Постанова

від 21.06.2013 по справі 809/1827/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                               ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  "21" червня 2013 р.                                                                          Справа № 809/1827/13-a  м. Івано-Франківськ               Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:           головуючого – судді Мигалюка Ю.В.           секретаря  Третяк В.Р.,           за участю сторін:           представника позивача: не з'явився,           представника  відповідача: не з'явився,           розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом  Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області  до Приватного підприємства «Анти» про стягнення податкового боргу в сумі 6 760 грн.,-       ВСТАНОВИВ: 06.06.2013 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Анти» про стягнення податкового боргу в сумі 6 760 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку із несплатою штрафних санкцій, застосованих за неподання податкової звітності по податку на прибуток.         Ухвалою суду від 21.06.2013 року у справі замінено позивача в порядку процесуального правонаступництва – на Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.   Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав клопотання  про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити.           Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи. Поштове повідомлення про вручення кореспонденції повернулося на адресу суду із відміткою «підприємство відсутнє». Однак, повістки направлено відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, однак не отримано відповідачем з незалежних від суду причин. У відповідності до ч.11 ст.35 КАС України вважається, що поштове відправлення вручене належним чином.  За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторін.  Розглянувши матеріали позову, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.  Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.            Судом встановлено, що 27.03.2006 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи – Приватного підприємства «АНТИ» (а. с. 6). Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у   м. Івано-Франківську, є платником податку на прибуток підприємств. Підприємством допущено утворення податкового боргу в розмірі 6  760 грн., що виник в результаті несплати штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, застосованих за неподання податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, 1 півріччя 2012 року, 1,2, 2-3 квартали 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, 2010 рік, що виявлено актами камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності (а.с.8-17). Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1). Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.         Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).         Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Даний обов'язок врегульовано було і податковим законодавством що діяло до моменту прийняття Податкового кодексу України.         Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Згідно пункту 49.18 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.             Відповідно пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України для цілей розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу, є календарний квартал.            Відповідно пункту 33.3 статті 33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період -період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.           Відповідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання –юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.            Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію. Відповідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Судом встановлено, що податковим органом податкові повідомлення-рішення за направлені відповідачу листом з повідомленням про вручення за адресою, що вказана у витязі  ЄДРПОУ.            Відповідно до вимог п. 58.3 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.             Таким чином, податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу.         У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.        Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту отримання податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.           Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6  760 грн., застосованих за неподання податкової звітності з податку на прибуток. Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг. Таким чином, застосовані штрафні (фінансові) санкції утворюють податковий борг відповідача в цій же сумі, який відповідачем не сплачено. Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.           Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.          Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.             Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить. Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.  На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –                                                       ПОСТАНОВИВ:           Позов задовольнити повністю.           Стягнути з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих відповідача та за рахунок готівки Приватного підприємства «Анти» (код ЄДРПОУ 34078407, вул. Г.Мазепи,40А,/20, м.Івано-Франківськ, 76018) в дохід держави податковий борг в сумі 6 760 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.). Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України. Постанова  складена в повному обсязі 26.06.2013 року.               Суддя                              (підпис)                                                  Мигалюк Ю.В.