Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/7365/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7365/13 18.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Квазар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД М ЛТД"

про стягнення 244 184,13 грн

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Миронюк В.П. (дов. №182/А від 20.07.2012р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Квазар" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД М ЛТД" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 244 184,13 грн. заборгованості, з яких 201 735, 63 грн. основного боргу, 20 173, 56 грн. пені, 4 002, 70 інфляційних втрат, 18 272, 24 грн. 3% річних та покладання судових втрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7365/13, розгляд справи призначено на 21.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.05.2013 року судом відкладено розгляд справи на 11.06.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, надання додаткових доказів та пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 11.06.2013 року судом відкладено розгляд справи на 18.06.2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

12.06.2013 року через відділ канцелярії господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог.

Представником позивача надані усні пояснення по суті позовних вимог та заяви про зменшення позовних вимог.

Судом задоволено заяву про зменшення позовних вимог відповідно ст. 22 ГПК України. Позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.06.2013 року.

В судове засідання від 18.06.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2010 року між позивачем (за контрактом - покупець) та відповідачем (за контрактом -постачальник) було укладено контракт № 29/04-Э-341/д (далі по тексту - контракт).

Відповідно до умов контракту (п.1.1.), відповідач в продовж дії контракту зобов'язаний передавати у власність позивача псевдоквадратні злитки монокристаличного кременю 125*125*165 мм (далі за текстом - товар), а позивач зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його згідно умовам контракту.

Згідно п. 1.3. контракту, поставка товару здійснюється партіями згідно з додатками до контракту, які підписуються сторонами.

Відповідно п. 2.3. контракту, загальна вартість контракту складає 39 817 500 грн. +/- 5%, що складає 5 000 000 доларів США без НДС, відповідно курсу НБУ на 16 грудня 2010 року (1 долар США складає 7,9635 грн.).

Пунктом 3.4. контракту встановлено, що строк поставки товару за кожну партію не може перевищувати 15 днів від дати отримання авансу за товар.

Згідно п. 3.5. контракту, датою поставки вважається дата фактичного приймання товару зафіксована в товарній накладній.

Відповідно п. 5.1. контракту, оплата вартості товару здійснюється в гривнях прямим банківським переводом на рахунок відповідача.

Згідно п.5.2. контракту, на протязі 5 днів від дати отримання рахунку-фактури позивач оплачує авансовий платіж на рахунок відповідача у розмірі 50 % від повної вартості суми поставки погодженої у відповідному додатку до контракту.

Пунктом 5.3. контракту встановлено, що покупець оплачує залишкові 50 % вартості погодженої до поставки партії товару протягом 10 банківських днів з дати поставки.

Згідно п. 9.1. контракту у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується виплатити покупцю пеню в розмірі 0, 05 % від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10 % від загальної суми недопоставленого товару.

Відповідно п. 10 контракту, контракт встає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов контракту їм було перераховано на рахунок відповідача 70 000, 00 грн. відповідно платіжного доручення № 193 від 01.02.2011 року та 264 000, 00 грн. відповідно платіжного доручення № 343 від 10.02.2011 року.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання за контрактом та поставлено товар на суму 132 264, 37 грн. Сума недопоставленого, однак попередньо оплаченого товару, складає 201 735, 63 грн.

05.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив в найкоротший термін забезпечити повернення грошових коштів в розмірі 201 735, 63 грн. на рахунок позивача.

У листі № 16-12/001 від 19.12.2012 року відповідач просив надати йому додатковий час для виплат заборгованості позивачу в розмірі 152284, 16 грн., так він зобов'язався оплатити 50 000, 00 грн. до 28.01.2013 року, 50000, 00 грн. до 28.02.2013 року, 52 284, 16 грн. до 28.03.2013 року.

Згодом, позивач направив відповідачу претензію № 1 про повернення заборгованості (вих. № 19/А) від 23.01.2013 року, в якій вимагав від відповідача повернути грошові кошти у розмірі 201 735, 63 грн. та повідомив, що у разі не повернення грошових коштів, позивач звернеться до суду з позовними вимогами розмірі 240 846, 07 грн.

За твердженням позивача, сума попередньої оплати в розмірі 201735,63 грн. за контрактом відповідачем йому на момент подання позову (11.04.2013 р.) не повернута, отже позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20173, 56 грн. та 3% річних в розмірі 1077, 76 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Квазар" з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою контракт № 29/04-Є-341/д від 16.12.2010 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов контракту, відповідачу було перераховано на рахунок відповідача 70 000, 00 грн. відповідно платіжного доручення № 193 від 01.02.2011 року та 264 000, 00 грн. відповідно платіжного доручення № 343 від 10.02.2011 року.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання за контрактом та поставлено товар на суму 132 264, 37 грн. що підтверджує видаткова накладна № РН-0000001 від 10.03.2011 року. Сума не поставленого передплаченого товару складає 201 735, 63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, 05.12.2012 року позивач просив відповідача повернути суму передплати за контрактом в розмірі 201735, 63 грн. шляхом направлення відповідної вимоги. З моменту пред'явлення позивачем відповідачу вимоги про повернення грошових коштів передплати за контрактом, зобов'язання відповідача щодо поставки товару за контрактом змінилося на зобов'язання по поверненню коштів передплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що лист позивача про повернення коштів передплати отримано відповідачем 05.12.2012 року відповідач зобов'язаний був повернути грошові кошти в розмірі 201735, 63 грн. протягом 7 -ми днів з моменту пред'явлення вимоги, тобто до 12.12.2012 року включно. Як встановлено судом, грошові кошти передплати в розмірі 201735, 63 грн. протягом 7 -ми днів з моменту пред'явлення вимоги повернуті відповідачем не були.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що попередньо оплачений товар за контрактом поставлений позивачу відповідачем не був, грошові кошти в розмірі 201735, 63 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави, і відповідно підлягають поверненню позивачу.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (11.04.2013 р.) та вирішення спору (18.06.2013 р.) заборгованість відповідача перед позивачем складає 201 735, 63 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 201 735, 63 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності заборгованості у відповідача по поверненню авансових виплат позивачу за контрактом № 29/04-Є-341/д від 16.12.2010 року у розмірі 201 735, 63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зазначеного зобов'язання є таким, що настав у відповідності до ст. 530 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 201 735, 63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 25.02.2012 року по 22.01.2013 року в розмірі 20173, 56 грн. підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується виплатити покупцю пеню в розмірі 0, 05 % від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 10 % загальної вартості непоставленого товару.

Період нарахування пені визначений позивачем з 25.02.2012 року по 22.01.2013 року, при цьому відповідно до п. 3.4. контракту строк поставки товару по кожній погодженій партії не може перевищувати 15 днів з дати надходження авансової частини оплати за товар, а 294000, 00 передплати були внесені позивачем на рахунок відповідача, відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення 10.02.2011 року, отже враховуючи зазначене та ч. 6 ст. 232 ГК України позивачем невірно визначений період нарахування пені за прострочення поставки товару.

Враховуючи зазначене судом самостійно було визначено період нарахування відповідачу пені за прострочення поставки товару - з 26.02.2011 року по 26.08.2011 року. Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення поставки товару, за розрахунком суду за період з 26.02.2011 року по 26.08.2011 року складає 18257, 47 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 18 257, 47 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 05.02.2013 року по 11.04.2013 року в розмірі 1077, 76 грн. підлягають повному задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Квазар" з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладається на сторін пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД М ЛТД" (01004, м. Київ, вул. Горького, 14, код ЄДРПОУ - 36957660; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3 , код ЄДРПОУ - 14314038) 201 735 (двісті одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн. 63 коп. передплати за контрактом, 18 257 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 47 коп. пені за прострочення поставки товару, 1 077 (одна тисяча сімдесят сім) грн. 76 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 4 841 (чотири тисячі сорок одну) грн. 71 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко