Ухвала

від 30.05.2013 по справі 2а-14413/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р.Справа № 2а-14413/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 2а-14413/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Імідж Маркетінг Груп"

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Імідж Маркетінг Груп" (далі по тексту - ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС), в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001002210 від 03.10.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року по справі № 2а-14413/12/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Імідж Маркетінг Груп" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001002210 від 03.10.2012 р.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року по справі № 2а-14413/12/2070 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт позапланової документальної перевірки ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" від 29.03.2012 р. № 112/23-212/32438184 зазначив, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за липень 2011 року суму ПДВ у розмірі 26650,0 грн. по відносинам із ПП «ОВД Трейд» та у березні-червні 2011 року - у розмірі 62814,33 грн. по відносинам із ТОВ «Трубопласт Україна» з приводу надання маркетингових та інших послуг. Вказує на те, що позивачем до перевірки не було надано результатів виконаних контрагентами досліджень, маршрутних листів, по яким проводилось анкетування, результатів опитувань респондентів. З посиланням на акти ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.09.2011 р. № 536/2305/37091177 та ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.08.2011 р. № 3017/23-3/37189531 та від 09.11.2011 р. № 791/235/37189531, стверджує, що у ПП «ОВД Трейд» відсутній факт реального вчинення господарських операцій; директором та засновником ТОВ «ОВД Трейд» ОСОБА_2 надано пояснення про непричетність його до діяльності ПП «ОВД Трейд», у договорі про визнання електронних документів, довіреності та листі, оформлених від імені ПП «ОВД Трейд» підписи від імені ОСОБА_2 виконані різними особами; свідоцтво платника ПДВ ПП «ОВД Трейд» анульовано 22.08.2011 року; перевіркою ТОВ «Трубопласт Україна» встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, безтоварність господарських операцій, відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток та ПДВ при продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 5, 8, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.134, 135, 137, 138, п.185.1 ст.185, ст.186, п.188.1 ст.188, ст.ст.196, 197, 198, 199 Податкового кодексу України; згідно з базою даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України чисельність працюючих у ТОВ «Трубопласт Україна» - 1 особа, 23.12.2011 року розпочата ліквідаційна процедура за рішенням власника, свідоцтво платника ПДВ анульовано 06.07.2011 року. З огляду на викладене, вважає, що позивачем було правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 134960,0 грн. (у т.ч. за основним платежем - 89464,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44732,0 грн.), та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що господарські операції з надання послуг позивачеві контрагентами ТОВ «Трубопласт-Україна» та ПП «ОВД Трейд» підтверджені належним чином оформленими первинними документами; твердження відповідача про відсутність вказаних контрагентів позивача за місцезнаходженням не ґрунтуються на належних доказах та не спростовують права позивача на податковий кредит, оскільки останнім виконано всі умов щодо отримання такого права; висновок про фіктивність правочинів між ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" (Замовник) та ТОВ «Трубопласт Україна» і ПП «ОВД Трейд» (виконавці) зроблено відповідачем за відсутності належних і допустимих доказів, з перевищенням повноважень органів ДПС. З огляду на викладене, вважає спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.04.2003 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №174270, має код за ЄДРПОУ 32438184 (т. 1 а.с. 152), перебуває на обліку в Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

Фахівцями Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Трубопласт Україна" за період з 01.03.2011 р. по 30.06.2011 р., ПП "ОВД Трейд" за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 29.03.2012 р. №112/23-212/32438184, яким зафіксовано порушення ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп": п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 89464,33 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 24440,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 20125,00 грн., за травень 2011 року в сумі 6116,00 грн., за червень 2011 року в сумі 12133,33 грн., за липень 2011 року в сумі 26650,00 грн. (т. 1 а.с. 13-38).

На підставі вказаних висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000242210 від 18.05.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 134196,00 грн., з яких: за основним платежем - 89464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44732,00 грн. (т. 1 а.с. 39).

Позивачем зазначене податкове повідомлення - рішення №0000242210 від 18.05.2012 р. було оскаржене в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Харківській області від 12.09.2012 р. вказане податкове повідомлення - рішення було скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафних санкцій) в сумі 31406,16 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 40-43). Рішенням ДПС України від 14.11.2012 р. про результати розгляду повторної скарги позивача, з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 12.09.2012 р., податкове повідомлення - рішення від №0000242210 від 18.05.2012 р. було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 46-48).

Отже, з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 12.09.2012 р., Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001002210 від 03.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 102790,00 грн., з яких: за основним платежем - 89464,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13326,00 грн. (т. 1 а.с. 44).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0001002210 від 03.10.2012 р., позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами ТОВ "Трубопласт Україна" та ПП "ОВД Трейд" є безпідставними, висновки про завищення позивачем податкового кредиту за результатами відносин з вказаними контрагентами - хибними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що підлягає скасуванню, при цьому судом першої інстанції зазначено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зворотнього не довів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" та контрагентами позивача ТОВ "Трубопласт Україна" та ПП "ОВД Трейд", що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за березень-червень 2011 року - на 62184,33 грн., за липень 2011 року - на 26650,0 грн..

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними та такими, що не є підставою для зменшення позивачеві податкового кредиту, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до п.п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Нормами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично сплачено і підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" (Замовник) та ТОВ "Трубопласт Україна" (Виконавець) було укладено наступні договорі про надання послуг (виконання робіт), які за своїм змістом є маркетинговими послугами:

№10-02/11 від 04.03.2011 р. про виконання робіт по проведенню рекламної акції відносно товарів під знаком "Раффаелло", "Ферреро Роше", "Ферреро Ронуар", "Ферреро Коллекція", "Ферреро Престиж" (підбір, залучення, інструктаж та організація роботи персонала, необхідного для проведення рекламної акції, інформування покупців про продукцію в рамках проведення рекламної акції, надання фото звіту). Згідно п. 2 Договору, проведення акції здійснювалось в м. Харків (супермаркети "Караван", "КЛАСС", "РОСТ") з 04.03.2011 р. (час роботи: 16:00 год. - 20:00 год.) (т. 1 а.с. 71-74);

№11/02-11 від 04.03.2011 р. про виконання рекламної акції під робочою назвою "Подаруй ніжність разом з TM Dove". (т. 1 а.с. 78-81). Згідно п. 2 Договору, проведення акції здійснювалось в м. Харків (супермаркети "Караван", "КЛАСС", "РОСТ") з 04.03.2011 р. (час роботи: 16:00 год. - 20:00 год.);

№21/02-11 від 09.03.2011 р. щодо поетапного виконання дослідницьких робіт на тему: «Дослідження ринку тютюнових виробів у м. Хакрів (березень 2011 р.). Визначення повного обсягу замовлення (визначається замовником)», що включає наступні види робіт: організація дослідження; набір респондентів на 4 ГІ (глибинних Інтерв'ю (не менш 4 респондентів), та опитування респондентів відносно сигарет марок «Бонд», «Бонд Стріт», «Монте Карло», «Прилуки Особливі»; контроль заповнення скринингів (т.1, а.с.56-57);

№24/02/11 від 11.03.2011 р. про виконання дослідницьких робіт «Проведення маркетингового дослідження». За умовами даного договору Виконавець зобов'язується виконати наступні роботи (послуги) : проведення дослідження якості обслуговування споживачів у відділеннях Сведбанку - «локації», яке супроводжується цифровим аудіо записом, територія проведення дослідження - Україна. Протягом дії договору в рамках замовленого маркетингового дослідження Виконавець зобов'язується виконати наступні роботи: дослідити якість обслуговування клієнтів персоналом локацій; здійснити оцінку в балах відповідності стандартам якості обслуговування клієнтів персоналом локацій. Попередня кількість досліджень, погоджена Сторонами, складає: у лютому - 51, у березні - 51. Виконавець передає Замовникові результати проведених досліджень, які повинні містити: загальний індекс якості сервісу спеціалістів з обслуговування; коментарі до виконаних оцінок. Передача результатів виконаних робіт супроводжується підписанням акту здачі-приймання робіт, термін виконання яких - до 29.03.2011 року (т. 1 а.с. 61-63);

№28/02/11 від 11.03.2011 р. про проведення маркетингового дослідження з тестування нових банківських продуктів. А саме, Виконавець зобов'язаний : провести 3 фокус-групових дискусій у м. Харкові, надати результати дослідження Замовнику до 31.03.2011 р. у вигляді відеозаписів фокус-груп (т. 1 а.с. 67);

№14/03-01 від 14.03.2011 р. щодо виконання дослідницьких робіт на тему «Моніторинг обслуговування мережі магазинів «Алло» (т. 1 а.с. 104-105);

№21/03-04 від 21.03.2011 р. щодо виконання дослідницьких робіт щодо перевірки в якості семплінгу Blend-a-med в Україні (т. 1 а.с. 110-111);

№04/04-02 від 04.04.2011 р. щодо виконання дослідницьких робіт на тему « Дослідження ринку пива м. Харків (квітень 2011 р.) (т.1, а.с.99-100);

№04/04-03 від 04.04.2011 р. щодо проведення польового етапу маркетингових досліджень «Моніторинг ефективності маркетингової активності та споживчих уподобань в категорії мобільний зв'язок», «Сегментаційне дослідження в категорії «снеки», «Моніторинг ефективності маркетингової активності та споживчих уподобань в категоріях мобільні телефони та пласкі телевізори ТМ «LG», «Моніторинг ефективності маркетингової активності та споживчих уподобань в категоріях безалкогольні газовані напої та соки, нектари» (т. 1 а.с. 93-95);

№05/04-05 від 05.04.2011 р. щодо надання послуг по розповсюдженню інформації, формуванню зацікавленості, споживчого попиту на товар, обізнаності людей про товари (чай «Бесіда»), збільшення обсягів продажу товару (т. 1 а.с. 86-89);

№15/04-01 від 15.04.2011 р. щодо надання послуг з проведення маркетингового дослідження зі створення списку українських національних (регіональних) основних місцевих телеканалів, збору інформації про них, визначення основних каналів дистрибуції тощо (т. 1 а.с. 132);

№05/05-02 від 05.05.2011 р. поетапного виконання дослідницьких робіт «Дослідження ринку мобільного зв'язку м. Харків (травень 2011 р.)», «Дослідження ринку пива м. Харків (травень 2011 р.), «Дослідження ринку в рамках проекту «Домашній інтернет» (м. Харків)» (т. 1 а.с. 127-128);

№02/06-01 від 02.06.2011 р. щодо проведення маркетингових досліджень за період з 02 червня 2011 р. по 29 червня 2011 р. «Моніторинг ефективності маркетингової активності та споживчих уподобань в категорії мобільний зв'язок», «Сегментаційне дослідження в категорії «снеки», «Моніторинг ефективності маркетингової активності та споживчих уподобань в категоріях мобільні телефони та пласкі телевізори ТМ «LG», «Моніторинг ефективності маркетингової активності та споживчих уподобань в категоріях безалкогольні газовані напої та соки, нектари» (т. 1 а.с. 115-117);

№03/06-02 від 03.06.2011 р. щодо поетапного виконання дослідницьких робіт «Дослідження ринку пива м. Харків (червень 2011 р.), «Дослідження ринку метало черепиці м. Харків (червень 2011 р.), «Дослідження ринку мобільного зв'язку м. Харків (червень 2011 р.), «Дослідження ринку тютюнових виробів м. Харків (червень 2011 р.) (т. 1 а.с. 121-122).

Виконання вказаних договорів підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт від 14.03.2011 р. (т. 1 а.с. 75), від 09.03.2011 р. (т. 1 а.с. 82), від 28.03.2011 р. (т. 1 а.с. 58), від 29.03.2011 р. (т. 1 а.с. 64), від 30.03.2011 р. (т. 1 а.с. 68), від 21.04.2011 р. (т. 1 а.с. 106), від 27.04.2011 р. (т. 1 а.с. 112), від 27.04.2011 р. (т. 1 а.с. 101), від 27.04.2011 р. (т. 1 а.с. 96), від 28.04.2011 р. (т. 1 а.с. 90), від 13.05.2011 р. (т. 1 а.с.133), від 26.05.2011 р. (т. 1 а.с.129), від 29.06.2011 р. (т. 1 а.с. 118), від 24.06.2011 р. (т. 1 а.с.123), відповідно до яких Виконавцем ТОВ «Трубопласт-Україна» виконано роботи, обумовлені відповідними договорами, роботи виконані повністю, якісно, у зазначений в договорах термін, замовник не має до виконавця жодних претензій.

Слід відмітити, що вказані акти складені з посиланням на відповідний договір, містять відомості про зміст проведених робіт (наданих послуг), скріплені підписами уповноважених осіб та печатками Замовника та Виконавця.

За результатами господарських операцій щодо надання позивачеві послуг (виконання робіт) Виконавцем ТОВ "Трубопласт Україна" було виписано позивачу податкові накладні №38 від 14.03.2011 р. на загальну суму 40500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6750,00 грн. (т. 1 а.с. 76), №27 від на загальну суму 31620,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5270,00 грн. (т. 1 а.с. 83), №65 від 28.03.2011 р. на загальну суму 13800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2300,00 грн. (т. 1 а.с. 59), №69 від 29.03.2011 р. на загальну суму 43020,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7170,00 грн. (т. 1 а.с. 65), №93 від 30.03.2011 р. на загальну суму 17700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2950,00 грн. (т. 1 а.с. 69), №249 від 21.04.2011 р. на загальну суму 23400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3900,00 грн. (т. 1 а.с. 107), №295 від 27.04.2011 р. на загальну суму 22800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3800,00 грн. (т. 1 а.с. 113), №296 від 27.04.2011 р. на загальну суму 43950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7325,00 грн. (т. 1 а.с. 102), №294 від 27.04.2011 р. на загальну суму 20100,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3350,00 грн. (т. 1 а.с. 97), №311 від 28.04.2011 р. на загальну суму 10500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1750,00 грн. (т. 1 а.с. 91), №149 від 13.05.2011 р. на загальну суму 20496,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3416,00 грн. (т. 1 а.с. 134), №265 від 26.05.2011 р. на загальну суму 16200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2700,00 грн. (т. 1 а.с. 130), №258 від 29.06.2011 р. на загальну суму 22800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3800,00 грн. (т. 1 а.с. 119), №232 від 24.06.2011 р. на загальну суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн. (т. 1 а.с. 124).

Позивачем була здійснена оплата виконаних робіт у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (т. 1 а.с.60, 66, 70, 84, 85, 92, 98, 103, 108, 109, 114, 120, 125, 126, 131, 135, 177).

На виконання досягнутої домовленості позивачеві були передані результати досліджень, проведених ТОВ "Турбопласт Україна" у вигляді стенограм, топ-лайнів глибинних інтерв'ю, фото звітів, електронних даних, таблиць, звітів по інтерв'ю (т. 1 а.с. 180-249, т. 2 а.с. 1-249, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-100, т. 7 а.с. 225-250, т. 8 а.с. 1-243, т. 9 а.с. 1-36; 44-234; 241-250, т. 10 а.с. 1-96; 104-220, т. 11 а.с. 12-23, 42-54, 64-95, а.с. 104-250, т. 12 а.с. 1-12, 19- 67, 78-85, 92-96).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" (Замовник) та ПП "ОВД Трейд" (Виконавець) було укладено наступні договори :

№18/04-02 від 18.04.2011 р. про надання послуг (проведення кількісного опитування (обличчям до обличчя за місцем проживання респондентів) (т. 1 а.с. 146-147);

№09/06-01 від 09.06.2011 р. щодо проведення маркетингового дослідження «Вивчення мотивів покупки горілки «Природна колекція» (т. 1 а.с. 142);

№04/07-03 від 04.07.2011 р. щодо поетапного виконання дослідницьких робіт на тему «Вивчення ринку безалкогольних напоїв м. Донецьк (липень 2011 р.), «Дослідження ринку яєць м. Харків, м. Донецьк (липень 2011 р.), «Дослідження ринку метало черепиці м. Харків (липень 2011 р.), «Дослідження ринку політичного стану м. Донецьк (липень 2011 р.), «Дослідження ринку мобільного інтернету м. Харків (липень 2011 р.), «Дослідження ринку мобільного зв'язку м. Харків (липень 2011 р.) (т. 1 а.с. 136-137).

Виконання вказаних договорів підтверджено актами здачі-прийому виконаних робіт від 27.07.2011 р. (т. 1 а.с.138-139), від 15.07.2011 р. (т. 1 а.с.148), від 08.07.2011 р. (т. 1 а.с.143).

Виконавцем ПП "ОВД Трейд" за результатами господарських операцій з надання послуг (виконання робіт) було виписано позивачу податкові накладні №215 від 27.07.2011 р. на загальну суму 78600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13100,00 грн. (т. 1 а.с. 140), №133 від 15.07.2011 р. на загальну суму 73200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12200,00 грн. (т. 1 а.с. 149), №69 від 08.07.2011 р. на загальну суму 8100,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1350,00 грн. (т. 1 а.с. 144).

Позивачем була здійснена оплата виконаних робіт, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії виписок банку (т. 1 а.с. 141, 150, 151, т. 1 а.с. 145).

Результати проведених ПП «ОВД Трейд» досліджень були передані позивачеві у вигляді стенограм, а також в електронному вигляді (диск додано до матеріалів справи(т. 4 а.с. 108-250, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-250, т. 7 а.с. 1-218, т. 10 а.с. 237).

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, оформлені в ході господарських операцій з надання позивачеві послуг та виконання робіт контрагентами ТОВ «Трубопласт-Україна» та ПП «ОВД Трейд», оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, виписані вищезазначеними контрагентами, - у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України "Про ПДВ", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій за участю ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп» та вищевказаних контрагентів останнього.

Слід відмітити, що видами діяльності позивача за КВЕД, як зазначено в акті перевірки ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп», є : 51.19 - Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 51.70 - Інші види оптової торгівлі; 74.13 - Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; 74.14 - Консультування з питань комерційної діяльності та управління, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що замовлення позивачем послуг у ТОВ «Трубопласт-Україна» та ПП «ОВД Трейд» здійснено в рамках власної господарської діяльності.

Так, матеріалами справи підтверджено, що виконані вказаними контрагентами роботи та надані ними послуги замовлялись позивачем з метою забезпечення виконання власних договірних зобов'язань виконавця за угодами із підприємством «АРМІ Маркетинг Україна», ТОВ «ГФК Юкрейн», ТОВ «Компанія «ІнМайнд», ТОВ «Ресеарч та Брендінг Груп», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів № 10/01/11 від 10.01.2011 р., № 217 від 01.03.2011 р., № 524 від 01.07.2011 р., № 413 від 02.06.2011 р., № 346 від 04.05.2011 р., № 03/03/Х від 08.06.2011 р., актів виконання робіт, податкових накладних, банківських виписок (т.1, а.с.166-178, т.4, а.с.102-107, т.7, а.с.219-224, т.10, а.с.98-103, т.9, а.с.236-240, т.10, а.с.227-237, 238-242).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з надання послуг та виконання робіт позивачеві вищевказаними контрагентами повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а надані послуги та виконані роботи позивачем використані у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою висновку про нікчемність правочинів між ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп» та контрагентами ТОВ "Трубопласт Україна", ПП "ОВД Трейд" слугували відомості акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.08.2011 р. №3017/23-3/37189531 перевірки ТОВ "Трубопласт Україна" за період 01.01.2011 р. - 31.05.2011 р., акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трубопласт Україна" за період червень - липень 2011 року, акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова перевірки ПП "ОВД Трейд" за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р., акту від 22.09.2011 р. №536/2305/37091177 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ОВД Трейд" за липень 2011 року. У вказаних актах ДПІ зроблено висновок щодо неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Трубопласт Україна" та ПП "ОВД Трейд" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, з посиланням на відсутність останніх за місцезнаходженням, пояснення, надані директором та засновником ТОВ «ОВД Трейд» ОСОБА_2 про непричетність його до діяльності ПП «ОВД Трейд», виконання у договорі про визнання електронних документів, довіреності та листі, оформлених від імені ТОВ «ОВД Трейд» підписів від імені ОСОБА_2 - різними особами; анулювання свідоцтв платника ПДВ ПП «ОВД Трейд» - 22.08.2011 року, ТОВ «Трубопласт» - 06.07.2011 року, відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових та виробничих ресурсів для здійснення господарської діяльності.

При цьому, колегія суддів відмічає, що копій вищевказаних актів, посилання на які міститься в акті перевірки ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп» від 29.03.2012 р. №112/23-212/32438184, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів зауважує, що посилання відповідача в акті від 29.03.2012 р. №112/23-212/32438184 на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трубопласт Україна" та ПП "ОВД Трейд" як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості наданих ТОВ «Трубопласт-Україна» та ПП «ОВД Трейд» послуг та виконаних ними робіт, на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичного надання вказаним контрагентом послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Також, в акті перевірки зазначено, що контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, що стало підставою для висновків податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, з чим колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Так, належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Однак, таких доказів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту. Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 19-ОПП.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи - позивача - за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП. Крім того, доказів наявності таких даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час проведення зустрічної звірки до суду також не надано.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки в обґрунтування твердження про нікчемність правочинів між ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп» та ПП «ОВД Трейд» на пояснення директора та засновника ПП «ОВД Трейд» ОСОБА_2 щодо фактичної непричетності його до фінансово-господарської діяльності підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В акті перевірки від 29.03.2012 р. №112/23-212/32438184 відповідачем лише зафіксовано, що у ОСОБА_2 були відібрані поясненні від 22.09.2011 року, які свідчать про те. що жодного відношення до діяльності підприємства останній не має, підприємство було перереєстровано на нього за грошову винагороду у розмірі 500 грн. (т.1, а.с.35).

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, ким та в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у директора ПП «ОВД Трейд».

Копій пояснень до матеріалів не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів не може взяти ці пояснення до уваги.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів зауважує, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок ПП «ОВД Трейд», ТОВ «Трубопласт Україна» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаним підприємствам були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Колегія суддів зазначає, що правочини були укладені, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства виконавцями робіт (послуг).

Колегія суддів відмічає, що контрагенти позивача ТОВ "Трубопласт Україна" та ПП "ОВД Трейд на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Посилання позивача на те, що свідоцтва платників ПДВ ПП «ОВД Трейд», ТОВ «Трубопласт Україна» були анульовані, а відносно ТОВ «Трубопласт Україна» 23.12.2011 року було розпочато ліквідаційну процедуру за рішення власника, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що скасування їх реєстрації як платників ПДВ, відбулося після завершення спірних господарських операцій з позивачем, а ТОВ «Трубопласт Україна» станом на 16.05.2013 р. обліковувалось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.12, а.с.149).

Крім того, відповідачем в акті перевірки в обґрунтування доводів про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними контрагентами посилається ненадання до перевірки результатів виконаних контрагентами досліджень, маршрутних листів, по яким проводилось анкетування, результатів опитувань респондентів.

Однак, слід вказати, що позивачем до матеріалів справи надано копії оформлених між замовником та виконавцями актів здачі-прийому наданих послуг (виконаних робіт), складених з посиланням на відповідний договір, відповідно до яких ПП «ОВД Трейд» та ТОВ «Трубопласт-Україна» виконано роботи, обумовлені відповідними договорами, роботи виконані повністю, якісно, у зазначений в договорах термін, замовник не має до виконавця жодних претензій.

Зазначені акти містять усі необхідні реквізити: назву документа, дату і місце його складання, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про зміст проведених робіт (наданих послуг), скріплені підписами уповноважених осіб та печатками Замовника та Виконавця, тобто, складені у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що зміст та послідовність наданих послуг, що надавались, та виконаних робіт, наведені у самих договорах.

Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, в даному випадку, актів здачі-прийому наданих послуг (виконаних робіт) чинним законодавством не передбачена.

Між тим, колегія суддів зазначає, що позивачем надано до матеріалів, крім актів прийому-передачі послуг, документальне оформлення результатів наданих ПП «ОВД Трейд» та ТОВ «Трудопласт Україна» маркетингових послуг у вигляді стенограм, топ-лайнів глибинних інтерв'ю, фото звітів, електронних даних, таблиць, звітів по інтерв'ю тощо, які, разом з обов'язковими первинними документами, підтверджують факт отримання маркетингових послуг ТОВ «Нью Імідж Маркетинг Груп» від ПП «ОВД Трейд» та ТОВ «Трудопласт Україна».

Враховуючи викладене, беручи до уваги правовий характер послуг, що надавались (маркетингові послуги), колегія суддів вважає обґрунтованим відображення наданих послуг в актах прийому передачі у грошовому виразі.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за березень-червень 2011 року суму в розмірі 62814,33 грн. за результатами господарських відносин із ТОВ «Трудопласт Україна», за липень 2011 року - в розмірі 26650,00 грн. за результатами господарських відносин із ПП «ОВД Трейд» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із наданням послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 29.03.2012 р. №112/23-212/32438184порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. по справі № 2а-14413/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.