Постанова

від 02.03.2009 по справі 7/675

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 02.03.2009

р.                                                  

15:30                             

№ 7/675

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового

засідання  Поліщук О.А.  вирішив адміністративну справу

 ОСОБА_1

до

 Головного Управління внутрішніх справ МВС

України у м.Києві   Дніпровського РУ ГУ

МВС України в м. Києві

про

 стягнення заборгованості при звільненні в

розмірі 55614 грн.

Представники:

від позивача

ОСОБА_1., особисто

від відповідача-1

від відповідача-2

Морміль М.П., представник за

довіреністю Не прибув

Позивач звернувся до суду з позовом

до відповідача про стягнення 55 614 грн. компенсації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

після звільнення позивача з органів МВС як пенсіонера, останньому не було

виплачено вихідної допомоги.

Ухвалою суду від 30.01.09 було

відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 02.03.09 о

15:15.

Відповідач 1 надав суду заперечення

на позов, в яких зазначив, що позивач при звільненні отримав матеріальну

допомогу в Дніпровському РУГУ МВС України в м. Києві, яке є самостійною

юридичною особою, а тому підстави для отримання матеріальної допомоги в

Головному управлінні внутрішніх справ МВС України та відповідно задоволення

позовних вимог відсутні.

Відповідач 2, належним чином

повідомлений про час та місце розгляду справи, 

в судове засідання представника не направив, заперечень на позовну заяву

не надав.

За результатами розгляду документів

і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний

адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідно до витягу з Наказу  Начальника Головного управління МВС України в

м. Києві від 31.03.2008 НОМЕР_1 о/с позивача було звільнено у відставку із

зняттям з військового обліку, згідно з п.п. «а»п.65 Положення про проходження

служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на підставі

заяви позивача.

Позивач неодноразово звертався до

відповідача про виплату йому вихідної допомоги в розмірі 55 614 грн., про що

свідчать наявні у справі претензії про досудове врегулювання спору.

Також в матеріалах справи міститься

копія довідки про нарахування позивачу вихідної допомоги в розмірі 55 614 грн.

та копія відповіді відповідача-2 про наявність непогашеної заборгованості з

виплати вихідної допомоги, яку планується погасити в січні 2009 року.

На момент розгляду справи у суді

заборгованість з виплати вихідної допомоги погашена не була. Таким чином, у

відповідача-2 перед позивачем існує непогашена визнана заборгованість.

Відповідно до ст.9 Закону України

«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких

інших осіб»передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та

офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим

Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із

скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку

контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням,

виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного

грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як підтверджується матеріалами

справи, позивачу була нарахована та не виплачена зазначена допомога, у зв'язку

з чим мало місце порушення його прав та законних інтересів. 

Відповідно до ст.2 Кодексу

адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть

бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних

повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності

Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового

провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України  у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження

надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;

розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи

несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного

балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів

особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням

права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу

адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується

принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи

місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції

України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу

адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 

Відповідач по справі, як суб'єкт

владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування

правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст.11 Кодексу

адміністративного судочинства України суд наділений повноваженнями виходити за

межі позовних вимог для захисту прав і законних інтересів сторін та третіх

осіб.

При цьому, статтею 19 Конституції

України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2

Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить

до висновку, що позивач був позбавлений військових офіцерських званьІНФОРМАЦІЯ_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2,ІНФОРМАЦІЯ_3Наказом Міністраа оборони України НОМЕР_2 від

04.12.2008 без дотримання, встановленої законодавством процедури позбавлення

військових звань та без необхідних для цього підстав. Відповідачем не надані

докази притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності або докази

засудження позивача за злочин, які є підставами для позбавлення особи

військового звання. Таким чином, Міністр оборони України при виданні

оскаржуваного наказу не дотримав встановленої законодавством процедури

позбавлення осіб військових звань та позбавило позивача військових звань

ІНФОРМАЦІЯ_2,ІНФОРМАЦІЯ_3та ІНФОРМАЦІЯ_3на підставі Рішення Міністра оборони

України НОМЕР_3/з від 04.12.2008 всупереч Закону України «Про загальний

військовий обов'язок та військову службу», Дисциплінарному статуту Збройних Сил

України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV та

Положенню про проходження військової служби особами офіцерського складу,

прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженому Указом Президента

України від 07.11.2001 року N 1053/2001.

Відповідно до ст.2 Кодексу

адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть

бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних

повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності

Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового

провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України  у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі,

у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;

розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи

несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного

балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів

особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням

права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу

адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується

принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи

місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції

України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу

адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного

позову. 

Відповідач по справі, як суб'єкт

владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування

правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст.11 Кодексу

адміністративного судочинства України суд наділений повноваженнями виходити за

межі позовних вимог для захисту прав і законних інтересів сторін та третіх

осіб.

Під час розгляду справи судом з'ясовано,

що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення сум компенсації

в розмірі 55 614 грн. Позивач не зміг пояснити суду та обґрунтувати що саме

мають компенсувати йому відповідачі. В той же час, як встановлено під час

розгляду справи спір стосується стягнення невиплаченої вихідної допомоги.

Таким чином, виконуючи покладену

державою функцію захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб

від свавілля з боку суб'єктів владних повноважень, суд прийшов до висновку про

необхідність виходу за межі позовних вимог.

Разом з тим, суд звертає увагу, що

позивач перебував у безпосередньому підпорядкуванні відповідача-2 по справі, на

який і покладено обов'язок здійснити розрахунки з позивачем у зв'язку зі

звільненням з військової служби. Судом встановлено, що позивач не мав правових

зв'язків  з відповідачем-1, а також

встановлено відсутність порушень відповідачем-1 прав та законних інтересів

позивача. Отже, позовні вимоги до відповідача-1 заявлені безпідставно.

Враховуючи вищезазначене, суд

всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу

адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та

заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги

підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись

ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства

України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов  ОСОБА_1 

задовольнити частково.

2. Стягнути з Дніпровського

районного управління внутрішніх справ головного управління МВС України у м.

Києві на користьОСОБА_1. 55 614 грн. вихідної допомоги при звільненні.

3.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими

ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви

про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів

апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання

заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений

для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання

повного тексту постанови -05.03.09р.

Суддя                                                                                               

Арсірій Р.О.