Постанова

від 12.06.2013 по справі 802/2394/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

12 червня 2013 р. Справа № 802/2394/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представника позивача: Долиняного С.В.,

представника відповідача: Гайдай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" (далі - ТОВ «ПоділляКомунКомплект») до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001952206 від 07.05.2013 року

в с т а н о в и в :

В травні 2013 року ТОВ «ПоділляКомунКомлект» звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001952206 від 07.05.2013 року.

Зазначали, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ПоділляКомунКомплект» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Новатрейд-Буд» за листопад 2011 року, складено акт № 1492/22-06/33182663 від 18.04.2013 року на підставі висновків якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001952206 від 07.05.2013 року, яким товариству збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2417,00 грн. - основного платежу та 1209,00 грн. - штрафних санкцій. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема щодо порушення товариством норм пунктів 198.2, 198.3 та 198.7 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

На обґрунтування позову заявник вказує на те, що перевіряючий дійшов висновку про порушення вище вказаних норм із власних суб'єктивних припущень з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних не враховуючи той факт, що транспортування товару здійснювалось власним транспортним засобом, що не потребувало у складанні останніх. Крім того, податкові та видаткові накладні отримані від ТОВ "Новатрейд-Буд", що стали підставою зарахування товариством податкового кредиту, належним чином оформленні, як того вимагає податкове законодавство. Також, вказували на те, що в акті перевірки від 18.04.2013 року є безпідставне посилання на фіктивність угоди з ТОВ «Новатрейд-Буд», оскільки в підтвердження факту придбання та використання матеріалів, отриманих від вищезгаданого контрагента податковому органу надано документи, що підтверджують товарність операцій.

Враховуючи зазначене, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення податкового органу незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, та таким що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на доводи викладені в позові, просив щодо його задоволення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, що викладені в запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Свої заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовує зокрема тим, що в наданій товариством до перевірки видатковій накладній № 273 від 29.11.2011 року, в графі «отримав», не вказано посаду особи, яка отримала матеріали, чим порушено Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, до перевірки не було надано товарно-транспортну накладну яка б підтверджувала транспортування придбаного позивачем вантажу, тобто товариство не виконало зобов'язання, передбачені вимогами податкового законодавства. Зазначене свідчить про фіктивність господарської операції та як наслідок порушення порядку формування податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 12.04.2013 року по 16.04.2013 року Вінницькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ПоділляКомунКомплект» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Новатрейд-Буд» (код ЄДРПОУ 37231787) за листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1492/22-06/33182663 від 18.04.2013 року, яким встановлено порушення ТОВ «ПоділляКомунКомплект» п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за листопад 2011 року (№9012562425 від 19.12.2011 року) на 2417,00 грн. (а.с.12-17).

На підставі висновків акту перевірки Вінницькою ОДПІ 07.05.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001952206, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2417,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1209,00 грн. (а.с.11).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останнє таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та спірному рішенню відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено в акті перевірці від 18.04.2013 року, що ТОВ «ПоділляКомунКомплект» у рядку 10.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість та додатку №5 до декларацій по ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в розділі ІІ «Податковий кредит» віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання матеріалів (зуб ковша) придбаного від ТОВ «Новатрейд-Буд» за листопад 2011 року в сумі 12083,00 грн., суму ПДВ 2417,00 грн. Податковим органом зроблено запит (направлено лист) ТОВ «ПоділляКомунКомплект» про надання пояснення та документального підтвердження по взаєморозрахункам з ТОВ «Новатрейд-Буд» (код ЄДРПОУ 37231787, м. Кіровоград) за листопад 2011 року (а.с.13).

Згідно наданих товариством документів, Вінницькою ОДПІ зроблений висновок, що в наданій до перевірки видатковій накладній № 273 від 29.11.2011 року на загальну суму 14500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2416,67 грн., в графі «отримав», не вказано посаду особи, яка отримала матеріали, чим порушено Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, товариством до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, які б характеризували якість товару та підтверджували фактичне здійснення фінансово-господарських операцій та відповідно, встановлення використання в господарській діяльності тих товарів, які повинні були поставлятись, а саме: відсутні документи, що підтверджують факт перевезення (ТТН), відсутні сертифікати якості, відповідності, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, довіреності на отримання матеріалів та оборотно-сальдові відомості.

Також, з акту перевірки вбачається, що на підставі висновків акту Кіровоградської ОДПІ від 29.12.2012 року № 195/22-5/37231787 встановлено, що у ТОВ «Новатрейд-Буд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал та транспортні засоби у необхідній кількості і т.д., чим порушено норми ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. Зазначене свідчить про недодержання контрагентом позивача правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Встановлено також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) в перевіряємому періоді, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185 ПК України, а саме відомості наведенні у деклараціях з податку на додану вартість за вересень, листопад 2011 року, лютий, березень, червень, липень, вересень 2012 року не відповідають дійсності та підлягають коригуванню.

На підставі вище викладеного, Вінницькою ОДПІ зроблено висновок про безпідставне формування ТОВ «Новатрейд-Буд» податкових зобов'язань з ТОВ «ПоділляКомунКомплект», задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2011 року в сумі 2417,00 грн., у зв'язку з чим, позивачем порушено п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Новатрейд-Буд» за листопад 2011 року на суму 2417,00 грн.

Суд вважає такі висновки Вінницької ОДПІ такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи і є помилковими.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року (далі - ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Надані представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Факт поставки товару, що підтверджує формування податкового кредиту з ПДВ відповідно до п. "а", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, підтверджено видатковою накладною № НО-273 та податковою накладною № 276 від 29.11.2011 року, складеними ТОВ «Новатрейд-Буд», на поставку «Зуб ковша 1080.52.06» в кількості 5,000 одиниць, на загальну суму 14500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2416,67 грн. (а.с. 18,19).

Позивач отримав від ТОВ «Новатрейд-Буд» зазначений товар «зуб ковша» згідно рахунку фактури № 302 від 25.11.2011 року з ПДВ 20% - 2416,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням за № 207 від 28 листопада 2011 року (а.с. 41).

Щодо позиції перевіряючих про відсутність товарно-транспортних накладних (далі -ТТН) і як наслідок відсутності підтвердження фактично придбаного товару та не доведення факту їх використання у господарській діяльності позивача, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представником позивача надано подорожній лист автомобіля № 397 від 29.11.2011 року, який належить ТОВ «ПоділляКомунКомплект», що підтверджує транспортування придбаного у ТОВ «Новатрейд-Буд» товару, а саме «зуб ковша», власним вантажним транспортним засобом позивача. Тому, на думку представника позивача, оформлення ТТН не є обов'язковим.

З даного приводу суд зазначає, що відсутність ТТН на перевезення товарів сама по собі не свідчить про безтоварність операцій їх поставки.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються винятково порядку здійснення перевезень і не мають (і по визначенню не можуть мати) відношення до бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення зазначених видів обліку.

Самі ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПКУ.

Крім того, суд зважає на те, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, в свою чергу підтверджується, наданими судовому засіданні вище вказаними накладними та іншими документами, які свідчать про подальшу реалізацію (оприбуткування) закупленого товару у позивачем у ТОВ «Новатрейд-Буд» в своїй господарській діяльності, а саме: накладна № 001089 та податкова накладна № 0000103 від 30.11.2011 року виписані позивачем для ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України «Філія «Літинський райавтодор» (а.с.38,39). Зазначені документи, на думку суду, повністю спростовують позицію податкового органу щодо безтоварності здійснених операцій.

Вказані обставини свідчать про правильність формування податкового кредиту позивачем по першій події, а саме отримання податкової накладної в податковому періоді, в якому було набуто право власності на товар - листопад 2011 року, відповідно до положень п.198.2 ст. 198 ПК України.

В зв'язку з чим протиправним є висновок Вінницької ОДПІ про порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п.198.7 ст. 198 Податкового кодексу України.

Щодо твердження податкового органу в акті перевірки від 18.04.2013 року про відсутність належних реквізитів оформлення первинних документів, в даному випадку видаткова накладна № НО-273 від 29.11.2011 року, у відповідності до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», спростовується наступним.

В судовому засіданні судом досліджено вище вказану видаткову накладну та встановлено, що остання містить підпис «отримувача», ПІБ даної особи, а також реквізити довіреності такої особи (ПКК № 360133 від 29.11.2011 року) (а.с.18).

Тобто, реальність операцій з поставки «зуб ковша» в адресу позивача підтверджується рухом активів у процесі здійснення господарської операції, що підтверджено зазначеними вище документами.

Крім того, п. 201.8, ст. 201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, як обставина реальності здійснення господарських операцій підтверджується тим, що ТОВ «Новатрейд-Буд» (контрагент позивача) на момент видачі податкової накладної був зареєстрованим платником ПДВ, що давало право позивачу на підставі видаткової накладної від 29.11.2011 року № НО-273 року віднести до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2417,00 грн. Факт реєстрації юридичної особи ТОВ «Новатрейд-Буд» підтверджено податковим органом, про що зазначено в акті перевірки від 18.04.2013 року.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням вищевикладеного, висновки акту перевірки від 18.04.2013 року, які є предметом дослідження, не відповідають вимогам вищезгаданого Порядку та складені без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011 року №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2004 року, купівля-продажу товару, який придбавався згідно досліджених судом первинних документів, узгоджується з предметом діяльності товариства (п.2.7. акту перевірки від 18.04.2013 року).

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Слід зауважити, що в основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентом в листопаді 2011 року покладена інформація Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, що знайшла своє відображення в акті перевірки від 29.12.2012 року за № 195/22-5/37231787, зазначене не може слугувати доказом укладення нікчемних правочинів.

Суд вважає, що Вінницькою ОДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих товариств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що операції з придбання ТОВ «ПоділляКомунКомплект» у ТОВ «Новатрейд-Буд» та подальша реалізація позивачем товарів в своїй господарській діяльності, мали реальний характер.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. В зв'язку з чим до податкового обліку позивача не підлягають застосуванню положення ст. 198 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0001952206 від 07 травня 2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача, підлягають стягненню 114,71 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно платіжного доручення № 629 від 14.05.2013 року.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0001952206 від 07 травня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" судовий збір в розмірі 114,71 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович