Рішення

від 13.06.2013 по справі 910/9665/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9665/13 13.06.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/9665/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нові продукти»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нові концепції»;

про стягнення 2114,28 грн.

Представники сторін:

від позивача: Біла Я.Г., довіреність б/н від 05.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Нові продукти» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нові концепції» (надалі - відповідач) про стягнення 2114,28 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору доручення № НК/НП/Я від 01.04.2010р. у визначений строк не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2114,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9665/13 та призначено її розгляд на 13.06.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 13.06.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідач в судове засідання 13.06.2013р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 24.05.2013р. документи не подав.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 24.05.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Відповідачем 03.06.2013р. отримано ухвалу ухвалу про порушення провадження у справі від 24.05.2013р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010р. між позивачем (за договором - повірений) та відповідачем (за договором - довіритель) було укладено Договір доручення № НК/НП/Я., у п. 1.1. якого сторони визначили, що в порядку та на умовах, визначених договором., довіритель доручає, а повірений зобов'язується виконувати належним чином наступні дії: подавати, складати від імені довірителя будь-які необхідні документи, пов'язані з отриманням довірителем прав на об'єкти інтелектуальної власності, отримувати такі необхідні документи від імені довірителя, в тому числі свідоцтва па знаки для товарів і послуг та інші охоронні документи, передбачені чинним законодавством України; оплачувати послуги, надані повіреному та довірителю, третіми особами, в зв'язку із виконанням повіреним цього доручення, в тому числі сплачувати гонорари патентним повіреним; сплачувати в інтересах довірителя та від його імені всі державні збори та мито або інші обов'язкові платежі, пов'язані з набуттям та підтриманням прав па об'єкти інтелектуальної власності

Згідно з п. 1.2 договору, за результатами виконання доручення сторони підписують акт. Сторони встановили, що винагорода виконавця становить 5 (п'ять) % від загальної вартості окремого доручення. Сума винагороди сплачується довірителем шляхом перерахунку належної суми на розрахунковий рахунок повіреного у строк не більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання акту.

В п. 3.1. договору визначено, що довіритель зобов'язаний: відшкодовувати повіреному необхідні витрати, пов'язані із виконанням доручення шляхом перерахунку належної суми на розрахунковий рахунок повіреного у строк не більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання акту (п. 1.2 даного договору); сплатити повіреному винагороду, розмір якої визначається а акті виконаних робіт, відповідно до п. 1.2 договору.

Як вбачається з наявних у справі доказів, 01 листопада 2010 року між відповідачем та позивачем був підписаний Акт № 1/НК/НП/Я, в якому зазначається, що повіреним були проведені роботи в межах Договору доручення від 01 квітня 2010 року, загальна вартість яких становить 2114,28 грн. При цьому 2013, 60 гри., у тому числі ПДВ 20 %, - витрати повіреного на оплату послуг патентних повірених за проведення пошуків на схожість і тотожність позначень, поданих на реєстрацію та зареєстрованих в Україні як знаки для товарів і послуг відносно словесних позначень «ЯПІДУ» у 35, 38, 42 класах МКТП.

Так, відповідно до Акту здачі - приймання робіт від 17.04.2010 р., підписаного між позивачем, з однієї сторони, та фізичною особою-підприємцем Горяіновим Олексієм Олександровичем, з іншої сторони, підтверджуються, що роботи по забезпеченню проведення інформаційних пошуків на схожість і тотожність позначень, поданих на реєстрацію та зареєстрованих в Україні як знаки для товарів і послуг відносно словесних позначень «ЯПІДУ» у 35. 38, 42 класах МКТП виконано в повному обсязі, з відповідною якістю, у відповідні терміни. Повна вартість виконаних робіт складає 1678,00 грн. без ПДВ (3356,00 грн. : 2). Оплата згідно з рахунком № 053 від 26 березня 2010 року здійснена в повному обсязі.

Таким чином, Актом № 1/НК/НП/Я від 01.11.2010р. відповідач підтвердив, що позивачем надано відповідні послуги за Договором доручення № НК/НП/Я від 01 квітня 2010 року, та погодився, що за надані послуги відповідач повинен сплатити па користь позивача 2114,28 гри.

Крім того, на виконання п. 5.1. договору, 01 листопада 2010 року позивачем було надано відповідачу письмовий звіт про виконання доручення, який був затверджений довірителем.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором.

Таким чином, враховуючи умови п.п. 1.2., 3.1. договору, довіритель зобов'язався оплатити повіреному витрати, пов'язані з виконанням договору, та винагороду за виконання доручення у розмірі 2 114,28 грн. до 16 листопада 2010 року (15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту підписання акту, а саме з 01 листопада 2010 року), втім, відповідач свої зобов'язання не виконав та надані послуги у визначений договором строк не оплатив.

Крім того, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, що були підписані представниками та скріплені печатками сторін за період з листопада 2010 року по лютий 2013 року (включно).

Також, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, 18.03.2013р. позивачем було надіслано на адресу відповідача рекомендованою поштою претензію за вих. № 148 від 18.03.2013р., в якій позивач, серед іншого, просив відповідача сплатити заборгованість по оплаті послуг, наданих відповідно до Договору № НК/ІІП/Я від 01.04.2010р., у сумі 2114,28грн., проте відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 2114,28 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1002 Цивільного кодексу України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1007 Цивільного кодексу України встановлено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2114,28 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нові концепції» (01033, м. Київ, Спортивна площа, 3; код ЄДРПОУ 36926412) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нові продукти» (01033, м. Київ, Спортивна площа, 3; код ЄДРПОУ 33234957) 2114 грн. 28 коп. - боргу, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.06.2013р. Суддя А.І.Привалов