Рішення

від 10.06.2013 по справі 922/1260/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 922/1260/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Прокурор Золочівського району Харківської області смт. Золочів в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківської області, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області до ТОВ "Золочівське хлібоприймальне підприємство" смт. Золочів , Жовтневого навчально-виховного комплексу (загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - дошкільного закладу (ясла-садок) Золочівської районної державної адміністрації Харківської області про про визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов"язання звільнити земельну ділянку за участю представників:

позивача: Рибалко О.О. за дов. № 13-14-34/99/0/9-13 від 11.02.13 р.;

1-го відповідача: не з"явився;

2-го відповідача: Громов А.В. за дов. б/н від 0404.13 р.;

3-ї особи: Курчакова А.В. за дов. № 10-26/3333 від 11.04.13 р.4

прокурора: Зливка К.О.( посв. № 013773 від 06.12.12 р.).

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Золочівського району Харківської області смт. Золочів в інтересах держави в особі Головного управління Державного земельного агентства у Харківській області (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір про спільну діяльність б/н від 05.02.2013 р., укладений між TOB «Золочівське Хлібоприймальне підприємство» (смт. Золочів) (далі за текстом - перший відповідач) та Жовтневим навчально-виховним комплексом (загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів - дошкільним закладом (ясла-садок) Золочівської районної державної адміністрації Харківської області (с. Жовтневе, Золочівського р-ну Харківської області (далі за текстом - другий відповідач або Жовтневе НВК І-ІІ ст.), а також зобов'язати TOB «Золочівське Хлібоприймальне підприємство» припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 24,2 га, яка використовується підприємством на підставі договору про спільну діяльність № б/н від 05.02.2013.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2013 р. було порушено провадження у справі та залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

В судовому засіданні 05.06.2013 р. оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв. 10 червня 2013 р.

Представники прокуратури та позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник другого відповідача проти позову заперечує. Вказує, що підстав для визнання недійсним оспорюваного договору немає, а земельна ділянка другим відповідачем першому відповідачу не передавалась.

Перший відповідач свого представника в судові засідання не направляв, про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулося на адресу господарського суду Харківської області з відміткою про отримання. В письмовому відзиві проти позову заперечує, висловлюючи позицію про законність оспорюваного договору, як договору про спільну діяльність.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд встановив наступне.

У відповідності до розпорядженням голови Золочівської райдержадміністрації від 08.06.2010 р. № 154 Жовтневому НВК І-ІІ ст. надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 24,2 га ріллі у постійне користування для дослідних і навчальних цілей із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Жовтневої селищної ради.

Станом на 27.08.2012 р. Жовтневим НВК І-ІІ ст. правовстановлюючі документи у відповідності до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного України на землю не отримано, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Золочівському районі від 27.08.2012 р.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За відсутності згоди належного землекористувача, яким є Головне управління Держземагенства у Харківській області, Жовтневим НВК І-ІІ ст. 05.02.2013 р. укладено договір про спільну діяльність з TOB «Золочівське XПП», предметом якого та додаткової угоди до нього є передача у користування земельної ділянки, площею 24,2 га, яка не є власністю та не перебуває у користуванні Жовтневого НВК І-ІІ ст.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Ст. 124 Земельного кодексу визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, якою визначено виникнення права на земельну ділянку встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Ст. 126 Земельного кодексу України, якою визначені документи, що посвідчують право на земельну ділянку, серед іншого встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до п 1.1. оспорюваного Договору - предмет і мета Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, учасники зобов'язуються спільно діяти у сфері вирощування сільськогосподарських культур в системі сівозмін з метою організації навчально-дослідної роботи, проведення навчальних та практичних занять, передбачених шкільними програмами, формуванню умінь та навичок учнів.

Однак, п. 4.1 Договору передбачено, що Жовтневий НВК І-ІІ ст. зобов'язано надати належну йому земельну ділянку, загальною площею 24,2 га, для спільного вирощування сільськогосподарських культур.

При цьому, в розділі 5 Договору зазначено, що результати спільної діяльності будуть реалізовані в такому порядку: ТОВ «Золочівське XПП» покриває витрати по всьому комплексу вирощування врожаю на цій ділянці та його транспортування, очистці, зберіганні та реалізації, сплати податків і інших витрат та перераховує Жовтневому НВК І-ІІ ст. кошти отримані від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції в розмірі 350 грн. за 1 га.

Таким чином, між відповідачами виникли відносини, пов'язані з передачею земельної ділянки в оренду, укладення фактично договору оренди земельної ділянки, сплати орендної плати за користування земельної ділянки, та отримання прибутку за надання земельної ділянки в оренду, що підтверджуються інформацією Державної інспекції сільського господарства (Лист №04.01-28/1268 від 15.02.2013).

Крім того, визначення, порядок оформлення спільної діяльності встановлені главою 77 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно ст. 1133 ЦК України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до ст. 1134 ЦК України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Таким чином, згідно зазначених норм, спільна діяльність може здійснюватися по відношенню до майна, яким володіють учасники діяльності.

Крім того, спільна діяльність, яка здійснюється внаслідок зазначених договорів, направлена на спільне використання майна, яке за договором перебуває у володінні та є внеском у спільну діяльність однієї із сторін (землі навчальних закладів).

Згідно даних відділу Держземагенства у Золочівському районі (лист № 22 від 04.03.2013 р.) та пояснень посадових осіб відділу освіти Золочівської РДА та директора школи, що були надані при проведенні прокурорської перевірки, право користування земельними ділянками вищевказаним закладом освіти в установленому законодавством порядку не зареєстровано, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується тільки державним актом, який у другого відповідача ст. відсутній.

Таким чином, право користування відповідними земельними ділянками не виникло, і використання земель згідно зазначених договорів є неправомірним та суперечить ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 314 Цивільного кодексу, право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна.

Таким чином, розпорядження землями державної власності може здійснювати уповноважений орган державної влади.

Натомість, за оспорюваний договір передбачає розпорядження другого відповідача земельною ділянкою шляхом її оплатної передачі для ведення спільної діяльності, не маючи на це права, що суперечить загальним вимогам до чинності правочинів, встановлених ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України

Оскільки згідно з вимогами ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які визначені вимогами статті 203 цього Кодексу, в даному випадку при укладенні договору оренди порушені вимоги ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим оспорюваний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ТОВ "Золочівське хлібоприймальне підприємство" припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 24,2 га, яка використовується на підставі оспорюваного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На виконання вимог ухвали суду від 07.05.2013 р., Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області було обстежено земельну ділянку, використання якої стосувався оспорюваний договір. За результатами перевірки було складено акт обстеження земельної ділянки № 59 від 22.05.2013 р. (а.с. 162-164), яким встановлено, що земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів Жовтневої сільської ради Золочівського району, площею орієнтовно 24,2 га, на час обстеження не використовується і заросла бур'яном.

Вказаних обставин прокурором та позивачем не спростовано.

Таким чином, матеріали справи підтверджується, що вказана земельна ділянка першим відповідачем, до якого спрямовано позовну вимогу про її звільнення, не використовується. Вказане зумовлює відмову в цій частині позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Оскільки прокурором було заявлено дві позовні вимоги, перша з яких стосувалась обох відповідачів, а друга лише першого відповідача, з кожного з відповідачів до державного бюджету належить стягнути 573,5 грн. судового збору (1/2 ставки), оскільки проти них постановлено рішення в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність б/н від 05.02.2013 р., укладений між TOB «Золочівське хлібоприймальним підприємством» та Жовтневим навчально-виховним комплексом І-ІІ ступенів.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «Золочівське хлібоприймальне підприємство» (62203, смт. Золочів, Харківська область, вул. Б. Хмельницького, 5, код ЄДРПОУ 31740030) в дохід державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31215206783003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 573,50 грн. судового збору.

Стягнути з Жовтневого навчально-виховного комплексу (загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - дошкільного закладу (ясла-садок) Золочівської районної державної адміністрації Харківської області (Харківська обл., Золочівський р-н, с. Жовтневе, вул. Миру, б. 1, ідент. код 25753060) в дохід державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31215206783003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 573,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Жельне С.Ч.