Рішення

від 18.06.2013 по справі 911/1768/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. справа № 911/1768/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Євро 2012», Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 67 953,27 гривень

за участю представників:

від позивача: Бабій О.В. (довіреність №010-01/2215 від 19.03.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.04.2013р. Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі-ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Євро 2012» (далі-ТОВ «Фан-Євро 2012»/відповідач) про стягнення 67 953,27 грн., з яких: 58 079,72 грн. заборгованості за договором №153-06/1243 від 14.06.2011р. та 9 873,55 грн. пені.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.05.2013р. порушено провадження у справі №911/1768/13 та призначено справу до розгляду на 20.05.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 18.06.2013р.

В судові засідання 20.05.2013р. та 18.06.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.2011р. між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі-банк) та ТОВ «Фан-Євро 2012» (далі-організація) укладено договір про розрахункове обслуговування організації за операціями з продажу організацією товарів, оплата яких здійснена у системах електронної торгівлі (комерції), в тому числі через мережу Інтернет №153-06/234 (далі-договір).

Пунктами 1.1 та 11.1 договору передбачено, що банк відповідно до умов цього договору здійснює розрахункове обслуговування організації за операціями з продажу організацією товарів, оплата яких здійснена у системах електронної торгівлі (комерції), в тому числі через мережу Інтернет, з використанням типів платіжних карток, визначених у заяві на реєстрацію місць реалізації товарів організації, що приймає в оплату картки. Підставою для здійснення вищезазначеного перерахування є надані організацією до банку платіжні повідомлення (далі-повідомлення про відвантаження товару). Сума вищезазначеного перерахування зменшується на розмір комісійної винагороди, що сплачується організацією банку відповідно до п. 4.2.1.

Договір набирає сили з дати підписання його сторонами і діє протягом одного року.

Судом встановлено, що позивач своїх договірні зобов'язання виконав у повному обсязі.

Так, на виконання умов договору за період з 11.05.2012р. по 07.06.2012р. відповідачем було проведено 13 операцій за платіжними картками на суму 59 876,00 грн., за якими позивачем було перераховано на рахунок відповідача 58 079,72 грн. за вирахуванням передбаченої договором комісії, що підтверджується банківською випискою з поточного рахунку позивача.

Водночас, у зв'язку з оскарженням держателями платіжних карток здійснених зазначених 13 операцій внаслідок неотримання ними послуг відповідача, банками-емітентами платіжних карток було опротестовано зазначені операції та виставлено на адресу позивача відповідні опротестування (Retail Cbk).

На підставі виставлених опротестувань відбулось безакцептне списання міжнародними платіжними системами з коррахунку позивача коштів, при клірингових розрахунках за операціями з платіжними картками з емісії (списання) та за операціями у торгових точках та банкоматах банку (зарахування), внаслідок чого позивачем було повернуто банкам-емітентам платіжних карток, по яким опротестовані операції, кошти по 13-ти зазначеним операціям на загальну суму 59 876,00 грн. що підтверджується наданою суду первинною бухгалтерською документацією (меморіальними ордерами та кліринговими звітами).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» учасник/член платіжної системи - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

У відповідності до п. 5.14 ст. 5 та ст. 7.4 постанови Правління Національного банку України від №223 від 30.04.2010р. «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» еквайр (позивач) зобов'язаний розглядати скарги (в даному випадку це отримані позивачем вхідні опротестування Retail Cbk) щодо платіжних операцій, які опротестовуються користувачем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, у спосіб і строки, передбачені законодавством України та правилами платіжної системи.

Документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

З огляду наведеного підтвердженням проведення розрахунків між позивачем та міжнародними платіжними системами є надіслані банком-емітентом, учасником платіжної системи по електронним каналам зв'язку опротестування операцій у вигляді Retail Cbk повідомлення, які відповідно до правил міжнародних платіжних систем VISA та MasterCard є безспірними, та на підставі яких проводиться безакцептне списання коштів з коррахунку банку.

В подальшому, з метою встановлення дійсності опротестованих операцій, позивачем на адресу відповідача за кожним отриманим від міжнародної платіжної системи опротестуванням (Retail Cbk) засобами електронного зв'язку надіслані інформаційні повідомлення із запитами щодо аналізу опротестованих транзакцій та пропозицією провести відповідні розслідування і пред'явленням доказів надання відповідачем послуг за опротестованими операціями. Копії зазначених запитів містяться в матеріалах справи.

Пунктами 6.1 та 4.3 договору передбачено, що операція визнається недійсною, якщо держатель платіжної картки надає заяву, що вказує про ненадання, або неповне надання товару організацією, оплаченого за допомогою картки, а організація не може надати документи, що вказують на протилежне (документ, що засвідчує факт продажу товару, підписаний держателем платіжної картки).

Якщо внаслідок проведення банком з платіжною системою з'ясування відповідальності по операції за карткою, що здійснена організацією та оскаржена банком-емітентом, згідно з правилами платіжних систем виникає необхідність у проведенні арбітражу у відповідній платіжній системі, банк надає організації роз'яснення з цього приводу, а організація приймає рішення стосовно доцільності участі в такому арбітражі. Якщо організація відмовляється від участі в арбітражі, вона в 10-ти денний строк перераховує банку кошти по оскарженій операції.

У разі невиконання такого перерахування організація цим доручає банку утримати ці кошти з подальших надходжень на користь організації.

Оскільки відповідач доказів надання ним держателям карток послуг за опротестованими операціями не надав, на інформаційні запити не відповів, позивач дійшов висновку про відмову відповідача від проведення арбітражу у відповідній платіжній системі, що в силу вимог п. 4.3 договору породжує для останнього обов'язок по перерахуванню позивачу коштів за опротестованими операціями.

Натомість, внаслідок недостатності грошових надходжень на рахунок відповідача, що позбавило позивача змоги скористатись, передбаченим ст. 4 договору, правом на утримання в безумовному порядку коштів, списаних з нього міжнародними платіжними системами, 01.11.2011р. позивачем було надіслано відповідачу лист з повідомленням про обов'язок останнього, в силу вимог п. 4.1.3 договору, здійснити перерахування на користь банку (позивача) коштів за опротестованими операціями протягом 5-ти днів з моменту отримання цього листа. Вказаний лист був отриманий представником відповідача 01.11.2012р., що підтверджується відповідною відміткою останнього про отримання.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначений лист не відповів, у встановлені договором строки суму списаних з позивача коштів за опротестованими операціями не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 58 079,72 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1, 5 постанови Правління Національного банку України від №223 від 30.04.2010р. «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» еквайринг - діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування суб'єктів господарювання і здійснення операцій з видачі готівки користувачам спеціальних платіжних засобів, які не є клієнтами емітента, а також проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів.

Еквайр зобов'язаний забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування торговців і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами із застосуванням спеціальних платіжних засобів, на підставі договору.

Договір між еквайром і торговцем надає право останньому приймати до оплати спеціальні платіжні засоби певної платіжної системи з дотриманням її правил та виконувати інші операції, визначені цим договором. Цей договір не повинен містити обмежень щодо приймання спеціальних платіжних засобів інших емітентів та інших платіжних систем.

В силу вимог статей 627, 629 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 4.3.2 та 4.3.1 договору передбачено, що якщо внаслідок проведення банком з платіжною системою з'ясування відповідальності по операції за карткою, що здійснена організацією та оскаржена банком-емітентом, згідно з правилами платіжних систем виникає необхідність у проведенні арбітражу у відповідній платіжній системі, банк надає організації роз'яснення з цього приводу, а організація приймає рішення стосовно доцільності участі в такому арбітражі. Якщо організація відмовляється від участі в арбітражі, вона в 10-ти денний строк перераховує банку кошти по оскарженій операції.

У разі невиконання такого перерахування організація цим доручає банку утримати ці кошти з подальших надходжень на користь організації.

Якщо протягом 10-ти банківських днів подальших надходжень на користь організації недостатньо для утримання з організації коштів згідно з п. 4.2 цього договору (відповідних сум, списаних з банку згідно з платіжними повідомленнями, отриманими від платіжних систем по операціях, які здійснені в організації з використанням карток), організація зобов'язується в безумовному порядку протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідного повідомлення банку перерахувати кошти згідно з повідомленням.

З огляду наведеного, ненадання відповідачем згоди на проведення арбітражу у відповідній платіжній системі щодо опротестування спірних операцій є підставою для позивача утримати суму списаних коштів з подальших надходжень на користь відповідача, а отримання відповідачем 01.11.2012р. повідомлення банку про недостатність на рахунку відповідача коштів для відповідного списання породжує для останнього обов'язок по перерахуванню утриманих з позивача міжнародною платіжною системою коштів у повному обсязі у строки, встановлені договором, а саме до 07.11.2012р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач суму безакцептово списаних коштів з коррахунку позивача не відшкодував, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 58 079,72 грн. заборгованості за договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків компенсації списаних з позивача коштів за 13-ма опротестованими операціями, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 873,55 грн. пені, нарахованої з 07.11.2012р. по 25.04.2013р. на 58 079,72 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.3.1 договору передбачено, якщо протягом 10-ти банківських днів подальших надходжень на користь організації недостатньо для утримання з організації коштів згідно з п. 4.2 цього договору (відповідних сум, списаних з банку згідно з платіжними повідомленнями, отриманими від платіжних систем по операціях, які здійснені в організації з використанням карток), організація зобов'язується в безумовному порядку протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідного повідомлення банку перерахувати кошти згідно з повідомленням. Якщо у вищезазначений строк організація не сплачує кошти, то організація, крім вищезазначених коштів, виплачує банку пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми несплачених коштів за кожний день прострочення.

Водночас, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням положень договору та вимог вищезазначених норм Закону, зокрема, в частині обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, становить 4 046,54 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9 873,55 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 046,54 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Євро 2012» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Грушевського, 6, кв. 54, ідентифікаційний код 36075992) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) 58 079 (п'ятдесят вісім тисяч сімдесят дев'ять) грн. 72 коп. заборгованості, 4 046 (чотири тисячі сорок шість) грн. 54 коп. пені та 1 572 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві) грн. 97 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.06.2013р.

Суддя В.А. Ярема