Рішення

від 17.06.2013 по справі 910/8485/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8485/13 17.06.13 За позовом Фізичної особи - підприємця Новак Тетяни Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідник»

про стягнення 2426,38 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - без участі;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Новак Тетяна Миколаївна (далі - Позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідник» (далі - Відповідач) заборгованості та штрафних санкцій за Договором № 176 від 01.01.2011 на постачання продукції, всього в сумі 2426,38 грн., з яких 750 грн. основного боргу, 3,52 грн. інфляційних, 176,39 грн. пені та 1496,47 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, всупереч умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства, не повністю оплатив поставлений йому Позивачем товар на підставі видаткової накладної № 1031 від 05.09.2011, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 750 грн., яка є непогашеною і на даний час.

Позивач в призначені судові засідання своїх повноважних представників не направив, через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, і також подав заяву про розгляд справи за відсутності його повноважного представника. Судом дану заяву задоволено.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, та ухвала суду про відкладення розгляду справи, були надіслані на поштову адресу Відповідача, зазначену в позовній заяві та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 176 від 01.01.2011 (далі - Договір), за умовами якого Позивач (постачальник) зобов'язався поставити, а Відповідач (покупець) прийняти та оплатити продукцію (товари), відповідно видаткових накладних.

Так, на підставі видаткової накладної № 1031 від 05.09.2011 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 1922,31 грн.

Вказана видаткова накладна містить номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містить підписи представників Позивача та Відповідача, а також скріплена їх печатками.

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата партій переданих товарів проводиться Відповідачем шляхом безготівкового перерахунку всієї суми, згідно видаткової накладної, на рахунок Позивача на протязі 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару зі складу Позивача, вказаного в накладній.

Товар, отриманий по видатковій накладній № 1031 від 05.09.2011 Відповідачем було оплачено лише частково та заборгованість становить 750 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як було зазначено вище, п. 3.2. Договору встановлює строк оплати товару на протязі 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару зі складу Позивача, вказаного в накладній.

Товар було поставлено Відповідачу на підставі видаткової накладній № 1031 від 05.09.2011, і оскільки у вказаній накладній не зазначено пізнішої дати отримання товару, та доказів пізнішого отримання товару не надано і Відповідачем, то суд приходить до висновку, що товар за вказаною накладною було отримано Відповідачем в день складання цієї накладної, тобто 05.09.2011.

Оскільки судом встановлено часткову оплату отриманого згідно видаткової накладної № 1031 від 05.09.2011 товару, то позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 750 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у відповідності до п. 3.2. Договору Відповідач повинен був оплатити товар згідно видаткової накладної № 1031 від 05.09.2011 на протязі 3 (трьох) календарних днів з дня його отримання, то прострочення платежу наступає з 09.09.2011.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що Позивачем вірно наведено період нарахування, проте сам розрахунок виконано з арифметичними помилками, тому суд робить власний розрахунок суми інфляційних наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 09.09.2011 - 28.02.2013 750 1.003 2.23 752.23 отже, обґрунтованою є сума інфляційних в розмірі 2,23 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. Договору, сторони узгодили, що за недотримання строків оплати товару Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

Разом з цим, ч. 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що Позивачем невірно наведено період нарахування, оскільки починаючи нараховувати пеню від дати прострочення платежу - 09.09.2011, Позивач нараховує її за більший строк, ніж обмежено приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, тому суд робить власний розрахунок суми пені наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 750 09.09.2011 - 09.03.2012 183 7.7500 % 0.042 % 58.28 отже, обґрунтованою є сума пені в розмірі 58,28 грн.

Щодо заявлений вимог про стягнення штрафу в розмірі 3,5% на підставі п. 8.2. Договору, що становить 1496,47 грн., то суд зазначає, що даним пунктом договору по суті передбачено не стягнення штрафу в розумінні ст. 549 ЦК України як неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а стягнення певного відсотку від суми заборгованості за кожну добу існування цієї заборгованості за період прострочення, що відповідає визначенню пені за ст. 549 ЦК України як неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто визначений п. 8.2. Договору штраф по своїй природі є другою передбаченою в договорі пенею, та оскільки положеннями чинного законодавства не допускається застосування подвійної відповідальності одне й те саме правопорушення, то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

З огляду на вищенаведені в рішенні розрахунки, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірах: 750 грн. основного боргу, 2,23 грн. інфляційних та 59,28 грн. пені. В задоволенні вимог про стягнення 1496,47 грн. штрафу суд відмовляє повністю.

Судовий збір та суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, Позивачем на доказ отримання правової допомоги від адвоката Рудейчук В.П. по підготовці позовної заяви по даному спору, надано належним чином засвідчені копії свідоцтва адвоката № 698 від 18.07.2012, Договору про надання правової допомоги № 003/13-гс від 28.03.2013, Акту виконаних робіт № ПД/003-13гс від 01.04.2013 та Квитанції від 01.04.2013 про отримання 250 грн. за виконані роботи. Вказані документи з невідомих суду причин не підписані з боку Позивача, однак з огляду, що документи були надані самим Позивачем та ним було здійснено оплату роботи по Договору про надання правової допомоги № 003/13-гс від 28.03.2013, що підтверджується також другою стороною договору - адвокатом Рудейчук В.П., то суд приходить до висновку, що Позивачем були вчинені фактичні дії по визнанню Договору про надання правової допомоги № 003/13-гс від 28.03.2013, і тому судом вищевказані документи приймають як належні докази надання адвокатом Позивачу правової допомоги по даній справі.

Разом з цим, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити розмір судових витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної конкретної справи. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

З огляду на наведене, та оскільки Позивачем не надано доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 250 грн., суд обмежує даний розмір витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, і також враховуючи задоволений судом розмір позовних вимог, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є сума витрат на послуги адвоката в розмірі 81,15 грн., що становить 10% від суми задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідник» (м. Київ, вул. Костянтинівська, 64, офіс 315; ідентифікаційний код 35464395) на користь Фізичної особи-підприємця Новак Тетяни Миколаївни (м. Конотоп, вул. Будівельників, 8, кв. 26; ідентифікаційний номер 2937410440) 750 (сімсот п'ятдесят) грн. основного боргу, 2 (дві) грн. 23 коп. інфляційних, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 28 коп. пені, 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 51 коп. судового збору та 81 (вісімдесят одну) грн. 15 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013

Суддя Сташків Р.Б.