Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-13484/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р.Справа № 2а-13484/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 2а-13484/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Електропром"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "ЕЛЕКТРОПРОМ" (далі по тексту - ТОВ НВП «Електропром», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України (далі по тексту - ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС), в якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 р. №0003112302 та №0003092302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. по справі № 2а-247/12/2070 в задоволенні адміністративного позову ТОВ НВП «Електропром» до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 року по справі № 2а-247/12/2070 зазначену постанову від 25.04.2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 року по справі № К/9991/47279/12 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ НВП «Електропром». Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 року по справі № 2а-247/12/2070 - скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, судом касаційної інстанції в ухвалі зазначено, що судом першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішень по справі не враховано того, що довідкою перевірки від 14.10.2011 р. повністю підтверджено реальність взаємовідносин між позивачем та КП «Будкомунтехсервіс»; відповідачем не надано доказів про прийняття податковими органами податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірок контрагентів позивача, у зв'язку з висновками про нікчемність укладених ними правочинів. Не зроблено такого висновку і відносно позивача по справі. Стверджуючи про недоведеність реальності господарських операцій у зв'язку з невідповідністю первинних бухгалтерських документів умовам договорів, розбіжністю в обсязі замовлених та виконаних робіт, датах складання документів тощо, суди першої та апеляційної інстанції також не з'ясували подальшу долю таких робіт, передачу результатів робіт замовникам, використання отриманих позивачем товарів при виконанні таких робіт, хоча позивачем надавались відомості щодо замовників.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 р. по справі № 2а-13484/12/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "ЕЛЕКТРОПРОМ" задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 09.08.2011 р. №0003112302 та №0003092302.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого підприємства "ЕЛЕКТРОПРОМ" судовий збір у розмірі 30,12 грн.

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року по справі № 2а-13484/12/2070 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Електропром» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «НВП «Електропром» стверджує про порушення останнім вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат та відповідно до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року та за 1 квартал 2011 року на загальну суму 230312,00 грн., а також пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та, відповідно до заниження податку на додану вартість на загальну суму 219660,00 грн., у т.ч. за листопад 2010 р. на суму 24443,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 127492,00 грн., за січень 2011 р. на суму 10899,00 грн., березень 2011 року на суму 41105,00 грн. Зазначив, що ТОВ НВП «Електропром» ані до перевірки, ані до суду першої інстанції не було надано доказів реального виконання контрагентами КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Техпром.Буд» та ТОВ «ВКП «Аспект-2006» робіт та поставок товарів, конкретного змісту та результатів виконаних ними робіт, що не дозволяє підтвердити зв'язок понесених на користь вказаних суб'єктів господарювання витрат з господарською діяльністю позивача по справі. Крім того, стверджує про неналежне оформлення первинних документів, складених по відносинам позивача з вищевказаними контрагентами.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Наполягає на тому, що фактична поставка позивачеві товарів, надання послуг та виконання робіт контрагентами КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Техпром.Буд» та ТОВ «ВКП «Аспект-2006» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами (податковими накладними, видатковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, товарно-транспортними накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт), а придбані товари та результати наданих послуг позивачем використані у власній господарській діяльності; оплата за поставлені товари та виконані роботи проведено у повному обсязі у безготівковій формі (згідно банківських виписок). Вказує на те, що контрагенти позивача як станом на час проведення спірних господарських операцій з позивачем, так і на даний час зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та є платниками ПДВ, тобто, мали необхідний обсяг цивільної право- та дієздатності для укладення спірних договорів з позивачем по справі та виписування на адресу останнього податкових накладних. У зв'язку з чим, вважає, що позивач мав усі підстави віднести вартість придбаних товарів та наданих послуг до складу податкового кредиту та валових витрат, а тому висновки відповідача про завищення вказаних показників податкового обліку та заниження податку на прибуток та ПДВ є помилковими.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки 22.07.2011 р. контролюючим органом було складено акт №2780/235/14089096, яким зафіксовано порушення приписів ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання позивачем вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах, здійсненних НВП "Електропром" (у формі ТОВ) по операціям з КП "Будкомунтехсервіс" (код ЄДРПОУ 32722562) за грудень 2010 року, ПП "Спецстройсистема" (код ЄДРПОУ 36839765 за грудень 2010 року, за січень 2011 року, з ТОВ "Технопром.Буд" (код за ЄДРПОУ 36555074) за березень 2011 року (т.1, а.с.24-74).

Крім того, згідно висновків акта перевірки, в порушенням вимог п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.201.4 ст.201, ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. у №2755, позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 219.660,00 грн., в тому числі за червень місяць 2010 року у сумі 15.721,00 грн., за листопад місяць 2010 року у сумі 24.443,00 грн., за грудень місяць 2010 року у сумі 127.492,00 грн., за січень 2011 року у сумі 10.899,00 грн., за березень 2011 року у сумі 41.105,00 грн.; в порушення приписів п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток всього на суму 230.312,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року у сумі 187.085 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 43.227,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки контролюючим органом були прийняті оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 р. №0003112302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 261.575,00 грн. (за основним платежем - 219.660,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 41.915,00 грн.) та №0003092302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 277.084,15 грн. (за основним платежем - 230.312,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 46.772,25 грн.) (т.1, а.с.75-76).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду оскаржувані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Скориставшись правом, наданим пунктом 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій за участю позивача та контрагентів КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Техпром.Буд» та ТОВ «ВКП «Аспект-2006» підтверджено первинними документами, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було наведено суду належних доказів, які б підтверджували його доводи відносно фіктивності проведених позивачем господарських операцій, як не було надано і доказів того, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ НВП «Електропром» вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат та відповідно до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року та за 1 квартал 2011 року на загальну суму 230312,00 грн., а також пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та, відповідно до заниження податку на додану вартість на загальну суму 219660,00 грн., у т.ч. за листопад 2010 р. на суму 24443,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 127492,00 грн., за січень 2011 р. на суму 10899,00 грн., березень 2011 року на суму 41105,00 грн. слугувало твердження про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Техпром.Буд» та ТОВ «ВКП «Аспект-2006».

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ХІV Податкового кодексу України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Зважаючи на те, що спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за листопад та грудень 2010 року склалися до 01.01.2011 року (набрання чинності розділом Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави формування податкового кредиту за січень, березень 2011 року, а також підстави та порядок проведення спірної перевірки регламентовано Податковим кодексом України.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Наведеним нормам Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондують положення Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ НВП «Електропром» було укладено з КП «Будкомунтехсервіс» наступні договори:

- усний договір поставки товарів на суму 38754,00 грн., реалізований у грудні 2010 року;

- № 286 від 01.10.2010 року, за умовами якого ТОВ НВП «Електропром» (Замовник) доручає, а КП «Будкомунтехсервіс» (Підрядник) зобов'язується виконати комплекс робіт на загальну суму 799740,00 грн. згідно актів виконаних робіт (т.1, а.с.81).

На виконання умов договору поставки КП «Будкомунтехсервіс» було реалізовано позивачеві ТМЦ : вимикач автоматичний, труби азбестоцементні, цеглу червону, пісок, згідно видаткових накладних № 000143 від 24.12.2010 р., № 000154 від 24.12.2010 р., за результатами поставки виписано податкові накладні № 97 від 31.12.2010 р. на суму 28020,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4670,0 грн., № 98 від 31.12.2010 р. на суму 10734,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1789,00 грн. (т.1, а.с.77-80).

Приймання товару позивачем здійснювалося уповноваженою особою - директором TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» Коваленко О.В., якому довірено отримувати товарно-матеріальні цінності від КП «Будкомунтехсервіс», у відповідності з вказаними видатковими накладними, на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 221 від 22 грудня 2010 року, відображеної позивачем в журналі реєстрації довіреностей за 2008-2011 p.p., що підтверджується витягом з даного журналу (т.4, а.с. 25).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у КП «Будкомунтехсервіс» за усним договором поставки від 24 грудня 2010 року, були завантажені на складі постачальника за адресою: Харківська область, смт. Буди, вул. Островського, 4, перевезені TOB НВІІ «ЕЛЕКТРОПРОМ» та поставлені ним безпосередньо на місце виконання позивачем підрядних робіт (де і зберігався даний товар) за Договором № 347/174 від 01 грудня 2010 року (т.1, а.с. 223) (Померки № 27) та за Договором № 341 від 22 листопада 2010 року (т.1, а.с. 236) (жилий будинок № 1 мікрорайону «Мобіль», квартал № 3 за адресою: селище Пісочин, Харківський район). Зазначені обставини підтверджуються накладною № 24/12 від 24 грудня 2010 року та подорожнім листом вантажного автомобіля серії 12 ААІ № 963466 від 24 грудня 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т.2, а.с. 34, 35).

Транспортування придбаних ТМЦ здійснювалось силами позивача, а саме: автотранспортним засобом УАЗ 3962 держ. Номер НОМЕР_1, який належить позивачеві на праві власності згідно свідоцтва (т.2, а.с.36), під керуванням водія ОСОБА_2, котрий зазначений у подорожньому листі та перебуває в штаті TOB НВП ЕЛЕКТРОПРОМ» згідно наказу № 05-К від 28 квітня 2010 року (т.4, а.с. 27).

Оплата TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» за поставлений йому КП «Будкомунтехсервіс» товар була здійснена ним у безготівковій формі в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки : від 22 грудня 2010 року на суму 28 020 гривень 00 копійок; від 24 грудня 2010 року на суму 10 734 гривні 00 копійок (т.1, а.с. 112-113).

Товар, придбаний TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» у КП «Будкомунтехсервіс» на підставі усних договорів поставки від 24 грудня 2010 року, не тільки був отриманий та оплачений позивачем, але й використаний ним для своїх власних потреб, а саме: в рамках виконання власних зобов'язань підрядника за договорами № 347/174 від 01 грудня 2010 року із ПЕП «Держпром» (т.1, а.с. 223), № 341 від 22 листопада 2010 року із АТЗТ «Курязький домобудівний комплекс» (т.1, а.с. 236), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії наступних документів: договірних цін від 19 жовтня 2010 року, 21 жовтня 2010 року (т.1, а.с. 224-227), актів №№1 та 2 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року (т.1, а.с. 228, 234); договірної ціни від 24.09.2010 року (т.1, а.с.237), додаткової угоди № 1 від 17.12.2010 року до договору № 341 від 22.11.2010 року (т.1, а.с.238), акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 року (т.1, а.с.240).

На виконання умов договору № 286 від 01.10.2010 року КП «Будкомунтехсервіс» виконано ремонтно-будівельні роботи за адресою: Харківська область, сел. Солоницівка, вул. Заводська, 1, роботи по ревізії та технічному обслуговуванню обладнання, ремонтні роботи за адресою: м. Харків, вул.. Плеханівська, 57А, Харківська область, Балаклійський район, с. Пятигорськ, вул.. Первомайська, 1, Харківська область, вул.. Шевченко, 104, територія Дирекції Інфраструктури території; роботи по ревізії електрообладнання; ремонтно-монтажні, земляні роботи; роботи по проведенню кабельної лінії м. Дергачі вул.. Лозівська.

На підтвердження виконання вищенаведених робіт позивачем надано до матеріалів справи копії актів здачі-прийому виконаних робіт за грудень 2010 року (т.1, а.с.83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101), локальних кошторисів, договірної ціни (т.4, а.с.29, 30).

Підрядником КП «Будкомунтехсервіс» виписано замовнику ТОВ НВП «Електропром» податкові накладні від 31.12.2010 року № 87 від 31.12.2010 року на суму 52473,59 грн., у т.ч. ПДВ - 8745,60 грн., № 88 на суму 46160,92 грн., у т.ч. ПДВ -7693,49 грн., № 89 на суму 28600,97 грн., у т.ч. ПДВ - 4766,83 грн., № 91 на суму 97748,28 грн., у т.ч. ПДВ - 16291,38 грн., № 92 на суму 43119,60 грн., у т.ч. ПДВ - 7186,60 грн., № 93 на суму 25718,64 грн., у т.ч. ПДВ - 4286,44 грн., № 94 на суму 26100,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4350,00 грн., № 95 на суму 8737,52 грн., у т.ч. ПДВ - 1456,25 грн., № 96 на суму 31560,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5260,00 грн. (т.1, а.с.84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100).

Оплата ТОВ НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» за виконані КП «Будкомунтехсервіс» роботи була здійснена ним у безготівковій формі в повному обсязі, на підставі актів приймання-здачі виконаних робіт за грудень 2010 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (т.1, а.с. 102-115).

Як вбачається з матеріалів справи, комплекс вищенаведених робіт було замовлено позивачем для забезпечення виконання власних договірних зобов'язань як генпідрядника перед ТОВ «Кроно-Україна», БС ЗАТ «УМС», ЗАТ «Український мобільний зв'язок», Харківським гуманітарно-педагогічним інститутом, ПАТ «Великобурлукський сировиробничий завод», ВЕП «Держпром», АТЗТ «Куряжський домобудівельний комплекс», ТОВ «Компанія «Сталь-Профіль», ТОВ «СК «Форт-Пост» (Замовники), що узгоджується з положеннями ч.2 ст.319 Господарського кодексу України.

Так, на підтвердження використання результатів виконаних КП «Будкомунтехсервіс» робіт у власній господарській діяльності позивачем надано до матеріалів справи копії договорів підряду № 329/41/СФ на виконання ремонтно-будівельних робіт від 01 листопада 2010 року, № ЭХ-5/2010 від 01 січня 2010 року, № 340 від 24 листопада 2010 року, № 357 від 07 грудня 2010 року, № 364 від 14 грудня 2010 року, № 347/174 від 01 грудня 2010 року, № 114 від 12 травня 2010 року, № 266 від 13 вересня 2010 року, № 1/06/10-2 від 01 червня 2010 року, а також актів приймання-здачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, кошторисів (т.4, а.с.32-98).

Також, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ТОВ НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» було укладено із ПП «Спецстройсистема» наступні договори:

усний договір поставки, реалізований у листопаді 2010 року, на суму 20000,00 грн.;

договір підряду № 52юр/41010 від 04.10.2010 року (т.1, а.с.118-119);

договір підряду № 314-1/1510 від 15.10.2010 р. (т.1, а.с.125-127);

договір № 397 від 20.12.2010 року (т.1, а.с.150);

договір підряду № 377-1/2511 від 25.11.2010 року (т.1, а.с.135-137);

договір підряду № 43 від 01.03.2011 року (т.1, а.с.170-172);

договір підряду № 384-1/2412/07 від 24.12.2010 року (т.1, а.с.161).

В рамках виконання усного договору поставки ПП «Снецстройсистема» у листопаді 2010 року поставлено позивачу товару (двері алюмінієві одно- та двосторчасті) на суму 20000,00 гривень, відповідно до видаткової накладної № РН-4801 від 02.11.2010 року (т.1, а.с.117).

Постачальником виписано продавцю податкову накладну № 4801 від 02.11.2010 року (т.1, а.с.116).

Приймання товару позивачем здійснювалося уповноваженою особою - директором TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» Коваленко О.В., на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 174 від 25 жовтня 2010 року, відображеної позивачем в журналі реєстрації довіреностей за 2008-2011 p.p., що підтверджується витягом з даного журналу (т.4, а.с.23).

TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» розрахувалось за поставлений йому ПП «Спецстройсистема» товар в повному обсязі у безготівковій формі, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 703 від 02 листопада 2010 року (т.1, а.с. 184).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП «Спецстройсистема» за усним договором поставки від 02 листопада 2010 року, були завантажені на його складі за адресою: м Харків, вул. Фонвізіна, 18, перевезені TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» власним автотранспортом та поставлені позивачем безпосередньо на місце виконання підрядних робіт (де і зберігався даний товар) за Договором № 314 від 25 жовтня 2010 року (т.2, а.с. 63) (Харківська область, сел. Солоніцевка, вул. Заводська, 1).

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями накладних № 2/11 від 02 листопада 2010 року, № 3/11 від 03 листопада 2010 року, подорожних листів вантажного автомобіля серії 12 ААІ № 532158 від 02 листопада 2010 року, серії 12 ААІ № 532159 від 03 листопада 2010 року (т.2, а.с. 30-33).

Товар, придбаний TOB НВП «ЕЛЕКТРОПОМ» у ПП «Спецстрейсистема» на підставі усного договору поставки від 02 листопада 2010 року, використаний позивачем в рамках виконання власних договірних зобов'язань за договором підрядних ремонтно-будівельних робіт № 314 від 25 жовтня 2010 року (т.2, а.с. 63) із ТОВ «Кроно-Україна» (Замовник), згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року від 30 листопада 2010 року (т.2, а.с. 65).

В рамках виконання умов догорів підряду № 52-юр/41010 від 04 жовтня 2010 року, № 397 від 20 грудня 2010 року, № 377-1/2511 від_25 листопада 2010 року, № 314-1/1510 від 15 жовтня 2010 року, № 43 від 01 березня 2011 року, № 384-1/2412/07 від 24 грудня 2010 року, ПП «Спецстройсистема» були виконані для позивача ремонтні та ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 125 841 гривня 67 копійок.

В ході виконання вищевказаних ремонтних та ремонтно-будівельних робіт підрядником та замовником було оформлено договірні ціни, акти прийому виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2010 року, копії яких містяться в матеріалах справи, та як наслідок підрядником ПП «Спецстройсистема» виписано позивачеві як замовнику податкові накладні № 39118 від 06 жовтня 2010 року, 30190 від 13 жовтня 2010 року, № 32 від 12 січня 2010 року, № 5417 від 29 грудня 2010 року, № 5328 від 22 грудня 2010 року, № 5063 від ЗО листопада 2010 року (т.1, а.с. 146); № 5152 від 08 грудня 2010 року, № 5241 від 15 грудня 2010 року, № 5327 від 22 грудня 2010 року, № 18 від 02 березня 2011 року, № 115 від 16 березня 2011 року, № 213 від 29 березня 2011 року, № 173 від 23 березня 2011 року, № 164 від 31 січня 2010 року, № 165 від 31 січня 2010 року (т.1, а.с. 118-165).

Відповідно до ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Матеріалами справи підтверджено, що договір підряду № 52-юр/41010 від 04 жовтня 2010 року, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 15 жовтня 2010 року до нього (т.4, а.с. 96), укладений між TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» та ПП «Спецстройсистема» на виконання Договору підряду № 283 від 29 вересня 2010 року, за умовами якого позивач зобов'язується власними силами або із залученням третіх осіб виконати роботи по фарбуванню резервуарів системи пожежогасіння об'єктів Солоницівського філіала замовника ТОВ «Кроно-Україна», розташованих за адресою: Харківська область, смт. Солоницівка, вул. Заводська, 1, роботи виконуються протягом жовтня-грудня 2010 року (т.2, а.с. 69).

Фактичне виконання вказаних робіт відображено також в акті приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за жовтень 2010 року (т.2, а.с. 72-75), оформлених між Замовником ТОВ «Кроно-Україна» та Генпідрядником, яким в даному випадку виступає позивач ТОВ НВП «Електропром».

Також, як вбачається з матеріалів справи, договір № 397 від 20 грудня 2010 року (т.1, а.с. 150) між TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» та ПП «Спецстройсистема», з урахуванням Додаткової угоди №1 від 23 грудня 2010 року до нього (т.4, а.с. 97), укладений на виконання Договору підряду № 384/51/2/СФ від 24 грудня 2010 року (т.2, а.с. 52) та Договору № 314 від 25 жовтня 2010 року (т.2, а.с. 63), з урахуванням Додаткової угоди №1 від 28 жовтня 2010 року до нього (т.4, а.с. 98) між позивачем та TOB «Кроно-Україна», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2010 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за грудень 2010 року (т.2, а.с. 55-59, 65-68).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що договір підряду № 377-1/2511 від 25 листопада 2010 року (т.1, а.с. 135), Договір підряду № 314-1/1510 від 15 жовтня 2010 року (т.1, а.с. 125), Договір підряду № 43 від 01 березня 2011 року (т.1, а.с. 170), Договір підряду № 384-1/2412/07 від 24 грудня 2010 року (т.1, а.с. 161) між TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» та ПП «Спецстройсистема» укладені на виконання Договору підряду № 358/49/2/СФ від 07 грудня 2010 року (т.2, а.с. 76) та Договору підряду № 329/41/СФ від 01 листопада 2010 року (т.2, а.с. 85), замовником за якими виступає TOB «Кроно-Україна».

Результати робіт, що виконувались субпідрядником ПП «Спецстройсистема», відображені також у первинних документах, оформлених між Замовником ТОВ «Кроно-Україна» та Генпідрядником ТОВ «НВП «Електропром» : довідці про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за грудень 2010 року (т.2, а.с.79), актах приймання виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2010 року (т.2, а.с. 80-84, 88-92).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що між ТОВ «Технопром.Буд» (Підрядник) та ТОВ НВП «Електропром» (Замовник) укладено договір № 077 від 22.03.2011 року, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати, а замовник - прийняти та оплатити відповідні роботи на суму 490394,40 грн., у т.ч. ПДВ - 81732,40 грн. (т.1, а.с.193).

На виконання досягнутої домовленості ТОВ «Технопром.Буд» було виконано ремонтно-будівельні роботи, сторонами договору оформлено договірну ціну та акт прийому виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, підрядником виписано позивачеві податкові накладні № 2301 від 23.03.2011 р., № 3005 від 30.03.2011 р., № 3102 від 31.03.2011 р. (т.1, а.с.194-203).

Оплата виконаних робіт проведена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, на підставі акту приймання-здачі виконаних робіт, підтвердженням чого є банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с. 204-206).

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, і не спростовано відповідачем по справі, що договір підряду № 077 від 22 березня 2011 року між TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» та NОВ «Технопром.Буд» укладений для забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду № 73-1 від 07 березня 2011 року між позивачем та TOB «Кроно-Україна», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії наступних документів : довідки про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за червень 2011 року, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (т.2, а.с.94-104).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ НВП «Електропром» (Замовник) та ТОВ «ВКП «Аспект-2006» було укладено договір підряду № ЭХС-5/2010 від 01 січня 2010 року (т.1, а.с. 207), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати, а замовник - прийняти та оплатити роботи оп технічному обслуговуванню електротехнічного обладнання об'єктів замовника - базових станцій мобільного зв'язку, комплексних трансформаторних підставнцій, повітряних ліній електропередач, кабельних ліній електропередач (т.1, а.с.207-218).

Виконання робіт, обумовлених договором, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту прийому-здачі виконаних робіт № ЗХС-6 від 30 червня 2010 року на суму 94.328, 82 грн. (т.1, а.с. 219) та податкової накладної № 288 від 30 червня 2010 року (т.1, а.с. 220).

Оплата TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» за виконані TOB «ВКП «Аспект-2006» роботи була здійснена позивачем частково у розмірі 29 476 гривень 74 копійки, підтвердженням чого є банківські виписки, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 221 -222).

Договір підряду № ЭХС-5/2010 від 01 січня 2010 року було укладено позивачем з метою виконання договору № ЭХ-5/2010 від 01 січня 2010 року між позивачем та ЗАТ «Український мобільний зв'язок» (т.2. а.с. 158), на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи копії додаткової угоди № 1 від 15 грудня 2010 року до договору підряду № ЭХ-5/2010 від 01 січня 2010 року (т.2, а.с. 169), актів здачі-приймання виконаних робіт від 30 червня 2010 року № ЄХ-5/2010-6, № ЭХ-5/2010-6/1, № ЭХ-5/2010-6/3 (т.2, а.с. 170-192).

Колегія суддів зауважує, що згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичнх осіб-підприємців (т.2, а.с.7-8), видами діяльності ТОВ НВП «Електропром» є, зокрема: 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу, 45.31.4 Інші роботи з електроустаткування будівель, 45.34.9 Інші монтажні роботи, 31.20.2 Ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції з виконання ремонтних, монтажних робіт та робіт з тезнічного обслуговування обладнання контрагентами позивача КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Техпром.Буд» та ТОВ «ВКП «Аспект-2006» повністю підтверджені первинними документами, а зазначені роботи позивачем замовлено для забезпечення виконання власної господарської діяльності.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що TOB НВП «ЕЛЕКТРОПРОМ» мало всі правові підстави для включення до податкового кредиту та до складу валових витрат суми вартості товарів та робіт, відповідно придбаних та замовлених у КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Технопром.Буд», ТОВ «ВКП «Аспект-2006».

Щодо тверджень відповідача про неналежне оформлення первинних документів та податкових накладних, складених в ході господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, колегія суддів зазначає, що окремі неточності у заповненні номенклатури податкових накладних або відсутність у подорожніх листах усіх адрес пунктів навантаження і розвантаження, не впливає на реальність господарських операцій з поставки позивачеві товарів та виконання на робіт за його замовленням, та не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та валові витрати.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №2780/235/14089096 від 22.07.2011 року, недоліки в оформленні первинних документів не були підставою для донарахувань позивачеві податку на прибуток та ПДВ.

Між тим, колегія суддів зауважує, що як пояснив представник позивача, відсутність у подорожніх листах щодо перевезення ТМЦ від постачальників КП «Будкомунтехсервіс» та ПП «Спецстройсистема» відсутні конкретні адреси завантаження та розвантаження товару, обумовлена тим, що протягом одного дня (02.11.2010 року, 03.11.2010 року, 24.12.2010 року) здійснювалось транспортування ТМЦ від декількох постачальників, розташованих за різними адресами, а також транспортування товару, що реалізовувався позивачем як продавцем.

На підтвердження вказаних обставин представником позивача надано до матеріалів справи копії видаткових накладних від 24 грудня 2010 року № 62, № 0Е-000535, № ЦБ00005012 (т.4, а.с. 127-129); від 03 листопада 2010 року № 57, № 4940, № ЦБ00004037 (т.4, а.с. 123-125), а також накладної № 174 від 02 листопада 2010 року (т.4, а.с. 126).

Беручи до уваги наведене, зазначення позивачем у вказаних подорожніх листах замість декількох точних адрес пунктів навантаження і розвантаження «по городу и области» не спростовує факту реального транспортування товарів та не свідчить про порушення позивачем правил формування податкового кредиту та валових витрат, визначених нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування твердження про нікчемність правочинів між ТОВ НВП «Електропром» та його контрагентами КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Технопром.Буд», ТОВ «ВКП «Аспект-2006» відповідач посилається виключно на акти перевірок зазначених підприємств іншими органами ДПС, а саме: акт позапланової невиїзної перевірки КП «Будкомунтехсервіс» з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам із ТОВ «Промспецконсалтинг» від 15.04.2011 р. № 779/234/32722562, акту невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Спецстройсистема» від 23.05.2011 р. № 1612/235/3689765, акту Харківської ОДПІ позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технопром.Буд» від 05.07.2011 року № 1428/180/3655507, якими зафіксовано, зокрема, неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому приписами діючого законодавства, у перевіряємому періоді, порушення вказаними підприємствами вимог ст.ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг), безтоварність господарських операцій, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення об'єктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ, а також відсутність ПП «Спецстройсистема» за місцезнаходженням».

Крім того, відповідач посилається в акті перевірки на розбіжності між податковим кредитом позивача та податковим зобов'занням його контрагента - ТОВ ВКП «Аспект-2006», встановлені згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З приводу таких посилань відповідача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Технопром.Буд» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаним підприємствам були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Щодо твердження відповідача про відсутність ПП "Спецстройсистема» за місцезнаходженням посилається виключно на лист ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, згідно якого місцезнаходження ПП «Спецстройсистема» не встановлено.

Однак, належних доказів відсутності ПП "Спецстройсистема» за місцезнаходженням (акту ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням, направленого до відповідних підрозділів органу податкової служби, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), відповідачем до матеріалів справи не надано.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, контрагенти позивача КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Технопром.Буд», ТОВ «ВКП «Аспект-2006» станом на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та як платники ПДВ, тобто, мали необхідний обсяг цивільної право- та дієздатності для укладення та виконання спірних договорів, а також обсяг прав платника ПДВ для виписування податкових накладних (т.2, а.с. 3-6, 9-16).

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за результатами відносин із КП «Будкомунтехсервіс», ПП «Спецстройсистема», ТОВ «Технопром.Буд», ТОВ «ВКП «Аспект-2006» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів та замовленням робіт, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011 р. №0003112302 та №0003092302 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факт вказаного в акті перевірки від 22.07.2011 р. №2780/235/14089096 порушень слід вважати недоведеним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 р. №0003112302 та №0003092302 про збільшення ТОВ «НВП «Електропром» сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 2а-13484/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.