Рішення

від 21.06.2013 по справі 912/749/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 рокуСправа № 912/749/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/749/13

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновик", Кіровоградська область, м. Новоукраїнка

про визнання недійсним договору суборенди землі

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Дейкун О.І., довіреність № 31/08 від 31.08.12р., юрисконсульт.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) подано позовну заяву з вимогою визнати недійсним договір суборенди землі від 20.04.2010р. про передачу в суборенду земельної ділянки площею 37,44 га, кадастровий номер 3521783000:02:000:9016 на території Любомирської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновик" (надалі - ТОВ "Зерновик"), в особі директора Ігнатенко В.В. з моменту укладення.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невідповідність укладеного договору вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі", що полягає у відсутності належним чином оформлених актів приймання-передачі і визначення меж земельної ділянки, відсутності в договорі умов передачі земельної ділянки в заставу і внесення до статутного фонду права оренди землі.

Відповідач позовні вимоги заперечив повністю та у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що при укладені спірного договору між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, земельна ділянка в силу вимог закону не може бути внесена до статутного фонду чи передана в заставу, неналежне оформлення додатків до договору не є підставою для визнання договору недійсним.

В судові засідання, що проводились у даній справі, позивач не з'явився, хоча належним чином повідомлений про їх проведення, про причини вказаного суду не зазначено.

Представник відповідача, який приймав участь в судових засіданнях 11 та 21 червня 2013 р. позовні вимоги заперечив згідно поданого відзиву.

Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.06.2013 р. за відсутності представника позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника відповідач, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного з Добровеличківською районною державною адміністрацією договору оренди землі отримав в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 37,44 га, у тому числі пасовище - 37,44 га, що знаходиться на території Любомирської сільської ради строком на п'ять років (а.с. 25-27).

Вказаний договір зареєстровано у Добровеличківському відділі ДП КРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.05.2009 року за №040936900016.

За актом приймання-передачі, підписаного між орендодавцем та орендарем, здійснено фактичну передачу земельної ділянки в користування (а.с. 28). Між сторонами підписано план (схема) земельної ділянки, яка передана в оренду (а.с. 29).

Угодою від 11.12.2012 р., що зареєстрована в установленому законодавством порядку, внесено зміни до названого вище договору оренди землі від 15.05.2009 р. та визначено термін оренди на 25 років і змінено розмір орендної плати за землю (а.с. 9).

Господарський суд враховує, що за Законом України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності зі статтею 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Крім того, за положеннями статті 8 названого Закону та статті 93 Земельного кодексу України, орендар має право передавати орендовану земельну ділянку або її частину в суборенду іншій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 передав отриману ним за договором оренди від 15.05.2009 р. земельну ділянку в суборенду іншій особі - ТОВ "Зерновик" (Суборендар) , про що між сторонами укладено 20.04.2010 р. договір суборенди землі (а.с. 10-12, 30-32).

Вказаний договір суборенди підписано між сторонами та зареєстровано у державному реєстрі земель 20.04.2010 р. за №0041036900078.

Згідно з пунктом 8 договору суборенди його укладено строком до 15.05.2014 р. Додатками до договору суборенди визначено акт приймання-передачі земельної ділянки, план (схема) земельної ділянки, розрахунок розміру орендної плати (а.с. 13-15, 33-35).

За вимогами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.

В силу приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, правочин може бути визнано недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

Підставою недійсності спірного договору суборенди землі позивач визначив відсутність у договорі передбаченої ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотної умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також відсутність належним чином оформлених актів приймання-передачі і визначення меж земельної ділянки в натурі.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено істотні умови договору оренди, які, враховуючи положення ст. 8 цього Закону, має містити і договір суборенди.

Зокрема, як договір оренди, так і договір суборенди має містити таку істотну умову, як умову передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею та порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту спірного договору суборенди землі від 20.04.2010 р., в ньому відсутня така істотна умова, передбачена Законом України "Про оренду земель", як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Однак, як вбачається із змісту договору оренди землі та додатків до нього та договору суборенди від 20.04.2010 р. з додатками, в суборенду відповідачу передана земельна ділянка із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до положень ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на дату укладення договору суборенди) право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

За викладених обставин відсутність в спірному договорі суборенди від 20.04.2010 р. такої істотної умови, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не може бути підставою для визнання його недійсним.

Крім того, умови спірного договору суборенди землі обмежуються умовами договору оренди землі від 15.05.2009 р. і не суперечать йому та відповідають Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 №220, у якому відсутні умови про передачу в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Щодо відсутності додатків до договору суборенди землі, то господарський суд враховує, що Закон України "Про оренду землі" не передбачає юридичних наслідків у вигляді визнання недійсним договору оренди (суборенди) землі у випадку неналежного оформлення або відсутності додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

На підставі викладеного, господарський суд згідно поданого позову не встановив підстав для визнання недійсним договору суборенди землі від 20.04.2010 р., а тому відмовляє в задоволенні позову повністю.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірник рішення направити позивачу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя В.В.Тимошевська