Ухвала

від 11.06.2013 по справі 1018/2360/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1018/2360/12 Головуючий у І інстанції Степанова О.С. Провадження № 22-ц/780/2730/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А. Категорія 44 11.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

6 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Садівницького товариства «Галявинка», третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення та визнання недійсними документів ,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення правління СТ «Галявинка» від 15.05.2006 року щодо прийняття в члени товариства ОСОБА_3, способу оплати членських та вступних внесків та надання ОСОБА_3 довідки щодо приватизації земельної ділянки, а також просив визнати недійсною довідку СТ«Галявинка» за підписом Голови правління СТ«Галявинка» ОСОБА_4 за № 03-06/05 від 05.2006 року видану на ім'я ОСОБА_3 про те, що земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,12 га розташована на території СТ«Галявинка» і якою вона фактично користується з 2002 року, та визнати недійсним викопіювання з генерального плану СТ«Галявинка» із зображенням розташування земельної ділянки НОМЕР_1, завірену Головою правління СТ«Галявинка» ОСОБА_4, оскільки вказаними документами порушені його особисті немайнові права як члена товариства, приймати рішення щодо життєдіяльності товариства та розпорядженням його територією; а також право позивача як члена товариства та громадянина України на відпочинок.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказував на те, що він є членом СТ «Галявинка», яке було створено 03.09.1990 року постановою адміністрації і об'єднаного комітету профсоюзу ордена Леніна будівельно - монтажного тресту № 1 «Про створення садівницького товариства» в с.Підгірці, Обухівського району Київської області в кількості 140 членів товариства. В користування товариства була передана земельна ділянка площею 12,5 га в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради, для організації колективних садів, право на яку закріплене Державним актом на право користування землею серії Б № 087423.

Позивач також вказував, що даним рішенням він був прийнятий в члени товариства і в користування була надана земельна ділянка НОМЕР_2, яку він в подальшому приватизував. В подальшому у відповідності з нормами закону та вимогам ДБНу був розроблений та затверджений генеральний план забудови СТ«Галявинка», згідно якого на момент створення вказаного садівницького товариства існувало 140 земельних ділянок під дачні ділянки, нумерація яких починалася з №30 по №170, і земельної ділянки з НОМЕР_1 не існувало взагалі.

Позивач зазначав, що в травні 2010 року, ОСОБА_3, яка не являлася членом товариства та дану особу ніхто раніше не знав, почала огороджувати землю загального користування СТ«Галявинка» та розпочала будівництво свого приватного будинку.

В листопаді 2010 року, позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 здійснила безоплатну приватизацію земельної ділянки СТ«Галявинка» та отримала державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області, як члена садового товариства.

Як стало відомо позивачу, вказане рішення було видане на підставі рішення правління СТ «Галявинка» від 15.05.2006 року про прийняття в члени товариства ОСОБА_3 та надання дозволу на приватизацію земельної ділянки НОМЕР_1 у вказаному товаристві.

Разом з тим, позивач зазначав, що він являючись членом СТ «Галявинка» з моменту його створення, а також в період з 2004 по 2011 роки будучи членом правління, про вказане рішення правління від 15.05.2006 року йому нічого не було відомо та вважає що рішення правління СТ «Галявинка» від 15.05.2006 року про прийняття в члени товариства ОСОБА_3 є незаконним та таким що порушує його права як члена товариства.

Так, посилаючись на ст. ст. 8,14 Конституції України, ст. ст.1, 3, 13 Закону України «Про об'єднання громадян», ст.ст. 10, 16, 19, 20 ЗУ «Про планування та забудову територій», п.1.1.,2.2.,4.1 та 4.2.3 Статуту СТ «Галявинка», та ін., позивач просив скасувати довідку про членство ОСОБА_3 та користування нею земельною ділянкою НОМЕР_1 та викопіювання з генерального плану СТ «Галявинка» на якій зображено розташування земельної ділянки НОМЕР_1.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що Садівницьке товариство «Галявинка» зареєстроване на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 за № 560687, має ідентифікаційний код юридичної особи 22204594, та розташоване за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Підгірці (а.с. 16).

Відповідно до постанови адміністрації і об'єднаного комітету профсоюзу Леніна будівельно-монтажного треста № 1 «Про створення садівницького товариства» було створено садівницьке товариство «Галявинка» та було виділено в безстрокове користування земельну ділянку площею 12,5 га, для організації колективних садів (а.с. 35).

Крім того, судом встановлено, що на земельну ділянку площею 12,5 га землі в безкоштовне користування в межах згідно з планом землекористування, яка знаходиться на території с. Підгірці, Обухівського р-ну, Київської області було видано державний акт на право користування землею (а.с. 27-32).

Рішення Обухівської районної ради народних депутатів від 13.11.1990 року за № 343 на загальних зборах працівників будівельно - монтажного тресту №1 Мінбуду від 05.09.1990 року, які вступають до створеного садівницького товариства «Галявинка» було вирішено зареєструвати статут садівницького товариства «Галявинка» в кількості 140 членів в с. Підгірці (а.с. 36).

Судом першої інстанції також встановлено, що 22.04.2004 року загальними зборами Садівницького товариства «Галявинка», яке погоджено Головою Київської обласної Спілки садівницьких товариств і масивів Г. Гончар, було видано Статут про Садівницьке товариство «Галявинка» (а.с. 18-26). Відповідно до статуту передбачено, що членом товариства може бути кожний громадянин, що досяг 16 річного віку та виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань.

Суд першої інстанції, правильно встановивши характер спірних правовідносин, вказав, що предметом дачного спору є рішення правління СТ «Галявинка» від 15 травня 2006 року щодо прийняття в члени товариства ОСОБА_3, способу оплати членських та вступних внесків та надання ОСОБА_3 довідки щодо приватизації земельної ділянки; довідка СТ«Галявинка» за підписом Голови правління СТ«Галявинка» ОСОБА_4 №03-06/05 від 05.2006 року видану на імґя ОСОБА_3 про те, що земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,12 га розташована на території СТ«Галявинка» і якою вона фактично користується з 2002 року; викопіювання з генерального плану СТ«Галявинка» із зображенням розташування земельної ділянки НОМЕР_1, завірену Головою правління СТ«Галявинка» ОСОБА_4

В судовому засіданні представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України, у зв'язку з чим відмовити в задоволенні позову.

Позовна давність регламентується статтями Глави 19 Цивільного кодексу України, тобто нормами матеріального права.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

До поважних причин пропущення строку позовної давності відносяться обставини, що об'єктивно перешкодили учаснику процесу вчасно подати позовну заяву.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.3.1, п.2.3.6, п.4.6.3, п.4.6.4 Статуту СТ «Галявинка», член товариства має право брати участь у діяльності товариства та управлінні його справами, обирати та бути обраним до органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо покращення та усунення недоліків в роботі товариства і посадових осіб; отримувати від посадових осіб товариства інформацію з будь-яких питань роботи товариства. Правління товариства - забезпечує виконання робіт згідно з Проектом організації і забудови товариства; здійснює контроль за виконанням членами товариства чинного законодавства та рішень відповідних органів щодо колективних садів, охорони природи, статуту та правил внутрішнього розпорядку товариства.

В позовній заяві, поданої 13.02.2012 року, позивач зазначав те, що він є членом СТ«Галавинка» з моменту його створення, а в період з 2004 по 2011 роки був обраний та являвся членом правління СТ «Галявинка», однак про рішення, що є предметом оскарження йому нічого не було відомо до 2011 року, а точніше до 19.04.2011 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01.06.2011 року у справі №2-567/11, було встановлено, що оскаржуване позивачем рішенням правління СТ «Галявинка» про прийняття до членів СТ «Галявинка» ОСОБА_3, було прийняте 15.05.2006 року. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_3 в період з 2007 по 2009 рік було здійснено роботи по відновленню реконструкції магістральної мережі СТ "Галявинка" та облаштуванню дороги біля земельних ділянок членів СТ «Галявинка», які вона оплачувала за власні кошти в рахунок вступного та членських внесків відповідно до рішення правління СТ «Галявинка». Крім того вказаним рішенням суду було встановлено, що фактично ОСОБА_3 користується земельною ділянкою НОМЕР_1, що розташована на території СТ «Галавинка» з 2002 року. Зазначеним вище рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 не є користувачем та не є власником спірної земельної ділянки; спірна земельна ділянка на праві постійного користування належала юридичній особі - СТ «Галявинка», при цьому СТ «Галявинка» до ОСОБА_3 не мала будь-яких претензій (а.с.139-143).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного, обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належних, допустимих доказів того, що про рішення правління СТ «Галявинка» від 15.05.2006 року йому стало відомо лише у 2011 році, а тому позивачу необхідно відмовити в задоволенні його позовних вимог, оскільки останній не був позбавлений можливості скористатися своїми правами, передбаченими п. 2.3.1, п.2.3.6, п.4.6.3, п.4.6.4 Статуту СТ «Галявинка», та дізнатися про існування такого рішення.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач не виконав вимоги закону щодо надання суду належних, допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Крім того, статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, визначений законом.

Позивач не надав суду доказів порушення його прав відповідачем, а також обрав спосіб захисту прав, не визначений ст.16 ЦК України, заявивши позовні вимоги про скасувати довідку про членство ОСОБА_3 та викопіювання з генерального плану СТ «Галявинка» на якій зображено розташування земельної ділянки НОМЕР_1 тощо.

Таким чином, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав доказів поважності причин неможливості скористатися вказаними правами члена товариства та члена правління товариства, як і доказів того що вказане рішення не існувало взагалі.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: