Рішення

від 21.06.2013 по справі 922/2050/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2013 р.Справа № 922/2050/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публичного АТ КБ "Приватбанк" в о філії "Харківське головне регіональне управління"ПАТ КБ "Приватбанк", м. Харків до ТОВ "Мікаель-ТЕ", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача: Полфьорова Я.В. за дов. №и 3797-О від 18.10.12р.;

відповідача: не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Харкові звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до TOB "Мікаель-Те" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 095/Р-08 від 15 серпня 2008 року в сумі 563880,62 грн., та судових витрат.

Позивач скористався правом участі у судовому засіданні, направив свого представника, який підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Харківської області від 24.05.2013р., щодо надання до суду відзиву на позовну заяву з документами в його обґрунтування; довідки про номери поточних рахунків, відкритих в установах банків не виконав. Про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать копії ухвал у справі, які направлялися за адресою зазначеною у ЄДР та повернулися на адресу суду з відміткою поштової служби "адресат відсутній".

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Мікаель-Те" було укладено кредитний договір № 095/Р-08.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору № 095/Р-08 від 15 серпня 2008 року в межах програми мікрокредитування банк зобов'язався надати позичальнику кредит в межах суми, встановленої п. 1.2 кредитного договору № 095/Р-08 від 15 серпня 2008 року, а саме 258 000,00 гривень. Строки повернення кредиту, відсотків та інших нарахувань за договором встановлені відповідно до графіку погашення кредиту (Додаток №1 до кредитного договору № 095/Р-08 від 15 серпня 2008 року), а саме до 12 серпня 2011 року.

Згідно з п. 2.2.3 відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту в дату сплати згідно з Графіком погашення кредиту та відсотків, вказаному в Додатку №1 до договору.

Згідно з п.2.2.2 відповідач зобов'язався сплачувати позивачу відсотки за користування кредитним коштами у відповідності до п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.11, 4.13 договору, а також у відповідності до графіка погашення кредиту та відсотків, вказаному у Додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 4.1 за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3, 2.2.3, 2.4.1, 4.13 договору, а також графіка погашення кредиту та відсотків, вказаному у Додатку № 1 до договору, відповідач сплачує відсотки в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних.

Згідно з п. 4.2 сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.1 договору, здійснюється в дату сплати відсотків (кожного поточного місяця), згідно графіка погашення кредиту та відсотків, вказаному у Додатку № 1 до договору. При несплаті відсотків у вказаний строк, вони вважаються простроченими.

Згідно 4.3 договору при порушенні відповідачем зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.13 договору, відповідач сплачує відсотки банку за користування кредитом в розмірі 50 (п'ятдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно з п. 4.7 відповідач сплачує банку винагороду за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,5% від суми кредиту. Винагорода сплачується єдиноразово при першому погашенні відсотків за кредитом в дату вказану в графіку погашення кредиту та відсотків (Додаток № 1 до договору).

Згідно п. 4.10 при несплаті кредиту в строк, встановлений графіком погашення (додаток №1 до договору), а також п. 2.3.3., 4.12, 4.13 договору, заборгованість в частині своєчасно несплаченої суми кредиту вважається простроченою, а на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нараховуються відсотки у відповідності до п. 4.3. договору від дня виникнення простроченої заборгованості.

Згідно п. 4.11 нарахування відсотків за кредитом здійснюється на дату сплати відсотків, згідно графіка погашення кредиту та відсотків, що є невід'ємним додатком до договору. При цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів використання кредитними ресурсами, виходячи з кількості днів у році - 360 днів. День сплати до часового інтервалу розрахунку відсотків не зараховується.

У відповідності п. 6.1, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Графіком погашення кредиту (Додаток №1), а також п.п. 2.2.2, 2.3.1, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 кредитного договору, строків повернення кредиту, передбачених Графіком погашення кредиту (Додаток №1) позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит надано в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування.

Згідно з п. 6.4 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 6.1, 6.2, 6.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років від дня коли зобов'язання повинно було бути виконане.

Згідно з п. 6.7 позовна давність щодо вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, та надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами №01 tr. HAMG8081800001.1 від 18 серпня 2008 року та№ BOSM8B0002 tr. BOSM80818B0002.1.

Як зазначає позивач, взяті на себе зобов'язання, TOB «Мікаель-Те» не виконує належним чином, допустивши прострочку платежів, тим самим порушивши норми ст. 1054 ЦК України, згідно з якою, по кредитному договору банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Доказом наявності обставин щодо зобов'язань TOB «Мікаель-Те» та обргунтованих вимог ПАТ КБ "Приватбанк" є розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором № 095/Р-08 від 15 серпня 2008 року станом на 02.04.2013 року, з якого вбачається несплата відповідачем заборгованості за кредитом та існування простроченої заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та нарахованою пенею.

Загальна заборгованість TOB «Мікаель-Те» перед позивачем станом на 02.04.2013р. складає 563880,62 гривень (п'ятсот шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят гривень 62 копійки), в тому числі: сума простроченої заборгованості по кредиту - 134486,98 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 261829,07 грн.; сума заборгованості з комісії -1292,50 грн.; сума заборгованості з пені -166272,07 грн.;

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів виконання ним зобов'язань перед позивачем з повернення кредиту за кредитним договором 095/Р-08 від 15 серпня 2008 року.

Відповідно до Статуту ПАТ КБ "Приватбанк", у зв'язку із зміною типу банку змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк". Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до ч. 2 ч. ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець), передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 1050 ЦК України вказує, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання ~ з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1. ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частина 1 ст.230 ГК України встановлює, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунок заборгованості наданий позивачем перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів добровільного погашення спірної заборгованості відповідачем суду не надано.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача.

Судові витрати по справі належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікаель-Те" (61106, Харківська область, м. Харків, Орджонікідзевський район, вул. Плиткова, б. 2-Г, код ЄДРПОУ 34863089) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги. 50 код ЄДРПОУ 14360570) в особі Філії "ХАРКІВСЬКЕ ГОЛОВНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (61010, м. Харків, вул. Малом'ясницька, 2а код ЄДРПОУ 22609983, к/р.№ 32009179700 в Управлінні НБУ України в Харківській області, МФО 351533) - загальну суму заборгованості по кредитному договору № 095/Р-08 від 15 серпня 2008 року у розмірі 563880,62 гривень (п'ятсот шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят гривень 62 копійки) та витрати по сплаті судового збору в сумі 11277,61 гривень (одинадцять тисяч двісті сімдесят сім гривень 61 копійку).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя Жельне С.Ч.