Постанова

від 12.06.2013 по справі 804/6150/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р. Справа № 804/6150/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Самоварові А.В.

за участю:

представників позивача: Березнякової К.О., Заводської О.І.,

представника відповідача: Коваленко Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ОРТМЕДТЕХ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «ОРТМЕДТЕХ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 18 квітня 2013 року №0000902230, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 13796,23грн.

В обґрунтування пред'явленого адміністративного позову зазначалося, що відповідач безпідставно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з посиланням на те, що останнім неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за збитковою господарською операцією, оскільки дана операція не була збитковою, а проведені відповідачем розрахунки, за наслідками яких він дійшов висновку про збитковість вказаної операції є помилковими, оскільки ним необґрунтовано враховано у розрахунку прибутковості господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ «Дунте-1», витрат по сплаті орендної плати за складські приміщення позивача та витрат по фонду заробітної плати позивача за повний місяць, в той час, як операція між Приватним підприємством «ОРТМЕДТЕХ» та ТОВ «Дунте-1» мала разовий характер, а транспортування проданого позивачем товару здійснювалося за рахунок ТОВ «Дунте-1» зі складських приміщень ТОВ «Еліксір», у якого позивач придбавав ці товари для подальшого продажу, отже, взагалі недоцільно включати у розрахунок прибутковості операції з ТОВ «Дунте-1» витрати позивача на оренду складських приміщень, оскільки цей товар там взагалі не зберігався. Крім того позивач зазначав, що продаж товару ТОВ «Дунте-1» є експортною операцією і відповідно до п.206.4 ст.206 та п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, взагалі оподатковується податком на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ «Еліксір» на підставі реально вчинено з ним правочину щодо придбання цих товарів і відповідачем не заперечується відповідність цих податкових накладних вимогам податкового законодавства, а також реальність господарської операції з ТОВ «Еліксір».

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали пред'явлений адміністративний позов та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що незаконне формування податкового кредиту Приватного підприємства «ОРТМЕДТЕХ» відбулося за наслідками операцій із придбання косметичних засобів у ТОВ «Еліксір» згідно договору №05/12-11 від 05.12.2011р., які в подальшому були реалізовані на експорт ТОВ «Дунте-1» (Латвія, м. Рига, вул. Марупес, 47/43) згідно контракту поставки №ВЄД-2 від 01.03.2012р., укладеного без мети економічної доцільності, оскільки при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по вантажно-митним деклараціям із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, та понесених витрат, пов'язаних з реалізацією, фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 12290,77грн., а саме: 82458,05грн. (сума реалізації продукції) - 66221,84грн. (сума закупівлі товару) - 11036,98грн. (ПДВ) - 1720,00грн. (оренда приміщень за квітень 2012 року) - 15770,00грн. (нарахування по заробітній платі за квітень 2012 року). Отже реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього товару та його подальша реалізація не експорт згідно з договором за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а, отже, не пов'язана з його господарською діяльністю.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення пред'явленого адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього, та просив повністю відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ОРТМЕДТЕХ» (далі - ПП «ОРТМЕДТЕХ») (код ЄДРПОУ 33473869) зареєстроване 01.04.2005р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 01.04.2005р. №0000009854, перебуває на обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережна МДПІ міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС) як платник податків.

На підставі наказу Лівобережна МДПІ міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 20.03.2013р. №334 працівниками цього органу державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ОРТМЕДТЕХ» з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період квітень 2012 року.

За результатами означеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було складено акт від 04.04.2013р. за №1412/22-1/33473869, яким зафіксовано допущення ПП «ОРТМЕДТЕХ» порушень приписів п.п.14.1.179, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з урахуванням норм п.п.14.1.36 п.14.1, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 11036,98грн. у квітні 2012 року. Висновки означеного акту перевірки обґрунтовані тим, що позивач незаконно сформував податковий кредит за наслідками операцій із придбання косметичних засобів у ТОВ «Еліксір» згідно договору №05/12-11 від 05.12.2011р., які в подальшому були реалізовані на експорт ТОВ «Дунте-1» (Латвія, м. Рига, вул. Марупес, 47/43) згідно контракту поставки №ВЄД-2 від 01.03.2012р., укладеного без мети економічної доцільності, оскільки при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по вантажно-митним деклараціям із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, та понесених витрат, пов'язаних з реалізацією, фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 12290,77грн., а саме розрахунок такий: 82458,05грн. (сума реалізації продукції) - 66221,84грн. (сума закупівлі товару) - 11036,98грн. (ПДВ) - 1720,00грн. (оренда приміщень за квітень 2012 року) - 15770,00грн. (нарахування по заробітній платі за квітень 2012 року) (а.с.15-20).

На підставі означеного акту перевірки 18 квітня 2013 року Лівобережною МДПІ міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000902230, яким ПП «ОРТМЕДТЕХ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 13796,23грн., з яких за основним платежем - 11036,98грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 2759,25грн. (а.с.29).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2012 року та квітні 2012 року відповідно до договору №05/12-11 від 05.12.2011р. ПП «ОРТМЕДТЕХ» придбало у ТОВ «Еліксір» (код ЕДРПОУ 32197328) товари (косметичні засоби в асортименті) на загальну суму 300726,29грн. (в тому числі ПДВ - 50121,05грн.), що посвідчується відповідними видатковими та податковими накладними, які перелічені в акті перевірки позивача від 04.04.2013р. за №1412/22-1/33473869 (а.с.30-34).

При цьому жодних зауважень щодо відповідності вказаних первинних документів нормам податкового законодавства в акті не зазначено. Також в письмових запереченнях на позов та у судовому засіданні представником відповідача не заперечувалось реальності цього правочину, фактичність отримання позивачем за ним товарів та відповідність первинних документів, в тому числі податкових накладних, складених під час цієї господарської операції, вимогам податкового законодавства.

Судом встановлено, що частина придбаного позивачем у ТОВ «Еліксір» товару (косметичних засобів в асортименті) була продана ПП «ОРТМЕДТЕХ» на експорт за контрактом поставки №ВЄД-2 від 01.03.2012р. ТОВ «Дунте-1» (Латвія, м. Рига, вул. Марупес, 47/43) (а.с.41-45).

Згідно контрактом поставки №ВЄД-2 від 01.03.2012р. поставка товару здійснювалась на умовах FCA м. Дніпропетровськ (INCOTERMS 2000).

При цьому в акті перевірки позивача зафіксовано, що транспортування між ПП «ОРТМЕДТЕХ» та ТОВ «Еліксір» не здійснювалося, тому що згідно акту передачі продукції від 04.04.2012р. відвантаження товару на експорт ТОВ «Дунте-1» проводилося зі складу ТОВ «Еліксір» (вул. Краснозаводська, 68).

Транспортування товару здійснювалося за рахунок вантажоотримувача ТОВ «Дунте-1» згідно міжнародних транспортних документів від 04.04.2012р., а саме - МТТН №062546, згідно якої: вантажовідправник - ПП «ОРТМЕДТЕХ», ванатжоотримувач - ТОВ «Дунте-1», засоби транспорту та маршруту - автомобільний транспорт - автомашина МАН №РО4853, маршрут: м. Дніпропетровськ, Україна - м. Рига, Латвія, кількість товару 667,0кг (а.с.51).

Оплата за товар за контрактом поставки №ВЄД-2 від 01.03.2012р. у розмірі 82458,05грн. посвідчується платіжним дорученням №103 від 21.03.2012р. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 362 станом на 01.04.2012р. кредиторська та дебіторська заборгованість відсутня.

На підставі вказаної експортної операції позивачем було задекларовано у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року №9028007717 від 19.05.2012р. експортні операції у рядку 2.1 колонки «А» - 82458грн.

Таким чином, відповідачем фактично не було встановлено жодних порушень з боку позивача з питань правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за квітень 2012 року.

Натомість відповідач вдався до аналізу правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Еліксір» на підставі укладеного з ним договору №05/12-11 від 05.12.2011р., в той час як питання дотримання ПП «ОРТМЕДТЕХ» податкового законодавства щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість та при формуванні податкового кредиту взагалі не були предметом перевірки позивача згідно наказу від 20.03.2013р. №334 про її призначення, тому що ці операції не були експортними, в той час, як перевіркою досліджувалося правильність відображення у податковому обліку саме експортних операцій, які згідно до приписів п.206.4 ст.206 та п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України, взагалі оподатковується податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Таким чином, безпідставним та необґрунтованим є збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на підставі перевірки операцій, які оподатковуються цим податком за нульовою ставкою.

Разом з тим, у відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також пов'язаним із господарською діяльністю платника податків.

При цьому п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, жодною з норм ПК України не передбачено залежність права платника податку на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту від наявності чи відсутності у нього прибутку за окремими господарськими операціями.

При цьому збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної господарської операції. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 28.02.2011р. у справі за позовом ДП «Пілснер Україна» до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Крім того суд зауважує, що відповідач, стверджуючи про те, що збиткова діяльність позивача здійснюється виключно з метою ухилення від сплати податків і всі його дії завідомо направлені на мінімізацію податкових зобов'язань, не надає суду жодних доказів, якими була б встановлена вина посадових осіб позивача у вчинені такого злочину, як ухилення від сплати податків.

При цьому згідно ст.62 Конституції України, вина особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, а до цього особа вважається невинуватою у вчиненні злочину.

Однак відповідачем не надано суду як доказів притягнення посадових осіб позивача до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, так і доказів порушення кримінального провадження за такими статтями Кримінального кодексу України щодо цих осіб або за таким фактом.

Натомість, як зазначалося вище, відповідачем не заперечується реальність правочину, укладеного між ПП «ОРТМЕДТЕХ» та ТОВ «Еліксір», фактичність отримання позивачем за ним товарів та відповідність первинних документів, в тому числі податкових накладних, складених під час цієї господарської операції, вимогам податкового законодавства.

Більш того, відповідачем проведено помилковий розрахунок, за наслідками яких він дійшов висновку про збитковість операції позивача, оскільки ним необґрунтовано враховано у цьому розрахунку прибутковості господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ «Дунте-1», витрати по сплаті орендної плати за складські приміщення позивача та витрат по фонду заробітної плати позивача за повний місяць, в той час, як операція між ПП «ОРТМЕДТЕХ» та ТОВ «Дунте-1» мала разовий характер, а транспортування проданого позивачем товару здійснювалося за рахунок ТОВ «Дунте-1» зі складських приміщень ТОВ «Еліксір», у якого позивач придбавав ці товари для подальшого продажу, що також зазначено в акті перевірки позивача, отже, взагалі безпідставно включати у розрахунок прибутковості операції з ТОВ «Дунте-1» витрати позивача на оренду складських приміщень, оскільки цей товар там взагалі не зберігався.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а, отже, про його скасування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 137 грн. 97 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 137 грн. 97 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Приватного підприємства «ОРТМЕДТЕХ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби форми «Р» від 18 квітня 2013 року №0000902230.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ОРТМЕДТЕХ» (код ЄДРПОУ 33473869) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 137 грн. 97 коп. (сто тридцять сім гривень дев'яносто сім копійок).

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова