Рішення

від 17.06.2013 по справі 908/1153/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/31/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.13 Справа № 908/1153/13

за позовом: Прокурора Якимівського району Запорізької області (72503, Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Пушкіна, 25), в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Шелюгівської сільської ради Якимівського району Запорізької області (72560, Запорізька область, Якимівський район, с. Шелюги, вул. Зої Космодем'янської, 13)

до відповідача: Виробничого кооперативу імені Мічуріна (ВК «ім. Мічуріна») (72560, Запорізька область, Якимівський район, с. Шелюги, вул. Зої Космодем'янської, 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про зобов'язання передати у комунальну власність територіальної громади с. Шелюги об'єкт соціальної інфраструктури села - дитячу їдальню, розташовану по вул. Зої Космодем'янської, 8-а, с. Шелюги Якимівського району Запорізької області,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача : Ковальов В.В., довіреність № б/н від 13.05.2013 р.;

від відповідача : не з'явився;

прокурор: Красних О.О., посвідчення № 013462 від 03.12.2012 р.;

від третьої особи: ОСОБА_1 (особисто), паспорт серії НОМЕР_1 від 31.10.2006 р.;

До господарського суду Запорізької області звернувся прокурор Якимівського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Шелюгівської сільської ради Якимівського району Запорізької області з позовом до Виробничого кооперативу імені Мічуріна про зобов'язання передати у комунальну власність територіальної громади с.Шелюги об'єкт соціальної інфраструктури села - дитячу їдальню, розташовану по вул. Зої Космодем'янської,8-а, с. Шелюги Якимівського району Запорізької області.

В обґрунтування заявленого в інтересах Шелюгівської сільської ради позову прокурор посилається на приписи ч. 8 ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 р. № 1253 «Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств - правонаступників». Вказує, що в порушення наведених норм права, ВК «ім. Мічуріна» не вжито практичних заходів щодо передачі у власність територіальної громади с. Шелюги спірного об'єкту - дитячої їдальні.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1153/13, присвоєно справі номер провадження № 30/31/13, розгляд якої призначено на 14.05.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 14.05.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів розгляд справи відкладено на 03.06.2013 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Ухвалою господарського суду від 03.06.2013 р. з метою встановлення стану виконавчого провадження відносно ВК «ім. Мічуріна» за клопотанням прокурора строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено до 17.06.2013 р.

В судовому засіданні 17.06.2013 р. розгляд справи продовжено.

За письмовим клопотанням представників прокуратури, позивача та третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав доводи позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений в інтересах позивача позов у повному обсязі та надав усні пояснення по суті спору. За поясненнями представника позивача, відповідачем тривалий час господарської діяльності не здійснюється і збереження ним об'єкту соціальної інфраструктури села - дитячої їдальні створює складності у забезпеченні дитячих установ харчуванням. При цьому, представник позивача не заперечує, що дитяча їдальня належить ВК «ім. Мічуріна» на праві власності.

Третя особа - ОСОБА_1, який особисто був присутній у судовому засіданні, вважає позовні вимоги прокурора такими, що не підлягають задоволенню. В письмових запереченнях на позов вказує, що рішенням Якимівського районного суду від 18.10.2010 р. у справі № 22-2657/2011 стягнуто з ВК «ім. Мічуріна» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми заборгованості в розмірі 107 875,22 грн., Якимівським ВДВС РУЮ було відкрито виконавче провадження і згідно акта опису та арешту майна від 09.10.2012 р. ВК «Ім. Мічуріна» належить тільки будівля їдальні, інше майно відсутнє. Також, зауважує, що згідно протоколу загальних зборів ВК «ім. Мічуріна» після процедури реорганізації комісією, у складі якої був представник Шелюгівської сільської ради Ковальов В.В., будівля дитячої їдальні була включена до списку майна, що підлягало паюванню, а не до списку об'єктів соціальної інфраструктури. Відзначає, що 18.04.2005 р. ВК «ім. Мічуріна» отримав право власності на спірний об'єкт за рішенням Якимівського районного суду і Шелюгівська сільська рада могла пред'явити свої вимоги щодо цього об'єкту ще у 2001 та 2005 роках.

Відповідач процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвала господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 р. про відкладення розгляду справи на 17.06.2013 р. була направлена учасникам судового процесу за визначеними у позовній заяві та в правовстановлювальних документах адресами. Згідно витягу з ЄДР місцезнаходження ВК «ім. Мічуріна»: 72560, Запорізька область, Якимівський район, с. Шелюги, вул. Зої Космодемянської, 1, і саме за цією адресою відповідачу направлялися всі процесуальні документи. Отже, відповідач вважається повідомленим належним чином по дату та час судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 17.06.2013 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

На території с. Шелюги Шелюгівської сільської ради Якимівського району Запорізької області існувало колективне сільськогосподарське підприємство «ім. Мічуріна» - надалі (КСП «ім. Мічуріна»).

Відповідно до Розпорядження голови Якимівської районної адміністрації за №146 від 29.03.2000 р. «Про перереєстрацію КСП імені Мічуріна в виробничий кооператив імені Мічуріна» було створено ВК «ім. Мічуріна», код ЄДРПОУ 03750658, шляхом реорганізації КСП ім. Мічуріна.

Згідно п.1.2 Статуту ВК «ім. Мічуріна» в редакції 2003 року, виробничий кооператив є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Мічуріна.

На балансі КСП «ім. Мічуріна» до його реформування перебувала дитяча їдальня в селі Шелюги по вул. Зої Космодем'янської, 8-а (двоповерхова будівля, загальною площею 113,3 кв.м.).

Загальними зборами співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «ім. Мічуріна» (протокол №3 від 24.05.2001 року), затверджено перелік майна, належного колгоспу, яке не підлягало паюванню, до якого в т.ч. включено дитячу їдальню, рік 1999, залишкова вартість 143159,00 грн. (п. 75)

За доводами прокурора, згідно цього переліку дитячу їдальню віднесено до об'єктів соціальної сфери села, проте, незважаючи на неодноразові звернення Шелюгівської сільської ради щодо передачі вказаного майна (дитячої їдальні) до комунальної власності територіальної громади, ВК «ім. Мічуріна» до теперішнього часу дитячу їдальню не передано у власність територіальної громади с. Шелюги.

Позовні вимоги про зобов'язання ВК «ім. Мічуріна» передати у комунальну власність територіальної громади с.Шелюги об'єкт соціальної інфраструктури села - дитячу їдальню, розташовану по вул. Зої Космодем'янської,8-а, с. Шелюги Якимівського району Запорізької області, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора та представників позивача і третьої особи , суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного .

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно зі ст.ст. 10, 20 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради, як органи місцевого самоврядування представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Шелюгівська сільська рада Якимівського району Запорізької області є органом місцевого самоврядування, уповноваженим реалізовувати програму соціально-економічного розвитку громадян, а також державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя.

Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи - Шелюгівської сільської ради.

За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондує з приписами статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є, зокрема, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст.12 ГПК України господарським судом підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом даного позову є заявлена прокурором в інтересах Шелюгівської сільської ради вимога про зобов'язання відповідача передати у комунальну власність об'єкт - дитячу їдальню.

Підставою даного позову прокурор вказує невиконання відповідачем ч. 8 ст. 31 «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та п. 2 постанови КМУ від 13.08.2003 р. №1253 щодо передачі об'єкта соціальної інфраструктури до комунальної власності.

Так, згідно з п. 8 ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», на яку посилається прокурор в обґрунтування позовних вимог, об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінет Міністрів України від 13.08.2003 №1253 «Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників», об'єктами передачі згідно з цим Порядком є:

а) об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва: - заклади побутового обслуговування;

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку спірний об'єкт втратив статус майна, на яке б розповсюджувалися положення наведених норм права.

Згідно наданого до матеріалів справи оригіналу Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме Реєстраційної служби Якимівськоого районного управління юстиції Запорізької області № 384053 від 23.05.2013 р. станом на час надання довідки об'єкт нерухомого майна - будівля дитячої їдальні, за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Шелюги, вул. Зої Космодемянської, буд. 8-А, зареєстрована на праві власності за ВК «ім. Мічуріна». Підстава виникнення права власності - рішення Якимівського районного суду від 18.04.2005 р. по справі № 2-531/05 (арк. справи 53).

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено судом, відповідач володіє майном на законних підставах, а саме, за рішенням суду, що виключає застосування у даному спорі наведені у позовній заяві положення п. 8 ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», оскільки, оскільки вона регулює правовідносини щодо майна, переданого на баланс підприємств-правонаступників, а в даному випадку об'єкт нерухомості є власністю відповідача.

Слід відзначити, що доводи позивача відносно того, що спірний об'єкт - дитяча їдальня відноситься до об'єктів соціальної інфраструктури, також не знайшли свого підтвердження. Як свідчать матеріали справи, згідно протоколу співвласників майнових паїв реорганізованого КСП ім. Мічуріна, у Переліку об'єктів соціальної інфраструктури об'єкт - дитяча їдальня відсутня, а включений цей об'єкт до Переліку об'єктів майна, яке не підлягає паюванню (арк. справи 89-94).

Одночасно судом з'ясовано, що на виконання рішення Якимівського районного суду від 18.10.2010 р. у справі № 22-2657/2011, за яким з ВК «ім. Мічуріна» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стягнуто 107 875,22 грн., Якимівським ВДВС РУЮ було відкрито виконавче провадження і згідно акта опису та арешту майна від 09.10.2012 р. на майно ВК «ім. Мічуріна» - будівлю дитячої їдальні накладено арешт.

Також, Відділом державної виконавчої служби Якимівського районного управління юстиції до матеріалів справи надано ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 17.04.2013 р. по справі № 330/568/13-ц - 2/330/167/13 за позовом Шелюгівської сільської ради до ВК «ім. Мічуріна» про виключення із акта опису та арешту нерухомого майна, згідно з якою зупинено стягнення на підставі виконавчого документу.

Отже, на даний час об'єкт нерухомості - будівля дитячої їдальні не виключена з акта опису та арешту і знаходиться під забороною відчуження.

Слід відзначити, що ані прокурором, ані позивачем наведені обставини щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт за ВК «ім. Мічуріна» та знаходження цього майна під арештом не заперечуються.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги прокурора, підтримані позивачем, не є обґрунтованими.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства України та фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що у позові про зобов'язання КП «ім. Мічуріна» передати у комунальну власність територіальної громади с. Шелюги об'єкт соціальної інфраструктури села - дитячу їдальню, розташовану по вул. Зої Космодем'янської, 8-а, с. Шелюги Якимівського району Запорізької області, слід відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю таких вимог.

З урахуванням ст. 49 ГПК України стягнення судового збору розподілу не підлягає, оскільки позов подано прокурором, внаслідок чого судовий збір при подачі позову не сплачувався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Прокурора Якимівського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Шелюгівської сільської ради Якимівського району Запорізької області до Виробничого кооперативу імені Мічуріна про зобов'язання передати у комунальну власність територіальної громади с. Шелюги об'єкт соціальної інфраструктури села - дитячу їдальню, розташовану по вул. Зої Космодем'янської, 8-а, с. Шелюги Якимівського району Запорізької області, відмовити в повному обсязі.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.06.2013 р.