ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
17 червня 2013 р. Справа № 802/2118/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,
позивача: Тишківський С.Л.,
відповідача: Лабунець Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: малого приватного підприємства "Руслана"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
Мале приватне підприємство "Руслана" (далі - МПП "Руслана") звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення №0001162230 від 11.04.2013 суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, на його думку, факт виявлених порушень податкового законодавства ґрунтується виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах, тому відсутність підпису отримувача товару у накладних на товар під час перевірки, не може бути віднесена до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позовній заяві, додатково пояснив, що облік товарних запасів проводиться у відповідності до вимог законодавства, товари на складі МПП "Руслана" були повністю обліковані, доказом цього є видаткові накладні, акти переводу номенклатури при його оприбуткуванні, звіти про переміщення товарів на складах, картки складського обліку.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складання акту податковий орган діяв згідно вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним та обґрунтованим, а відтак скасуванню не підлягає (а.с.49-51).
В судових засіданнях допитано в якості свідків ОСОБА_3 - ревізора який проводив перевірку підприємства позивача та ОСОБА_4 головного бухгалтера МПП "Руслана".
ОСОБА_3 надав суду пояснення, що відтворюють зміст висновків акту перевірки (а.с.9-10).
ОСОБА_4 свідчила суду, що МПП "Руслана співпрацює з ВКПП "Тонус-Плюс" на умовах самовивозу товару із складу постачальника. Отримання товару здійснюється власним транспортом по складських накладних, згідно яких оприбутковано товар на склад. Оригінали видаткових та податкових накладних з підписами та печатками отримані із запізненнями, так як податкові накладні проходили реєстрацію в єдиному державному реєстрі. При складанні документів за лютий 2013р., складські документи інший бухгалтер відложила в окрему папку, а оригінали у зв'язку з навантаженням не підписала у завідуючих складами. Під час проведення фактичної перевірки вона, як головний бухгалтер, не знала, що підписані копії окремих накладних знаходяться в окремій папці.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, заслухавши покази свідків, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо задоволення заявленого адміністративного позову з огляду на наступне.
З 01.04.2013р. на підставі наказу №101 від 01.04.2013р. "Про проведення фактичної перевірки платника податків", направлень на перевірку №№88, 89 головним державним податковим ревізором-інспектором ДПС у Вінницькій області інспектором податкової служби І рангу Полонським О.С. та головним державним податковим ревізором-інспектором ДПС у Вінницькій області радником податкової служби ІІІ рангу ОСОБА_3 була проведена фактична перевірка МПП "Руслана.
Об'єкт, що перевірявся: склад магазин суб'єкта господарської діяльності МПП "Руслана (код ЄДРПОУ 13337853) за адресою вул. Липовецька, 1, м. Вінниця.
За результатами перевірки складено акт (а.с.9-10), згідно висновків якого підприємство не забезпечило ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, в накладних, згідно яких отримано товар, відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Загальна вартість не облікованого товару становить 8748,55 грн. Вказано, що копії перелічених накладних №52 від 21.02.2013р., №68 від 28.02.2013р., №70 від 28.02.2013р. від ВКПП "Тонус-Плюс" додаються до даного акту.
Акт перевірки підписано із зауваженнями (а.с.10 на звороті).
На підставі акта перевірки №015/02/32/22/13337853 від 04.04.2013р. відповідачем встановлено порушення п.12. ст.3, ст.6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України, згідно з ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" податковим повідомленням-рішенням №0001162230 від 11.04.2013р. до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 17497,1 грн. (а.с.33).
Не погоджуючись з висновками податкового органу, оскаржуючи правомірність прийняття повідомлення-рішення №0001162230 від 11.04.2013р., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд не погоджується з позицією та висновками податкового органу та в контексті даної спірної ситуації зважає на наступне.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
В силу п.12 статті 3 Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно статті 6 Закону облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Стаття 20 Закону передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, визначальною підставою для застосування фінансових санкцій, згідно ст. 20 названого Закону, за наявності факту порушення ведення встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, є встановлення контролюючим органом необлікованого товару.
Таким чином, з огляду на вказані норми права, суб'єкти підприємницької діяльності мають право зберігати та реалізовувати лише ті товарно-матеріальні цінності, які обліковані у встановленому законом порядку.
Порядок ведення бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язанні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.
В силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, висновку щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не відображені в такому обліку, податковий орган дійшов з тих підстав, що в накладних №52 від 21.02.2013 р., №68 від 28.02.2013р., №70 від 28.02.2012р., згідно яких отримано товар, відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такі висновки ДПІ суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено імперативних законодавчих вказівок щодо порядку ведення бухгалтерського обліку товарних запасів в Україні.
Суд вважає, що діючи неупереджено, перевіряючі мали можливість встановити факт оприбуткування та облікування товару на підставі накладних, актів переводу, звітів про переміщення товарів на складах, однак не зробили цього. Таким чином, відповідач не довів, що позивач здійснював купівлю товарів, які не відображені в обліку.
Водночас, представник відповідача не зміг навести правових підстав для такого твердження чи норм закону, які б чітко передбачали порядку ведення бухгалтерського обліку товарних запасів в Україні. Позивачем надано суду накладні, акти переводу, звіти про переміщення товарів на складах (а.с.12-37) що підтверджують факт придбання та оприбуткування товару. Зазначені документи свідчать про те, що облік товарів позивачем ведеться.
Щодо посилань висновків акту перевірки про відсутність особистого підпису, або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка отримувала товар, суд критично ставиться до таких тверджень, зважаючи на обов'язкові реквізити первинних документів згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, на обов'язкове зазначення особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 (далі -Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно п.2.4, п.2.16 Положення первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.
Зокрема, дослідивши видаткові накладні, що перевірялись податковим органом, суд вважає за доцільне відмітити, що наявність законодавчо визначених реквізитів, зокрема зазначення особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, для видаткових накладних, виписаних платником податку продавцем -постачальником (в даному випадку ВКПП "Тонус-Плюс"), є обов'язковим реквізитом саме для ідентифікації особи представника продавця -постачальника, тобто особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Сама лише та обставина, що на момент проведення перевірки в видаткових накладних був відсутній підпис особи, що отримувала товар, на переконання суду є надуманою, не спростовує факту реальності господарських операцій позивача, належного обліковування товарів МПП "Руслана та підтверджується актами переводу, звітами про переміщення товарів на складах, картками складського обліку матеріалів (а.с.12-37). Крім того в матеріалах адміністративної справи міститься наказ МПП "Руслана" №1 від 03.01.2013р. "Про облікову політику підприємства" (а.с.29-32), що свою чергу підтверджує правомірність дій позивача щодо ведення облікування товарних запасів.
Таким чином, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, які викладено в акті перевірки, а саме порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів та виявлення податковим органом необлікованого товару, що свідчить про невідповідність прийнятого ДПІ рішення вимогам ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а відтак неможливості застосування штрафних санкцій визначених законом, за умови не визначення на даний час законодавчого порядку обліку товарних запасів на складах.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог МПП "Руслана" в повному обсязі та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції від 11.04.2013 року №0001162230.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовільнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції від 11.04.2013 року №0001162230.
Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства "Руслана" судові витрати у розмірі 174 (сто сімдесят чотири) гривні 97 копійок.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
Суд | Вінницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.06.2013 |
Оприлюднено | 26.06.2013 |
Номер документу | 32002441 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Томчук Андрій Валерійович
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Томчук Андрій Валерійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні