Рішення

від 19.06.2013 по справі 922/2015/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р.Справа № 922/2015/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Тінес Україна", м. Київ до ПП "Нептун Плюс", м. Харків про стягнення 404 494,86грн. за участю представників сторін:

позивача - Луценко В.О., дов. б/н від 31.05.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 364 824,00грн., пеню в розмірі 27 436,76грн., 3% річних в розмірі 12 234,10грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з відміткою отримання ухвали про порушення провадження у справі відповідачем, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судові засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.10.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тінес Україна" (позивачем) та Приватним підприємством "Нептун Плюс" (відповідачем) було укладено договір поставки № 14/10-11 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, здійснити поставку і передати у власність відповідача товар, визначений п.1.2 договору, а відповідач прийняти та оплатити його вартість.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 364 824,00грн.грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № РН 0000013 від 27.10.11р. та податковою накладною від 27.10.11р., оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар до 31.03.12р.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений позивачем товар не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 364 824,00грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Факт наявності заборгованості на вказану суму підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 364 824,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.5.3 договору, сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування позивачу коштів винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені за період з 01.04.12р. по 30.09.12р. в розмірі 27 436,76грн., який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних за період з 01.04.12р. по 13.05.13р. в сумі 12 234,10грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими, законними, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Нептун Плюс", код ЄДРПОУ 32867935, (61064, м. Харків, Комсомольське шосе,30, р/р 268679320358 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінес Україна", код ЄДРПОУ 35847225 (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, оф.1305, р/р 26008330402 АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) - 364 824,00грн., 27 436,76грн. пені, 12 234,10грн. 3% річних, 8 089,90грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.