Рішення

від 18.06.2013 по справі 925/838/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 925/838/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - Орлова Т.І. за довіреністю, відповідача - Бойко П.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", від імені якого діють Уманські енергетичні мережі м.Умань, до державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Черкаси-Інформ-Ресурси", м. Черкаси про стягнення 35564,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Черкасиобленерго", від імені якого діють Уманські енергетичні мережі м.Умань (позивач), звернулося до господарського суду з позовом до державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Черкаси-Інформ-Ресурси" (відповідач), у якому позивач просить стягнути з відповідача 34739,97 грн., у тому числі: 33006,25 грн. боргу з оплати за спожиту активну електричну енергію, 1258,71 грн. пені, 409,55 грн. три проценти річних та 65,46 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані наступним: на виконання умов договору про постачання електричної енергії №16 від 28.08.2009 року Уманські енергетичні мережі здійснюють постачання відповідачу електричної енергії, однак останній не здійснює її оплату у встановлені договором строки, внаслідок чого за період серпня 2012 року - квітня 2013 року утворився прострочений борг з оплати за спожиту активну електричну енергію в сумі 33006,25 грн., на який нараховані пеня, три проценти річних та інфляційні за період прострочення з 21.08.2012 року по 13.05.2013 року.

У заяві про уточнення позовних вимог від 18.06.2013 року позивач вказав, що після порушення провадження у справі, відповідач повністю сплатив основний борг в сумі 33006,25 грн. Позивачем допущені технічні помилки у розрахунку пені та розрахунку інфляційних втрат, які він виправив, просить стягнути 2557,85 грн., у тому числі: 2044,36 грн. пені, 409,55 грн. три проценти річних та 103,94 грн. інфляційних втрат за той же період прострочення.

Вказана заява позивача оцінена судом, як заява про збільшення позовних вимог, що відповідає його праву, встановленому ст.22 ГПК України, та прийнята судом до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позовні вимоги у редакції заяви від 18.06.2013 року, просила їх задовольнити, також стягнути з відповідача судові витрати;

- представник відповідач пояснив, що сума основного боргу сплачена, заперечив щодо стягнення пені, процентів річних та інфляційних нарахувань, посилаючись на те, що заборгованість з оплати виникла не з вини відповідача, а з вини підприємств житлово-комунального господарства, які прострочують оплату відповідачу за світлофори.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

28 серпня 2009 року Уманські енергетичні мережі (постачальник за Договором, позивач у справі) та Черкаська філія ДП МВС України "Черкаси-Інформ-Ресурси" (споживач за Договором, відповідач у справі) уклали Договір про постачання електричної енергії №16 (далі вживається - Договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 25,1 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно пп.2.3.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 4.2.1 Договору встановлено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової величини облікової ставки Національного банку України від суми не виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу за споживання електроенергії, враховуючи день фактичної сплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до п.9.4 Договору він укладається на термін до 31 грудня 2011 року та вважається продовжений на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У Додатку 3 "Порядок розрахунків" сторони визначили, що розрахунки споживача з постачальником електричної енергії за користування електричною енергією здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ.

Згідно п.5 Додатку 3 споживачі здійснюють повну поточну оплату вартості обсягу активної електричної енергії, заявленого на розрахунковий період: до 1000 кВт·год на місяць - один раз за факт чинними показниками споживання електричної енергії протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду; від 1000 кВт·год до 10000 кВт·год на місяць - платежем 50% від заявленого обсягу протягом першої половини розрахункового періоду та остаточним розрахунком протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду за фактичними показниками розрахункових засобів обліку.

На виконання умов Договору у період серпня 2012 року - квітня 2013 року позивач здійснював поставку відповідачу активної електричної енергії, однак станом 13 травня 2013 року відповідач отриману електричну енергію оплатив частково, внаслідок чого утворився борг з оплати в сумі 33006,25 грн., що підтверджується розрахунком боргу станом на 13.05.2013 року та не заперечується відповідачем.

Після порушення провадження у справі відповідач повністю погасив основний борг з оплати, що утворився за період серпня 2012 - квітня 2013 року, у заявленій до стягнення сумі 33006,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №362 від 03.06.2013 року на суму 21451,14 грн. та №375 від 05.06.2013 року на суму 11555,11 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми, яка складається із сум боргу з оплати за спожиту електричну енергію, договірної пені, трьох процентів річних та інфляційних, нарахованих у зв'язку із порушенням строків виконання грошового зобов'язання.

Учасники правовідносин являються суб'єктами господарювання у розумінні ст.55 Господарського кодексу України.

Договір, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, являється господарським договором поставки, предметом якого є поставка електричної енергії.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці та регулювання відносин, що пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, визначаються спеціальним Законом України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР, із змінами і доповненнями (далі - ЗУ "Про електроенергетику").

Так, статтею 26 ЗУ "Про електроенергетику" встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору у період дії Договору позивач здійснював поставку відповідачу активної електричної енергії, що останнім не заперечується. Проте у встановлені договором строки, а саме протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду за фактичними показниками, відповідач оплату за отриману електричну енергію не здійснював, внаслідок чого станом на день подання позову (01 червня 2013 року) утворився борг з оплати на спожиту електричну енергію в сумі 33006,25 грн.

У період 03 - 05 червня 2013 року, тобто після порушення провадження у справі, відповідач сплатив позивачу 33006,25 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводи позивача щодо наявності на день звернення позивача до суду з цим позовом боргу з оплати за спожиту електричну енергію в сумі 33006,25 грн.

Отже на дату прийняття судом рішення відповідачем сплачений основний борг повністю.

Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума основного боргу існувала на дату подання позову і її погашення здійснено відповідачем після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку, що в частині стягнення основного боргу в сумі 330006,25 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору. При цьому судом враховані роз'яснення Вищого господарського суду України (ВГСУ) з цього питання, викладені у п.4.4 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У договорі сторони визначили, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової величини облікової ставки Національного банку України від суми не виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу за споживання електроенергії, враховуючи день фактичної сплати.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пеня в сумі 2044,36 грн. позивачем нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення з 21.08.2012 року по 13.05.2013 року, з врахуванням умов Договору, положень ГК України та здійснених відповідачем платежів. Розрахунок пені перевірено судом, він зроблений вірно.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для звільнення від встановленої договором відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Обставини, на які посилався представник відповідача, як на такі, що являються підставою для звільнення від встановленої відповідальності за порушення грошового зобов'язання, не є такими в розумінні ст.219 ГК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційного збільшення суми боргу за період прострочення з 01.08.2012 року по 30.04.2013 року в сумі 65,46 грн., позивачем здійснено із арифметичними помилками, які ним виправлені у заяві від 18.06.2013 року, відповідно, сума інфляційних збільшена до 103,94 грн. Проте у заяві від 18.06.2013 року не врахований період прострочення виконання грошового зобов'язання, що зазначений у позові. Згідно розрахунку, зробленого судом, сума інфляційного збільшення боргу за період прострочення з 01.08.2012 року по 30.04.2013 року становить 93,02 грн. Отже в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані 409,55 грн. трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення з 21.08.2012 року по 13.05.2013 року із врахуванням здійснених відповідачем платежів. Розрахунок трьох процентів річних перевірено судом, він зроблений вірно.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 2044,36 грн. договірної пені, 409,55 грн. трьох процентів річних, 93,02 грн. інфляційного збільшення суми боргу, тому задовольняє позов частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, ч.1 п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Черкаси - Інформ - Ресурси" (м. Черкаси, вул.Благовісна, будинок 144/1, ідентифікаційний код 32583621) на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Уманських енергетичних мереж (м.Умань вул.Енергетична,14, ідентифікаційний код 05434625) - 2044,36 грн. договірної пені, 409,55 грн. трьох процентів річних, 93,02 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Припинити провадження у справі з вимог про стягнення 33006,25 грн. основного боргу.

Відмовити у решті позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення суми боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25 червня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко