 від 09.09.2010 року; копію податкової накладної №2307 від 09.09.2010 року; копію податкової накладної №2308 від 09.09.2010 року; копію податкової накладної №2311 від 09.09.2010 року; копію податкової накладної №2312 від 09.09.2010 року; копію податкової накладної №2431 від 22.09.2010 року; копію податкової накладної №2432 від 22.09.2010 року; копію податкової накладної №2433 від 22.09.2010 року; копію податкової накладної №2539 від 05.10.2010 року; копію податкової накладної №2526 від 06.10.2010 року; копію податкової накладної №2536 від 06.10.2010 року; копію податкової накладної №2537 від 06.10.2010 року; копію податкової накладної №2538 від 06.10.2010 року; копію податкової накладної №2672 від 18.10.2010 року; копію податкової накладної №2673 від 18.10.2010 року; копію податкової накладної №2674 від 18.10.2010 року; копію податкової накладної №2722 від 22.10.2010 року; копію податкової накладної №2757 від 28.10.2010 року; копію податкової накладної №2758 від 28.10.2010 року; копію податкової накладної №2760 від 28.10.2010 року. Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вирішила клопотання задовольнити та залучити додаткові докази до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди про поставку продукції, яка відбувалася у період з 05.07.2012 року до 28.10.2012 року згідно видаткових накладних копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було отримано продукції на загальну суму 92 195,58 грн.

22.10.2012 року між відповідачем та позивачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2009 року по 28.10.2010 року.

14.11.2012 року відповідачу було надіслано претензійний лист №211/11 від 14.11.2012 року, в якому було запропоновано виконати зобов'язання та протягом 7-ми календарних днів сплатити борг, який на 28.10.2012 року становив 92 195,58 грн.

Даний лист представником відповідача було отримано 19.11.2012 року, що підтвердилось поштовим повідомленням.

Проте відповідач у 7-ми денний строк з дня отримання вказаної претензії відповіді не надав та кошти не перерахував.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 92 195,58 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Отже, враховуючи що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 92 195,58 грн.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року у справі №5011-41/18817-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року у справі №5011-41/18817-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року у справі №5011-41/18817-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванова Володимира Миколайовича - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.