Постанова

від 21.06.2013 по справі 820/4684/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 червня 2013 р. Справа №820/4684/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

представника позивача - Осаволюк Т.Л.,

представника відповідача - Щербак Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача стосовно визнання та визначення в акті №1531/22.2-07/34630002 від 26 квітня 2013 року про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Мікадо-Групп" (код 37086303), СП "Еліта Плюс" (код 23773609), ТОВ "Майвіо-Приват" (код 38209532) за період з 01.04.2011 року по 30.09.2013 року (бланк №011406), нікчемними правочинів, укладених ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" та підприємствами-покупцями по дальшому ланцюгу постачання від постачальників ТОВ "Мікадо-Групп", СП "Еліта Плюс", ТОВ "Майвіо-Приват"; визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" за період 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, яке відбулося на підставі акту перевірки №1531/22.2-07/34630002 від 26 квітня 2013 року, в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України", сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року; зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України", суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року.

В обґрунтовування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, встановлюючи порушення позивачем ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228, та визнавши правочини нікчемними, вийшла за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнала їх такими, а також що відповідачем було протиправно здійснене коригування показників податкової звітності ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року.

21.06.2013р. представником позивача було подано через канцелярію суду заяву про виключення п.2 та п.3 позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" за період 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, яке відбулося на підставі акту перевірки №1531/22.2-07/34630002 від 26.04.2013 року, в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України", сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року; та зобов'язання вчинити певні дії. В іншій частині позовні вимоги представником позивача були залишені без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Відповідач, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає дії податкового органу такими, що в повній мірі відповідають положенням діючого законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову. Також представник відповідача стверджував, що діяв у відповідності до норм чинного законодавства та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС», зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

В ході розгляду справи судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Мікадо-Групп» (код 37086303), СП «Еліта Плюс» (код 23773609), ТОВ «Майвіо-Приват» (код 38209532) за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки 26.04.2013 року фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС був складений акт №1531/22.2-07/34630002 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Мікадо-Групп» (код 37086303), СП «Еліта Плюс» (код 23773609), ТОВ «Майвіо-Приват» (код 38209532) за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року.

Висновками цього акту перевірки встановлені порушення ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» вимог п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.56 ст. 14, п.138.4, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 ст. 139, п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення доходу за перевіряємий період на загальну суму 13 970 443,00 грн. при реалізації ТМЦ на адресу покупців, які наведені у додатках № 3 акту перевірки та завищення витрат на загальну суму 13 970 443,00 грн. в частині взаємовідносин ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» з ТОВ «Мікадо-Групп», код 37086303, ТОВ «Майвіо-Приват», код 38209532, СП «Еліта Плюс», код 23773609, а також встановлені порушення ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» ст. 185, ст. 188, ст. 192, ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань за перевіряємий період на загальну суму 2 535 091,00 грн. при реалізації ТМЦ на адресу покупців, які наведені у додатках № 4 акту перевірки та завищення податкового кредиту на суму 2 535 091,00 грн. при придбанні тмц у ТОВ «Мікадо-Групп», код 37086303, ТОВ «Майвіо-Приват», код 38209532, СП «Еліта Плюс», код 23773609

Акти індивідуальної дії щодо позивача у виді податкових повідомлень-рішень на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС не було винесено.

Згідно даних акту перевірки № 1531/22.2-07/34630002 від 26.04.2013 року, правочини укладені між ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» та підприємствами-покупцями по дальшому ланцюгу постачання від постачальників ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват», відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України визнані ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС нікчемними та в силу ст.216 ЦК України визнані такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Так, згідно матеріалів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій з його контрагентами: ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват» у перевіряємому періоді, тобто відповідач дійшов висновку про те, що договори із зазначеними контрагентами були нікчемними.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу вищенаведених висновків, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» мало господарські правовідносини з ТОВ «Мікадо-Групп» у період, який перевірявся відповідачем.

Так, ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» був укладений з ТОВ «Мікадо-Групп» договір поставки №37 від 05 травня 2011 року.

На підтвердження фактичного виконання сторонами зазначеного вище договору позивачем було надано докази, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні, які наявні в матеріалах справи та підтверджують реальність виконання умов договору.

Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Судовим розглядом встановлено, що придбаний позивачем товар у ТОВ «Мікадо-Групп» за договором поставки №37 від 05.05.2011 року був у подальшому реалізований іншим контрагентам, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, іншими первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» мало господарські правовідносини з СП «Еліта Плюс» у період, який перевірявся відповідачем.

Так, ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» були укладені з СП «Еліта Плюс» договори про надання послуг: № 26 від 03 січня 2012 року, № 1/1 від 03 січня 2012 року, № 1/2 від 03 січня 2012 року, № 95 від 28 грудня 2011 року, № 51 від 04 квітня 2011 року, № 27 від 03 січня 2012 року, № 57 від 01 липня 2011 року, № 52 від 04 квітня 2011 року, № 25 від 01 березня 2012 року, а також договір оренди № 43 від 04 травня 2011 року та договір поставки № 54 від 04 квітня 2011 року.

Фактичне та реальне виконання сторонами зазначених вище договорів підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: актами надання послуг, податковими накладними, рахунками на оплату, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями, угодами про відступлення права вимоги та про залік зустрічних однорідних вимог, товарно-транспортними накладними.

Доказів того, що надані позивачем копії первинних документів від СП «Еліта Плюс» мають дефекти форми, змісту або походження, суду відповідачем не надані, податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПК України.

Судовим розглядом встановлено, що послуги за вказаними вище договорами були в подальшому використані позивачем у оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, договорами, комплектуванням номенклатури, каталогами, інструкціями, вантажно-митними деклараціями, перекладами, дослідженнями.

Також, судом встановлено, що придбаний позивачем товар у СП «Еліта Плюс» за договором поставки №54 від 04.04.2011 року був у подальшому реалізований іншим контрагентам, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями.

Судом встановлено, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» мало господарські правовідносини з ТОВ «Майвіо-Приват» у період, який перевірявся податковим органом.

Так, ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» були укладені з ТОВ «Майвіо-Приват» договори про надання послуг: № 41/5-1 від 03 травня 2012 року, № 42/5 від 03 травня 2012 року, № 51 від 10 травня 2012 року, № 52 від 10 травня 2012 року, № 53 від 10 травня 2012 року, № 41/5-3 від 03 травня 2012 року, а також договір поставки № 41/5 від 03 травня 2012 року.

Фактичне та реальне виконання сторонами зазначених вище договорів підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: актами надання послуг, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, рахунками на оплату, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями та товарно-транспортними накладними.

Дефектів наданих первинних документів від позивача та ТОВ «Майвіо-Приват» судом не встановлено, податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПК України.

Судовим розглядом встановлено, що послуги за вказаними вище договорами були в подальшому використані позивачем у оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, договорами та додатковими угодами до них, комплектуванням номенклатури, каталогами, інструкціями, перекладами, дослідженнями.

Отже, ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» та його контрагенти ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват» у періоді, що перевірявся, свої зобов'язання за укладеними угодами виконали.

Оцінивши вказані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентами фактів вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений Податковим кодексом України.

Аналізуючи положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутня компетенція на встановлення фактів порушення позивачем положень цивільного або господарського законодавства та відображення власних суджень з даних питань в акті перевірки № 1531/22.2-07/34630002 від 26.04.2013 року.

Виходячи з положень чинного законодавства України, станом на дату складання відповідачем акту перевірки № 1531/22.2-07/34630002 від 26.04.2013 року, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС не була наділена ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, викладені ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС в акті № 1531/22.2-07/34630002 від 26.04.2013 року судження про порушення платником податків вимог ст.202, ч.5 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зроблені з перевищенням компетенції відповідача та не підтверджуються доказами.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» та підприємствами-покупцями по дальшому ланцюгу постачання від постачальників ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват», не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його вказаними контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України встановлено, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи зі змісту акту перевірки №1531/22.2-07/34630002 від 26.04.2013 року, даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» обставин, які передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням правових позицій, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») як ознаки нікчемного правочину. Посилання відповідача на ч.ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 є безпідставними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, ДПІ є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що, відповідно КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п.6 ч.3 ст. 105), а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Також вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що судження податкового органу про нікчемність спірного правочину не підкріплено належними доводами та доказами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б достовірно показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Такий висновок суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні укладених договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вказаними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів між ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» та ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват» не відповідають дійсним намірам сторін, або, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, посилання представника відповідача на невідповідність договорів вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Судом встановлено, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» включено до складу податкового кредиту та до валових витрат суми з придбання товарів та отримання послуг у ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів того, що первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару та отримання послуг.

Тому, висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо нереальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з підприємствами-покупцями по дальшому ланцюгу постачання від постачальників ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват» не є доведеними.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

Представником відповідача було надано суду висновок фахівця НДЕКЦ при ГУ МВС у Харківській області від 17.11.2012р. №261, який слугував підставою для висновку податкового органу про нікчемність правочинів, згідно якого підписи у ряді документів (реєстраційні картки, статути, протоколи, видаткові накладні, податкові накладні та ін.) контрагентів позивача - ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват», було виконано різними особами.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Суд також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вказані вище дії відповідача по встановленню нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват», вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії відповідача є протиправними.

Таким чином, суд, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, приходить до висновку, що дії ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо визнання та визначення в акті №1531/22.2-07/34630002 від 26.04.2013 року нікчемними правочинів, укладених ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» та підприємствами-покупцями по дальшому ланцюгу постачання від постачальників ТОВ «Мікадо-Групп», СП «Еліта Плюс», ТОВ «Майвіо-Приват», є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо визнання та визначення в акті №1531/22.2-07/34630002 від 26 квітня 2013 року "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Мікадо-Групп" (код 37086303), СП "Еліта Плюс" (код 23773609), ТОВ "Майвіо-Приват" (код 38209532) за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року" нікчемними правочинів, укладених ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" та підприємствами-покупцями по дальшому ланцюгу постачання від постачальників ТОВ "Мікадо-Групп", СП "Еліта Плюс", ТОВ "Майвіо-Приват".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" (61108, м.Харків, бульвар Миру, буд. в„–2, кв. в„–73 , код ЄДРПОУ 34630002, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 34,41грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 25 червня 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв