Рішення

від 17.06.2013 по справі 922/1827/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р.Справа № 922/1827/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез", м. Київ до Товариство з обмеженою відповідальністю "77 і 7", м. Харків про стягнення 100 000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Скобова В.А. (дов. № 283 від 18.03.2013 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Синтез", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "77 і 7" (надалі - Відповідач) загальну суму заборгованості за агентським договором № 136 про відкриття пунктів обміну волюти від 13.11.2009 р. у розмірі 100 000,00 грн., а також покладення на Відповідача судові витрати.

Суд досліджує матеріали справи та запитує у сторін щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвала, яка була направлена на адресу зазначену у позові повернулась до суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - за закінченням терміну зберігання.

Суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем 13.11.2009 року був укладений Агентський договір № 136 про відкриття пунктів обміну валюти (надалі - договір), відповідно до якого Позивач доручає, а Відповідач зобов'язується від імені і за рахунок Позивача здійснювати валютно-обмінні операції готівкової іноземної валюти для фізичних осіб відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 1.1 Агентського договору предметом цього договору є діяльність сторін по створенню пунктів обміну іноземних валют в місті Харкові.

Згідно пункту 1.2 банк доручає, а агент зобов'язується від імені та за рахунок банку здійснювати валютно-обмінні операції готівкової іноземної валюти для фізичних осіб резидентів і нерезидентів відповідно до чинного валютного законодавства.

Так, у відповідності до пункту 2.1.1 договору банк здійснює реєстрацію пунктів обміну валюти в Управлінні НБУ по Харківській області згідно з наказом банку про відкриття пунктів обміну валют.

Згідно пункту 2.1.2 договору банк організовує роботу пунктів обміну валют за умови дотримання вимог «Інструкції про організацію та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», затвердженої Постановою Правління НБУ № 502 від 12.12.2002 року, щодо кваліфікації касирів, забезпечення пунктів засобами для визначення справжності банкнот та наявності РРО.

Для виконання умов договору банк забезпечує агента оборотними коштами, що в п.п. 2.1.3 та 2.1.4 договору визначені як «аванс», а в п. 6.3 договору - власне, як «оборотні кошти».

У відповідності до пункту 2.2.6 договору банк для обмінних пунктів агента встановив ліміт авансу в розмірі 300 000 грн., 30 000 доларів США, 25 000 євро, 400 000 російських рублів та ліміт залишку каси: 500 000 грн., 40 000 доларів США, 30 000 євро, 700 000 російських рублів.

Згідно з п.2.2.1 Агентського договору (доповнення № 1 від 16.12.2009 року) зареєстровано один пункт обміну іноземних валют Відповідача, якому Позивачем було встановлено відповідний режим роботи.

Послуги банку агент надає на оплатній основі. Порядок та розмір винагороди, яку банк сплачує агенту врегульовано розділом 5 договору.

Обов`язком агента щодо оборотних коштів, отриманих від банку, є забезпечення цілісності оборотних коштів (п.6.3 договору), в разі розірвання договору зробити повний розрахунок з банком (п.6.5 договору) та повернути в банк весь залишок каси обмінних пунктів (п.6.6 договору).

У відповідності до положень пункту 9.2 договору він набирає сили з моменту його підписання, термін його дії часом не обмежений.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, а Відповідач отримав аванс у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 28.05.2010 року.

Порядок відкриття та організації роботи пунктів обміну іноземної валюти на території України, здійснення валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і платіжними документами, що виражені в іноземній валюті регулюється Інструкцією Національного банку України «Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», затвердженою Постановою Правління НБУ № 502 від 12.12.2002р, пункт 4.16 якої зокрема передбачає, що з метою організації безперебійної роботи пунктів обміну валюти як власних, так і пунктів обміну валюти агентів, банк самостійно встановлює для них розмір авансу в готівковій іноземній валюті й готівкових гривнях і до початку робочого дня, уключаючи вихідні і святкові дні, забезпечує власні пункти обміну валюти та пункти обміну валюти агентів коштами відповідно до встановлених обсягів.

Відповідно до п.8.2 договору кожна із сторін вправі розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередивши про це іншу сторону за 15 днів до розірвання договору.

Згідно з вищезазначеними умовами договору Позивач 29 червня 2010 року надіслав Відповідачу повідомлення про розірвання договору на відкриття пунктів обміну валют.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що кошти, надані банком агенту як оборотні і є залишком каси в момент припинення договору підлягають поверненню банку в трьохденний строк.

Зважаючи на стійку фінансову неплатоспроможність Позивача, Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2010 року № 479 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Позивача.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що до повноважень ліквідатора щодо здійснення ліквідаційної процедури є пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За своєю правовою природою Агентський договір № 96 є договором комерційного посередництва, відповідно до вимог статті 295 Господарського кодексу України.

Згідно приписів частини першої статті 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 100 000,00 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 525, 526, 549, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "77 і 7" (61091, м. Харків, Стадіонний проїзд, 4, кв. 80, код ЄДРПОУ 36627562) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 21564391) суму заборгованості за агентським договором № 136 про відкриття пунктів обміну валюти від 13.11.2009 р. в розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) та судовий збір у розмірі 2 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.2013 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.