Постанова

від 30.05.2013 по справі 808/4155/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року (о 12 год. 55 хв.)Справа № 808/4155/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Сілецького Ю.І.,

представника відповідача Школової Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Артемія»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Приватне підприємство «Артемія» (далі - ПП «Артемія», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 № 0000192214 та № 0000202214.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова перевірка ПП «Артемія» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс Сим», ПП «Сітал», ТОВ «Аркада і К», ПП «ОсКомфі», ТОВ «Нью Стар» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт від 06.11.2012 № 1846/2214/32626366 та винесені податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 № 0000192214 та № 0000202214. Вказує, що на думку податкового органу відсутність товарно-транспортних накладних є підставою для не включення витрат на придбання товару до складу валових витрат. Представник позивача заперечує проти даного твердження та зазначає, що обов'язковість надання документів щодо транспортування товару чинним податковим законодавством не передбачена. Транспортування товару здійснювалося за рахунок підприємств-контрагентів та не включалося до витрат позивача і не обліковувалося у податковій звітності. Другою підставою для донарахування ПП «Артемія» сум податків відповідач визначив нереальність здійснення господарської діяльності підприємств-контрагентів. Проте позивачем зазначено, що на момент проведення господарсько-фінансових операцій з підприємствами-контрагентами всі суб'єкти господарювання були і є у встановленому порядку зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ. Позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Придбані у контрагентів товари в подальшому були реалізовані третім особам. На підставі вищевикладеного, просить суд протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 № 0000192214 та № 0000202214.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, зазначає, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс Сим», ПП «Сітал», ТОВ «Аркада і К», ПП «ОсКомфі», ТОВ «Нью Стар». Вказує, що позивачем до перевірки не надана інформація та документи щодо транспортування товару. В ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення поставки товару, що свідчить про те, що правочини між ПП «Артемія» та підприємствами-постачальниками здійснено без мети настання реальних наслідків. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин від вказаних операцій. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. У зв'язку з чим неможливо підтвердити правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Посилається на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14.09.2012 у справі № 0818/5673/2012 1/0818/565/2012, в якій зазначено, що ПП «ОсКомфі» було зареєстровано як фіктивне підприємство, яке використовувалось для формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам, в тому числі ПП «Артемія». На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову ПП «Артемія» відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Приватне підприємство «Артемія» (ідентифікаційний код 32626366) є юридичною особою, яка зареєстрована 20.08.2003 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №025955 та Довідкою АА № 658290 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Із матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), відповідно до наказу від 12.10.2012 № 704 проведена документальна позапланова перевірка ПП «Артемія» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс Сим», ПП «Сітал», ТОВ «Аркада і К», ПП «ОсКомфі», ТОВ «Нью Стар» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт від 06.11.2012 №1846/2214/32626366 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення:

1. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334-ВР, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 87 888,00 грн., у тому числі за I квартал 2011 у сумі 4463,00 грн., за II квартал 2011 у сумі 4295,00 грн., за ІІ-Ш квартали 2011 у сумі 4295,00 грн., за II-IV квартали 2011 у сумі 28 804,00 грн., за I квартал 2012 у сумі 17 778,00 грн., за I півріччя 2012 у сумі 54 621,00 грн.

2. пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 80 637,00 грн., у тому числі за лютий 2011 на суму ПДВ 3570,00 грн., за квітень 2011 на суму ПДВ 3735,00 грн., за жовтень 2011 на суму ПДВ 7208,00 грн., за листопад 2011 на суму ПДВ 14 104,00 грн., за лютий 2012 на суму ПДВ 11 740,00 грн., за березень 2012 на суму ПДВ 14 908,00 грн., за квітень 2012 на суму ПДВ 25 372,00 грн.

На вказаний Акт позивачем надано до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя заперечення від 12.11.2012 вих. № 12/1, в яких просить переглянути висновки Акту та скасувати донараховані суми податків на прибуток та податок на додану вартість.

Листом від 19.11.2012 № 5287/10/22-1417 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя надало відповідь, в якій зазначено, що висновки акту залишаються без змін.

На підставі Акту та виявлених порушень ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 22.11.2012 № 0000192214, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 98 971,00 грн., в тому числі за основним платежем на 80 637,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 18 334,00 грн.,

- від 22.11.2012 № 0000202214, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 101 544,25 грн., в тому числі за основним платежем на 87 888,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 13 656,25 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0000192214 та № 0000202214 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, а саме на адресу ДПС у Запорізькій області надано скаргу від 28.11.2012 за вих. № 28/1, в якій ПП «Артемія» просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС у Запорізькій області прийнято рішення від 25.01.2013 № 293/10/10-420 (614/7/10-420), яким податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 № 0000192214 та № 0000202214 залишені без змін, а скарга ПП «Артемія» без задоволення.

Судом встановлено, що ПП «Артемія» було надіслано на адресу ДПС України вторинну скаргу, в якій позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 № 0000192214 та № 0000202214 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги.

За результатами розгляду вторинної скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 04.04.2013 № 177/6/99-99/10-15, яким залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 22.11.2012 №0000192214, № 0000202214 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скарга ПП «Артемія» без задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП «Артемія» за перевіряємий період мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс Сим», ПП «Сітал», ТОВ «Аркада і К», ПП «ОсКомфі», ТОВ «Нью Стар».

Судом встановлено, що фактично податкові зобов'язання донараховані ПП «Артемія» у зв'язку з відсутністю у позивача документів щодо транспортування товару та висновків ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини є нікчемними. Висновки про нікчемність правочинів зроблені відповідачем на підставі отриманих від інших податкових органів актів перевірок контрагентів позивача.

Ввзаємовідносини між ПП «Артемія» та ТОВ «Аркада і К».

На придбання товару (поковка) на загальну суму 127 871,60 грн., в т.ч. ПДВ 21 311,93 грн., сума без ПДВ 106 559,67 грн. ТОВ «Аркада і К» були надані на адресу ПП «Артемія» наступні документи :

- рахунок-фактура № 101011-15 від 10.10.2011, видаткова накладна № РН-1004 від 10.10.2011 та податкова накладна № 1004 від 10.10.2011 на загальну суму 25 760,00 грн., в т.ч. ПДВ 4293,33 грн., сума без ПДВ 21 466,67 грн.

- рахунок-фактура № 171011-12 від 17.10.2011, видаткова накладна № РН-1709 від 17.10.2011 та податкова накладна № 1718 від 17.10.2011 на загальну суму 17 490,00 грн., в т.ч. ПДВ 2915,00 грн., сума без ПДВ 14 575,00 грн.

- рахунок-фактура № 011111-05 від 01.11.2011, видаткова накладна № 0415 від 04.11.2011 та податкова накладна № 427 від 04.11.2011 на загальну суму 84 621,60 грн., в т.ч. ПДВ 14 103,60 грн., сума без ПДВ 70 518,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі. В подальшому придбаний товар був реалізований ДП «Новатор», ТОВ «Новокаховське інструментальне виробництво», ТОВ «Таврійські вогнетриви» ТОВ «Кив-Екостальтрейдинг», що підтверджується договорами, рахунками, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Взаємовідносини між ПП «Артемія» та ПП «ОсКомфі».

На придбання товару (поковка) на загальну суму 21 420,00 грн., в т.ч. ПДВ 3570,00 грн., сума без ПДВ 17 850,00 грн. ПП «ОсКомфі» були надані на адресу ПП «Артемія» наступні документи: рахунок-фактура № ПП-0218/05 від 18.02.2011, видаткова накладна №РН-0218/02 від 18.02.2011 та податкова накладна № 021801 від 18.02.2011.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі. В подальшому придбаний товар був реалізований ТОВ «Проммашспецдеталь», що підтверджується рахунком, видатковими та податковими накладними, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Взаємовідносини між ПП «Артемія» та ТОВ «Нью Стар».

На придбання товару (поковка) на загальну суму 22 410,60 грн., в т.ч. ПДВ 3735,10 грн., сума без ПДВ 18 675,00 грн. ТОВ «Нью Стар» були надані на адресу ПП «Артемія» наступні документи: рахунок-фактура № СФ-0000019 від 18.04.2011, видаткова накладна №РН-0000019 від 18.04.2011 та податкова накладна № 128 від 18.04.2011.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі. В подальшому придбаний товар був реалізований ТОВ ПК «Технолит», ТОВ «Промсервис», що підтверджується договором, рахунками, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Взаємовідносини між ПП «Артемія» та ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс Сим».

На придбання товару (поковка та лист) на загальну суму 70 438,20 грн., в т.ч. ПДВ 11 739,70 грн., сума без ПДВ 58 698,50 грн. ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс Сим» були надані на адресу ПП «Артемія» наступні документи :

- рахунок-фактура № 240212/11 від 24.02.2012, видаткова накладна № 2407 від 24.02.2012 та податкова накладна № 2409 від 24.02.2012 на загальну суму 44 030,40 грн., в т.ч. ПДВ 7338,40 грн., сума без ПДВ 36 692,00 грн.

- рахунок-фактура № 290212/17 від 29.02.2012, видаткова накладна № 2920 від 29.02.2012 та податкова накладна № 2924 від 29.02.2012 на загальну суму 26 407,80 грн., в т.ч. ПДВ 4401,30 грн., сума без ПДВ 22 006,50 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі. В подальшому придбаний товар був реалізований ТОВ «Тара», ТОВ «Стальмаш», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», що підтверджується договорами, рахунками, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Взаємовідносини між ПП «Артемія» та ПП «Сітал».

21.03.2012 між ПП «Артемія» (покупець) та ПП «Сітал» (продавець) укладено договір № 2103/1, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар у встановленій договором кількості і асортименті, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар. Найменування товару: поковки в асортименті, металопрокат.

На придбання товару (поковка, круг, лист, полоса) на загальну суму 241 680,85 грн., в т.ч. ПДВ 40280,15 грн., сума без ПДВ 201 400,70 грн. ПП «Сітал» були надані на адресу ПП «Артемія» наступні документи :

- рахунок-фактура № 210312 від 21.03.2012, видаткова накладна № С-00000177 від 21.03.2012 та податкова накладна № 215 від 21.03.2012 на загальну суму 57 589,85 грн., в т.ч. ПДВ 9598,31 грн., сума без ПДВ 47 991,54 грн.

- видаткова накладна № С-00000178 від 02.04.2012 та податкова накладна № 295 від 30.03.2012 на загальну суму 31 861,00 грн., в т.ч. ПДВ 5310,17 грн., сума без ПДВ 26 550,83 грн.

- рахунок-фактура № 060412 від 06.04.2012, видаткова накладна № С-00000414 від 06.04.2012 та податкова накладна № 72 від 06.04.2012 на загальну суму 33 844,20 грн., в т.ч. ПДВ 5640,70 грн., сума без ПДВ 28 203,50 грн.

- рахунок-фактура № 110412 від 11.04.2012, видаткова накладна № С-00000415 від 11.04.2012 та податкова накладна № 115 від 11.04.2012 на загальну суму 38 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 6400,00 грн., сума без ПДВ 32 000,00 грн.

- рахунок-фактура № 120412 від 12.04.2012, видаткова накладна № С-00000416 від 12.04.2012 та податкова накладна № 128 від 12.04.2012 на загальну суму 36 456,00 грн., в т.ч. ПДВ 6076,00 грн., сума без ПДВ 30 380,00 грн.

- рахунок-фактура № 200412 від 20.04.2012, видаткова накладна № С-00000417 від 20.04.2012 та податкова накладна № 200 від 20.04.2012 на загальну суму 43 529,80 грн., в т.ч. ПДВ 7254,97 грн., сума без ПДВ 36 274,83 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі. В подальшому придбаний товар був реалізований ТОВ «Промрудмаш», ДП «Новатор», ТОВ «Днепр-Сталь», ПП «Ювві», ТОВ «Профстандарт 05», ТОВ «Кив-Екостальтрейдинг», ТОВ «Дніпро-Інструмент», ТОВ «Вігон-2500», ТОВ «Медіум-Сталь», що підтверджується договорами, рахунками, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Судом досліджена постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2012 у кримінальній справі № 0818/5673/2012 1/0818/565/2012 по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В даній постанові суду зазначено, що ПП «ОсКомфі» було зареєстровано як фіктивне підприємство, яке використовувалось для формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам, в тому числі ПП «Артемія» на суму 3570,00 грн.

З постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2012 у справі № 0818/5673/2012 1/0818/565/2012 не вбачається які саме документи були досліджені судом. Крім того, представником позивача зазначено, що у ПП «Артемія» не витребувались та не вилучались для дослідження документи, укладені між позивачем та ПП «ОсКомфі».

Також постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2012 у кримінальній справі № 0818/5673/2012 1/0818/565/2012 не містить рішення щодо скасування державної реєстрації юридичної особи ПП «ОсКомфі».

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «ОсКомфі», оскільки з наданих позивачем доказів, а саме рахунок-фактура, видаткова та податкова накладна, виписка по рахунку вбачається придбання позивачем у ПП «ОсКомфі» товару (поковка) на загальну суму 21 420,00 грн., в т.ч. ПДВ 3570,00 грн., який в подальшому був реалізований ТОВ «Проммашспецдеталь».

Оскільки ПП «Артемія» вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0000192214 та № 0000202214 прийняті ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, під якою відповідно до п. 1.32. вищезазначеного Закону розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

За приписами пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пунктом 14.1.36 якого передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів, а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, якою є, зокрема, оптова торгівля металами та металевими рудами.

Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 72 КАС України, постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2012 у справі № 0818/5673/2012 1/0818/565/2012 не може бути обов'язковим доказом, що первинні документи одержані позивачем у ПП «ОсКомфі» є недійсними в силу закону.

Щодо твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс Сим», ПП «Сітал», ТОВ «Аркада і К», ПП «ОсКомфі», ТОВ «Нью Стар» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочину та визнання його таким, що укладений без наміру настання правових наслідків. Твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочину є лише його припущенням.

Стосовно господарської діяльності контрагентів позивача та посилання на акти перевірок контрагентів ПП «Артемія» суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, ПП «Артемія» не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Стосовно твердження відповідача про обов`язковість застосування товаротранспортних накладних суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, оплати, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність віднесення витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс Сим», ПП «Сітал», ТОВ «Аркада і К», ПП «ОсКомфі», ТОВ «Нью Стар».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000202214 від 22.11.2012, податкове повідомлення - рішення № 0000192214 від 22.11.2012, прийняті Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Присудити на користь Приватного підприємства «Артемія» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2006,00 грн. (дві тисячі шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак