Рішення

від 17.06.2013 по справі 916/1031/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2013 р.Справа № 916/1031/13

За позовом: Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»;

до відповідача: Художньо-інжинірінгового центру «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

про визнання недійсним договору та стягнення 86 480,00 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Моісєєв Д.А. - довіреність № 153 від 24.12.2012 року;

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Художньо-інжинірінгового центру «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просить суд визнати недійсним договір на перепроектування робочого проекту будівництва 5-ти поверхового житлового будинку на 40 квартир у м. Іллічівськ, по вул. Паркова, 22 а, укладений між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» та Художньо-інжинірінговим центром «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; застосувати наслідки недійсності договору шляхом стягнення з Художньо-інжинірінгового центру «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 86 480,00 грн. безпідставно набутих коштів; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 19.05.2010 року між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» та Художньо-інжинірінговим центром «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю був укладений договір № 415-О на перепроектування робочого проекту будівництва 5-ти поверхового житлового будинку на 40 квартир у м. Іллічівськ, по вул. Паркова, 22 а.

Однак позивач вважає, що вказаний договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки, сторонами не було додержано вимог ДБН Д.1.1.-7-2000 при складанні договірної ціни, що є порушенням вимог щодо дійсності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України і, як наслідок, тягне за собою визнання договору недійсним із застосуванням відповідних наслідків недійсності правочину.

Крім того, враховуючи, що вартість виконаних робіт за умови їх розрахунку відповідно до умов п. 2.2 ДБН Д.1.1-7-2000 (із застосуванням коефіцієнту 0,5 до вартості розробки індивідуальної проектно-кошторисної документації та з урахуванням того, що об'єм будівельних робіт складає 17 857,00 м. куб), становить суму 67 152, 00 грн., на підставі ч. 1 ст. 216 та ст. 1212 ЦК України, позивач вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності договору № 415-О від 19.05.2010 року шляхом стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 86 480,00 грн.

У судовому засіданні 17.06.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - Художньо-інжинірінговий центр «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДР (а.с.48-50), а також шляхом направлення телефонограм (а.с.51,72) у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що судові відправлення, які направлялися на адресу відповідача були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи «за закінченням терміну зберігання» (а.с.39-42,52-55,72-75), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2010 року між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» та Художньо-інжинірінговим центром «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір на перепроектування робочого проекту будівництва п'ятиповерхового житлового будинку на 40 квартир по вул. Парковій, 22 а, м. Іллічівськ, відповідно до якого Виконавець (відповідач) зобов'язаний на підставі вихідної документації, завдання Замовника (позивача) і затверджених у початковій частині проектування графічних матеріалів виконати роботи по проектуванню проекту (робочий проект будівництва п'ятиповерхового житлового будинку на 40 квартир по вул. Парковій, 22 а, м. Іллічівськ), а позивач зобов'язаний прийняти і оплатити його (а.с.13-14).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна робіт по перепроектуванню Проекту відповідно до кошторису на проектні роботи складає 153 632,00 грн.

Враховуючи, що п. 3.3 договору передбачена сплата авансу в розмірі 50% загальної вартості робіт, 03.06.2010 року відповідач виставив позивачу рахунок на суму 76 816,00 грн. (а.с.23), який був сплачений позивачем 10.06.2010 року згідно банківської виписки від 11.06.2010 року (а.с.24).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що приймання-передача робіт здійснюється на підставі акту. На виконання зазначеного пункту між сторонами був укладений акт здачі-приймання робіт, згідно якого відповідач здав, а позивач прийняв належним чином виконані роботи за договором у повному обсязі (а.с.22).

Одночасно, для оплати вартості наданих послуг 14.09.2010 року позивачу було виставлено рахунок-фактуру на суму 76 816,00 грн., який був сплачений позивачем 14.10.2010 року, що підтверджується банківською випискою від 15.10.2012 року (а.с.26).

Таким чином, відповідач відповідно до умов договору виконав взяті на себе зобов'язання, а позивач прийняв та сплатив у повному обсязі виконані роботи у сумі 153 632,00 грн.

Проте, позивач вважає, що зазначений договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме договірна ціна до договору була складена з порушенням п. 2.2 ДБН Д.1.1-7-2000, п. 10 розділу 39 Збірника цін на проектні роботи, п. 2.4 Загальних вказівок щодо застосування Збірника цін на проектні роботи для будівництва та просить суд визнати його недійсним, а також застосувати наслідки недійсності договору шляхом стягнення з відповідача - Художньо-інжинірінгового центру «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 86 480,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Щодо вимог позивача про визнання договору недійсним, суд зазначає наступне.

З пункту 5 Постанови Кабінету міністрів України від 01.08.2005 року № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві вбачається, що однією із істотних умов договору підряду є договірна ціна. Зазначене кореспондується з приписами ст. 180 ГК України та ч.1 ст. 638 ЦК України.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, п'ятою та шостою цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» будівельні норми - це затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги. У сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно п. 1.1 Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України ДБН Д.1.1-7-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 14.12.2000р. № 285, ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури і містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості проектно-вишукувальних робіт для будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Враховуючи вищевикладене, кошторис на проектні роботи (додаток № 1 до договору) має відповідати Правилам визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України ДБН Д.1.1.7-2000, затверджених наказом Держбуду України від 14.12.2000р. № 285 .

Відповідно до п. 1.5 ДБН Д.1.1-7-2000 правила передбачають визнання кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт за двома методами:

- на підставі діючих в Україні збірників цін на проектно-вишукувальні роботи з застосуванням відповідних коефіцієнтів та індексів для будівництва об'єктів усіх галузей і підгалузей народного господарства України (калькуляційний метод);

- застосування усереднених відсоткових показників вартості проектних робіт до вартості будівельно-монтажних робіт для будівництва об'єктів житла і соціальної сфери (Метод визначення кошторисної вартості проектних робіт для будівництва об'єктів житла і соціальної сфери із застосуванням усереднених відсоткових показників вартості проектних робіт до кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт).

З кошторису вбачається, що розрахунок вартості розробки робочого проекту був здійснений на підставі п. 2.3 ДБН Д1.1.-7-2000, який в свою чергу відноситься до Розділу 2 «Калькуляційний метод визначення кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт» ДБН Д1.1.-7-2000. Тобто при складанні кошторису між позивачем та відповідачем був застосований саме калькуляційний метод визначення кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт.

Згідно п.2.3 ДБН Д1.1.-7-2000 до розрахунків вартості проектно-вишукувальних робіт, обчисленої згідно з п.2.2 цих Правил, застосовуються підвищувальні коефіцієнти та індекси, що надаються Держбудом.

З підпункту 2.2.2 пункту 2.2 ДБН Д1.1.-7-2000 вбачається, що кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт, залежно від їх виду, визначається із застосуванням цін таких збірників: проектні роботи для будівництва, за винятком ремонту, - Збірники цін на проектні роботи для будівництва (Москва 1990 рік) у відповідності із «Загальними вказівками по застосуванню збірника цін на проектні роботи для будівництва» (друге видання, доповнене, Москва, 1990 рік).

Відповідно до п. 10 Збірника цін на проектні роботи для будівництва, Розділ 39 «Житлові та цивільні будинки» при користуванні даним розділом необхідно керуватися також Загальними вказівками щодо застосування Збірника цін на проектні роботи для будівництва.

Пунктом 2.4 «Загальних вказівок щодо застосування Збірника цін на проектні роботи для будівництва», затверджених Держбудом СРСР (постанова № 21 від 02.02.1987 р.) (2-ге видання, доповнене, Москва, 1990 рік) встановлено, що вартість прив'язки типових проектів визначається за цінами Збірника із застосуванням коефіцієнта 0,25. Вартість прив'язки типових проектів із внесенням у них змін визначається за цінами Збірника із застосуванням коефіцієнта 0,5 до вартості розробки індивідуальної проектно-кошторисної документації.

З наведеного вбачається, що договірна ціна до Договору була складена з порушенням п. 2.2 ДБН Д.1.1-7-2000, п. 10 розділу 39 Збірника цін на проектні роботи, п. 2.4 Загальних вказівок щодо застосування Збірника цін на проектні роботи для будівництва.

Згідно з п.2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Таким чином, суд доходить висновку, що недодержання сторонами Договору вимог ДБН Д.1.1-7-2000 при складанні договірної ціни є порушення вимог щодо дійсності правочину, встановлених у ст. 203 ЦК України, і як наслідок, тягне за собою визнання договору недійсним із застосуванням відповідних наслідків недійсності правочину.

Отже, позовні вимоги ДП «Іллічівський морський торговельний порт» в цій частині є цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про застосування наслідків недійсності договору шляхом стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 86 480, 00 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Постановою № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд може забезпечити зазначені в ній правові насідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку із недійсністю правочину, оскільки ст. 16 ЦК України не встановлено вичерпний перелік способів захисту цивільних прав.

Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із чим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Крім того, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Виходячи зі змісту зазначених норм, суд встановив наступне.

На момент звернення з позовною заявою Художньо-інжинірінговий центр «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю здало, а Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» прийняло та сплатило у повному обсязі виконані роботи за договором. В даному випадку правомірним є застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку вартості проектних робіт (а.с.57) вбачається, що розрахунок проектних робіт склав 153 632,00 грн., виходячи з наступного: 5 238+0,12х26707)х1,23х1,19х1,2х7,77=138 269 грн., де 5 238 та 0,12 - постійна величина вартості розробки робочої документації в крб. (а та в); 26 707-будівельний об'єм (х - основний показник проектованого об'єкту); 1,23 - відношення до вартості розробки робочої документації робочого проекту (К 2 ); 1,19 - поправочний коефіцієнт; 1,2 - коефіцієнт, який враховується при сейсмічності у 7 балів; 1,2- коефіцієнт при наявності просадочних ґрунтів; 7, 77 - індекс визначення кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт та показники цієї вартості в розрахунку на один день.

При цьому, з вищезазначеного рахунку вбачається, що в порушення вимог ДБН не було враховано коефіцієнт 0,5 та невірно зазначений будівельний об'єм (х), а саме замість 17 857 м 3 було зазначено 26 707 м 3.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи експертного звіту від 26.09.2012 року № 16-02104- 12 (№16-01118-11), проектом передбачено коригування раніше розробленого (у 2003 році) робочого проекту п'ятиповерхового житлового будинку, який враховує перепланування приміщень, збільшення поверхні і антисейсмічні заходи. При цьому показник будівельного об'єму також дорівнює 17 857, 00 м.куб. Водночас, в кошторисі до договору об'єм будівельних робіт було визначено у кількості 26 707 м. куб.

Таким чином, неврахування коефіцієнту 0,5 при визначенні вартості перепроектування робочого проекту та невірне зазначення в договорі об'ємів будівельних робіт призвело до того, що в результаті виконання відповідачем робіт за договором було завищено вартість виконання проектних робіт на суму 86 479,00 грн., тобто договірна ціна за договором була завищена на вказану суму.

Розрахунок вартості проектних робіт після усунення зазначених порушень складає відповідно до розрахунку: (5 238+0,12х17 857) х 1,23х1,19х1,2х7,77 = 120 876 грн. х 0,5 (коефіцієнт) = 60 438 грн. (а.с.58)., з урахуванням єдиного податку 67 153 грн.

З наведених вище розрахунків вбачається, що сума завищення вартості виконаних проектних робіт складає 86 479,00 грн.

Враховуючи, що вартість виконаних робіт за умови їх розрахунку відповідно умов п. 2.2 ДБН Д.1.1.7-2000 (із застосування коефіцієнту 0,5 до вартості розробки індивідуальної проектно-кошторисної документації та з урахуванням, що об'єм будівельних робіт складає 17 857,00 м. куб.) становить суму 67 153,00 грн., на підставі ч. 1 ст. 216 та ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути безпідставно сплачені на виконання недійсного правочину кошти у розмірі 86 479,00 грн. (153 632, 00 грн. - 67 153,00 грн.)

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд доходить висновку про наявність правових підстав щодо застосування наслідків недійсності договору № 415-О від 19.05.2010 року, укладеного між Художньо-інжинірінговий центр «Експрес - Проект ЛТД» та ДП «Іллічівський морський торговельний порт», шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 86 479,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Приймаючи до уваги, що заявлена позивачем до стягнення сума є округленою 86 480,00 грн., позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог ДП «Іллічівський морський торговельний порт» згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір № 415-О на перепроектування робочого проекту будівництва п'ятиповерхового житлового будинку на 40 квартир, розташованого у м. Іллічівськ, по вул. Парковій, 22 а, укладений 19.05.2010 року між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 011256752) та Художньо-інжинірінговим центром «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65011, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 33, код ЄДРПОУ 20923801).

3. Стягнути з Художньо-інжинірінгового центру «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65011, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 33, код ЄДРПОУ 20923801) на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 011256752) 86 /вісімдесят шість тисяч/ 479 /чотириста сімдесят дев'ять/ грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів.

4. Стягнути з Художньо-інжинірінгового центру «Експрес - Проект ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65011, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 33, код ЄДРПОУ 20923801) на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 011256752) судовий збір у розмірі 2 876 /дві тисячі вісімсот сімдесят шість/грн. 50 коп.

5 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.2013 р.

Суддя Щавинська Ю.М.