Рішення

від 18.06.2013 по справі 913/850/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2013 року Справа № 913/850/13

Провадження №2/913/850/13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісгруп», м. Антрацит Луганської області

до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Приватного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Луганськ

про стягнення 101092 грн. 62 коп.

Суддя Седляр О.О.,

в присутності представників сторін:

від позивача: Яремчук В.В., довіреність від 17.05.2013 б/н,

від відповідача: не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 98000 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 3042 грн. 10 коп. за договором купівлі-продажу

№ 20/СГ-0035 від 16.02.2012 року (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.04.2013).

Заявою від 18.06.2013 позивач, у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, просить суд зменшити розмір позовних вимог у частині стягнення 3% річних у розмірі 3042 грн. 10 коп. та суми витрат на послуги адвоката у розмірі 5000 грн.

Дана заява не протирічить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, заявленими позовними вимогами за даною справою є: стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 98000 грн. 00 коп. за договором купівлі-продажу № 20/СГ-0035 від 16.02.2012 року.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 18.04.2013 № 1-12-1/620 позовні вимоги відхилив, з підстав зазначених у ньому.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні фактичні обставини.

16.02.2012, між ДП «Луганський облавтодор» в особі філії Антрацитівського ДЄД в особі директора Медведєва О.П., який діяв на підставі довіреності від 30.12.2011 № 30/12/2011/2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісгруп», укладений договір № 20/СГ-0035 (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, Продавець (позивач у справі) зобов'язується поставити Покупцю (відповідач у справі) товар ПММ , а останній прийняти та оплатити.

На виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар ПММ за довіреністю № 17 від 01.02.2012 на ім'я Емцової С.М. (а.с. 28), згідно видаткових накладних від 21.02.2012 № СГ-0000091 на суму 133983 грн. 50 коп. та від 29.02.2012 № СГ-0000102 на суму 28033 грн. 50 коп. ( а.с. 26-27).

Відповідно до п.п.2.2 договору сторони домовились що оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі наданого рахунку протягом 3-х банківських днів.

Оскільки оплата за поставлену продукцію була здійснена не у повному обсязі, то позивач звернувся до філії Антрацитівського ДЕД з претензією щодо погашення заборгованості (а.с. 10-11), яку останній визнав.

Враховуючи те, що відповідач повністю не розрахувався за вказаним договором та за ним рахується заборгованість у розмірі 98000 грн., що підтверджено актом звірення розрахунків від 03.03.2013 (а.с.48), позивач звернувся до суду та просить стягнути її на свою користь.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між ДП «Луганський облавтодор» в особі філії Антрацитівського ДЄД та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісгруп» договір № 20/СГ-0035 від 16.02.2012 за своєю правовою природою є договором поставки.

Сторони домовились що предметом даного договору є поставка паливно-мастильних матеріалів (п.1.1) , а також , що сума договору складає 99 тис. грн.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовились, що ціна та кількість товару встановлюється за домовленістю сторін.

Так, у підтвердження виконання даного договору позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні № СГ-0000091 від 21.02.2012 на суму 133983 грн. 50 коп. та № СГ-0000102 від 29.02.2012 на суму 28033 грн. 50 коп. ( а.с. 26-27).

З матеріалів справи вбачається, що підставою відвантаження товару за накладною № СГ-0000102 від 29.02.2012 вказано договір № 20 від 16.02.2012 (а.с. 27), про що також було зазначено і у податковій накладній.

Підстава же накладної № СГ-0000091 від 21.02.2012 на суму 133983 грн. 50 коп. не зазначена, але у податковій накладній вказано договір № 20 від 16.02.2012 (а.с. 26).

Крім того, з актів звірення розрахунків, які підписані представниками філії Антрацитівської ДЕД від 28.02.2013 (а.с. 29) та від 03.03.2013 (а.с. 48), претензії позивача від 17.01.2013 (а.с 10-11) вбачається, що відповідач даний товар отримував та рахував його саме за договором № 20 від 16.02.2012.

Тому посилання відповідача на те, що договір № 20 СГ-0035 від 16.02.2012 є неукладеним, а поставки за вказаними накладними відбувались як позадоговірні, судом не приймається до уваги, та спростовується вищевикладеним.

Також не приймаються до уваги і посилання відповідача щодо не настання строку оплати, виходячі з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що товар за видатковими накладними № СГ-0000091 від 21.02.2012 та № СГ-0000102 від 29.02.2012 приймався представником Антрацитівського ДЕД (філії відповідача) згідно довіреності № 17 від 01.02.2012, про що свідчать його підписи на накладних.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Факт передачі товару відповідачем не оспорюється.

Таким чином, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар з огляду на вимоги ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012 та інформаційному листі ВГСУ від 29.04.2013 №с 01-06/767/2013.

З урахуванням викладеного вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 98000 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі, з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, позивачу слід повернути судовий збір в сумі 83 грн. Питання по повернення судового збору буде вирішено в ухвалі суду.

У судовому засіданні відповідно до умов ст. 82 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Луганськ, вул. Лінія залізниці, буд.9, код ЄДРПОУ 31995774 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісгруп», Луганська область, м. Антрацит, вул. Корчагіна, буд. 74, код ЄДРПОУ 23265362 заборгованість у сумі 98000 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1960 грн. 01 коп., видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 21.06.2013.

Суддя О.О. Седляр