Рішення

від 13.06.2013 по справі 5020-1376/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року справа № 5020-1376/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі колегії суддів: головуючого судді Єфременко О.О., суддів - Лотової Ю.В., Сімоходської Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клест два"

(вул. В. Морська, 41, кв. 26, м. Севастополь, 99011)

про спонукання внести зміни до договору оренди комунального майна,

представники сторін не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клест два" про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №347-01 від 30.11.2001 шляхом укладення додаткової угоди в редакції позивача.

Позовні вимоги з посиланням на статті 651, 762 Цивільного кодексу України, статтю 286 Господарського кодексу України та статтю 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовані вимогою внести деякі зміни до договору оренди нерухомого майна №347-01 від 30.11.2001, укладеного між сторонами. У якості підстав необхідності внесення цих змін позивач, зокрема, посилається на Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Постанову Кабінету Міністрів України № 1846 від 27.12.2006 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", якою до орендованого відповідачем майна встановлено іншу оренду ставку, а тому розмір орендної плати має бути переглянутий.

Ухвалою від 10.12.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.01.2013 представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради просить викласти пункти 1.1, 2.1, 2.2, 2.6, 3.1, 3.2, 4.9 договору оренди № 347-01 від 30.11.2001 у відповідній редакції та доповнити зазначений договір пунктами 4.2, 4.13 та 8.2 (а.с.52-56).

Зі змісту зазначеної заяви вбачається, що представником позивача було викладено редакцію відповідних пунктів договору оренди нерухомого майна №347-01 від 30.11.2001, у який він просить внести зміни.

Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до пункту 3.11 Постанови Пленуму Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, суд прийняв до розгляду заяву позивача від 28.01.2013.

Ухвалою від 14.02.2013 вирішено здійснювати розгляд справи №5020-1376/2012 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №59 від 14.02.2013 призначений повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого у справі №5020-1376/2012 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий - суддя Єфременко О.О., судді - Сімоходська Д.О., Харченко І.А.

Ухвалою від 14.02.2013 справа прийнята до провадження зазначеною колегією суддів, розгляд справи призначений у судовому засіданні.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Севастополя №132 від 15.04.2013, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Сімоходської Д.О., відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 28.12.2010, призначений повторний автоматичний розподіл цієї справи, за результатом якого у справі №5020-1376/2012 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий - суддя Єфременко О.О., судді -Лотова Ю.В., Харченко І.А.

Ухвалою від 15.04.2013 справа прийнята до провадження у новому складі колегії суддів, розгляд справи призначений у судовому засіданні.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Севастополя №154 від 07.05.2013, у зв'язку із перебуванням судді Харченко І.А. у відпустці, відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 28.12.2010, призначений повторний автоматичний розподіл цієї справи, за результатом якого у справі №5020-1376/2012 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий - суддя Єфременко О.О., судді - Лотова Ю.В., Сімоходська Д.О.

Ухвалою від 07.05.2013 справа прийнята до провадження у новому складі колегії суддів, розгляд справи призначений у судовому засіданні на 13.06.2013.

Згідно з абзацом четвертим пункту 3.8 Постанови Пленуму у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново (стаття 24 Господарського процесуального кодексу України), заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012 рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 10.12.2012, 26.12.2012, 21.01.2013, 28.01.2013, 14.02.2013, 18.03.2013, 01.04.2013 15.04.2013, 07.05.2013 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (повернення поштового відправлення від 08.01.2013, 01.02.2013, 11.02.2013, 26.02.2013, 29.03.2013, 15.04.2013, 26.04.2013, 23.05.2013 з відміткою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.43-46, 64-71, 78-87, 89-93, 120-123, 130-133, 140-143).

У абзаці третьому пункту 3.9.1 Постанови Пленуму передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Клест два" є: вул. В. Морська, 41, кв. 26, м. Севастополь, 99011 (а.с.29-30).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника також не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 10.12.2012, 26.12.2012, 21.01.2013, 28.01.2013, 14.02.2013, 18.03.2013, 01.04.2013 15.04.2013, 07.05.2013 у повному обсязі не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення 20.05.2013 (а.с.139).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2001 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Клест два" (орендар) був укладений договір № 347-01 оренди нерухомого майна (далі -Договір) (а.с.18-19), відповідно до пункту 1.1 якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвисших результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані приміщення, загальною площею 66,2 м.кв, що знаходиться на підвальному поверсі та розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 141 б, що перебуває на балансі РЕП-22, вартість якого складає, згідно акту оцінки вартості від 08.09.2001 - 14123,00 грн.

У пункті 7.1 Договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання до 17.09.2002.

Відповідно до розділу 8 Договору він є новою редакцією договору оренди № 508-99 від 17.09.1999.

Об'єкт оренди був переданий Орендарю на підставі акта приймання-передачі майна від 17.09.1999.

Сторони неодноразово змінювали умови Договору, при цьому, в основному, зміни стосувалися вартості об'єкта оренди, його цільового призначення, розміру орендної плати та порядку її внесення, а також строку дії Договору.

27.11.2002 сторонами підписано Протокол погодження змін до Договору оренди №347-01 від 30.11.2001 (далі - Протокол) (а.с.14) сторони домовились про внесення певних змін до Договору, зокрема, до пункту 1.1 Договору щодо вартості об'єкта оренди, а саме: відповідно до Протоколу погодження змін вартість об'єкта оренди згідно з актом оцінки (експертним висновком) від 30.11.2002 становить 21476,00 грн.

Розмір орендної плати визначається відповідно до методики, що затверджена рішенням сесії міської Ради № 344 від 13.11.2002 та складає 2374,68 грн на рік (пункт 3.1 Договору в редакції Протоколу).

Договір діє до 27.11.2005 (пункт 7.1 Договору в редакції Протоколу).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.05.2010 у справі № 5020-3/035 частково задоволено позов Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Клест два" про спонукання внести зміни до договору оренди комунального майна №347-01 від 30.11.2001, а саме:

викладено преамбулу договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції: „Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, в особі голови Фролова Станіслава Анатолійовича, діючого на підставі Положення, в подальшому - Орендодавець, з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю „Клест два", в особі директора, діючого на підставі Статуту, в подальшому - Орендар, з іншого боку, керуючись Законом України „Про оренду державного та комунального майна", відповідно до наказів голови ФКМ № 10083 від „07" листопада 2007 року та № 184 від „02" березня 2009 року, внесли наступні зміни до договору оренди:";

викладено пункт 2.2 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції: „Об'єкт оренди залишається на балансі РЕП-22 та оплачується Орендарем з 01 квітня 2010 року в сумі 695,95 гривень на п/рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю Орендодавця";

викладено пункт 3.1 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції: „Розмір орендної плати встановлюється відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 3258,36 грн. на рік. Орендна плата встановлена, виходячи з орендної ставки 12%, 18% від вартості об'єкта оренди, що встановлена незалежною оцінкою майна, що передається в оренду, станом на 30.11.2002. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються до орендної плати";

викладено пункт 3.2 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції: „Орендна плата з 01 квітня 2010 року складає 695,95 грн. за місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця, з яких:

- 97% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

- 3% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 50110007";

викладено пункт 3.3 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції: „Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожен наступний місяць встановлюється шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому";

викладено пункт 7.1 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції: „Відповідно до частини другої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір автоматично продовжений до 21.11.2013".

В частині позовних вимог про внесення змін у пункти 2.1, 2.6, 3.2, 4.9 Договору №347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в редакції позивача та доповнення його пунктів 4.2, 4.13, 8.1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Зазначене рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, Договір № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 діє до 21.11.2013.

Листом за вих. №01-15/2840 від 25.07.2012 (а.с.10) Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звертався до відповідача з вимогою внести зміни до договору оренди, що стосуються розміру орендної плати, обґрунтовую чи його змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 та № 786 від 05.10.1995» до Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, на підставі якої визначається розмір орендної плати за оренду комунального майна.

Листом за вих. №01-15/3929 від 22.11.2011 позивач повторно звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю „Клест два" із зазначеною вимогою, але відповіді від останнього не отримав, що стали підставою для звернення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає вимоги позовної заяви такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в частині першої статті 188 Господарського кодексу України.

До цього ж, згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою та другої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Нормою статті 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до частин першої та другої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, перебуває у комунальній власності та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон ), який є спеціальним законом щодо цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Істотні умови договору оренди визначені у статті 10 Закону та включають до себе: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 10 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що у листах, якими Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звертався до відповідача з вимогою внести зміни до Договору, йшла мова лише про внесення змін в частині визначення розміру орендної плати, у той час як зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить внести зміни до значно більшої кількості пунктів Договору, з пропозицію про внесення яких, позивач, у порядку передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України, не звертався.

При цьому, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Аналогічне положення міститься у пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013 (далі - Постанова Пленуму №12).

Отже, надсилання пропозицій про зміну договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання ним вимог статті 188 Господарського кодексу України та не одержання відповіді у встановлений термін, не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клест два" про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №347-01 від 30.11.2001 шляхом укладення відповідних пунктів Договору в редакції позивача.

Абзацом четвертим пункту 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 передбачено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Позивач просить суд викласти пункт 1.1 Договору у наступній редакції: «З метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвисших результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення підвалу (з №1-1 по №1-2), загальною площею 61,7 м.кв., з входом до підвалу, що розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 141 б, що перебуває на балансі КП «РЕП-22» (далі «Об'єкт оренди»). Вартість вбудованих нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 66,2 кв.м. (у т.ч. вбудовані нежитлові приміщення підвалу (з №1-1 по №1-2), загальною площею 61,7 м.кв., з входом до підвалу) складає, згідно незалежної оцінки станом на 30.11.2002 - 21476 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. Незалежна оцінка об'єкту оренди є невід'ємною частиною цього договору».

Тобто, зміни, на яких наполягає позивач, стосуються визначення загальної площі об'єкту оренди.

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пунктів 2, 9 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 № 339 (в редакції рішення Севастопольської міської Ради від 12.06.2007 №2070), Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності.

Згідно з положень статті 10 Закону об'єкт оренди є істотною умовою договору оренди комунального майна.

Частиною першою статті 4 Закону визначений перелік об'єктів, які мають бути об'єктами оренди за цим Законом.

При цьому, пунктом 2.1 Постанови Пленуму №12 визначено, що об'єктами оренди державного та комунального майна може бути лише майно, зазначене у частині першій статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Укладення договорів оренди майна, яке відповідно до пункту 2 статті 4 названого Закону та інших законодавчих актів України не може бути об'єктом оренди є підставою для визнання таких договорів недійсними на підставі статті 215 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що Територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на праві комунальній власності належить об'єкт в цілому, розташований по пр. Ген. Острякова, 141 б, який складається з вбудованих нежитлових приміщень в підвалі (з №1-1 по №1-2) загальною площею 61,7 м.кв., зі входом до підвалу, що підтверджується свідоцтвом про право власності на вбудовані нежитлові приміщення від 27.11.2009, виданим Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (а.с.99).

Згідно з експертним висновком про оцінку вартості вбудованих приміщень підвалу, розташованих в житловому 9-ти поверховому будинку за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 141 б, вартість об'єкту станом на 30.11.2002 складає - 21476,00 грн (а.с.96-98).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе викласти пункт 1.1 Договору у наступній редакції: «З метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвисших результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення підвалу (з №1-1 по №1-2), загальною площею 61,7 м.кв., з входом до підвалу, що розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 141 б, що перебуває на балансі КП «РЕП-22» (далі «Об'єкт оренди»). Вартість об'єкту оренди складає, згідно незалежної оцінки станом на 30.11.2002 - 21476,00 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят шість грн. 00 коп.). Незалежна оцінка об'єкту оренди є невід'ємною частиною цього договору».

Також, позивач просить суд викласти пункт 2.1, 2.6 Договору у наступній редакції:

Пункт 2.1: «Передача об'єкта оренди в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на цій об'єкт (його частину). Орендар, здійснюючи невід'ємні поліпшення об'єкта оренди, не набуває частки у праві власності Орендодавця на об'єкт оренди в будь-якому випадку, в тому числі і у випадку, якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем, створена нова річ. Власником об'єкта оренди залишається територіальна громада м.Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Підписуючи цей протокол, Сторони підтверджують, що дані умови відповідають їх волі і не порушують і не обмежують їх прав та законних інтересів»;

Пункт 2.6: «Всі поліпшення об'єкта оренди, віддільні без шкоди об'єкту, є власністю Орендаря. Сторони погодилися, що витрати Орендаря на проведення невіддільних поліпшень об'єкта оренди, в тому числі поліпшень, вироблених за згодою Орендодавця, Орендарю не відшкодовуються. Підписуючи договір, Сторони підтверджують, що дана умова відповідає їх волі і не порушує і не обмежує їх прав і законних інтересів.

Якщо в період дії договору Орендар проводив в об'єкті оренди ремонтні роботи, перепланування, інші поліпшення або встановив устаткування або комунікації, які неможливо відокремити від об'єкта оренди, Орендар зобов'язаний при поверненні об'єкта оренди передати Орендодавцю протягом 7 календарних днів дозволи, узгодження, технічну та іншу документацію, яка необхідна для існування і експлуатації таких поліпшень і обладнання.

Орендар, здійснюючи поліпшення об'єкта оренди, не набуває частки у праві власності на об'єкт оренди в будь-якому випадку, в тому числі і у випадку, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою Орендодавця, створена нова річ. Підписуючи цей протокол, Сторони підтверджують, що дані умови відповідають їх волі і не порушують і не обмежують їх прав та законних інтересів».

Умовами пункту 2.1 Договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається міська Рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди, а пункту 2.6 - всі поліпшення об'єкта оренди, віддільні без шкоди об'єкту, є власністю Орендаря. Вартість поліпшень об'єкту оренди, здійснених Орендарем за рахунок власних коштів, які не можуть бути відділені від об'єкту оренди без нанесення шкоди об'єкту, відшкодування Орендарю Орендодавцем не підлягають.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 778 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

За правилом частини другої статті 27 Закону, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до частини четвертої статті 778 Цивільного кодексу України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною четвертою статті 23 Закону встановлено, що у разі якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, в силу спеціальної норми статті 27 Закону сторони можуть домовитися, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець не зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна; а в силу спеціальної норми статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" -сторони можуть у договорі домовитись про те, що якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар не стає її власником.

Але матеріали справи не містять доказів згоди відповідача на викладення пунктів 2.1, 2.6 Договору в редакції, запропонованій позивачем, а відтак відсутня і згода сторін договору на визначення правил ніж ті, які встановлені у частині другій статті 27 та частині четвертій статті 23 Закону.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в основу формування договірних зобов'язань відповідно до Господарського кодексу України покладений принцип вільного волевиявлення , відповідно до якого вирішення судом неврегульованих питань, що виникли при зміні договору, можливе лише за спільною згодою усіх сторін, якщо інше не встановлено законодавством, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про внесення змін до пунктів 2.1, 2.6 Договору у наданій ним редакції.

Позивач наполягає на викладені пунктів 3.1 та 3.2 у наступній редакції:

Пункт 3.1: «Розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 і становить 3 227,45 (три тисячі двісті двадцять сім грн. 45 коп.) гривень на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки 15%, 18% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою майна переданого в оренду, станом на « 30» листопада 2002. Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату»;

Пункт 3.2: «Орендна плата з 20.09.2011 чтановить 771,46 грн (сімсот сімдесят одна грн. 46 коп.) за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції за станом на вересень 2011 року) і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з (Додаток № 1), на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя р/р 33213870700001 в ГУДК СУ м. Севастополя МФО 824509, ОКПО 38022717, код платежу 22080400 ».

Щодо зазначених вимог позивача, суд зазначає наступне.

Частинами першою та третьою статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України також встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Сторони у пункті 3.4 Договору домовилися, що вони зобов'язані переглянути розмір орендної плати за вимогою однієї із сторін у випадку зміни цін і тарифів, а також в інших випадках, передбачених чинними законодавчими актами України.

Частиною другою статті 19 Закону встановлено, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до частини п'ятої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 «Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорціях розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя» встановлено, що розрахунок розміру орендної плати за користування майном, що є власністю територіальної громади м. Севастополя (комунальна власність) здійснюється відповідно до Методики розрахунку орендної плати, визначеної для розрахунку розміру орендної плати за використання державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995.

Частиною другою статті 21 Закону також передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", якою був змінений порядок визначення розміру орендної плати.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 27.05.2010 у справі № 5020-3/035 пункт 3.1 Договору викладено у наступній редакції, зокрема: «розмір орендної плати встановлюється відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007».

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму №12 передбачено, що спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т.ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 Цивільного кодексу України та частини другої статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом.

За наведених обставин, позивач вправі вимагати від орендаря приведення спірного договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення необхідних змін стосовно розміру орендної плати з метою усунення порушення умов договору вимогам законодавства, обов'язкового для сторін.

Також позивач пропонує викласти пункт 2.2 Договору в наступній редакції: «Об'єкт оренди залишається на балансі КП СМР «РЕП-22», із зазначенням, що це майно передано в оренду, і зараховано на позабалансовий рахунок Орендаря із зазначенням, що майно є орендованим і оплачується Орендарем в сумі 771,46 гривень на р/рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю Орендодавця».

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.05.2010 у справі № 5020-3/035 викладено пункт 2.2 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції: „Об'єкт оренди залишається на балансі РЕП-22 та оплачується Орендарем з 01 квітня 2010 року в сумі 695,95 гривень на п/рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю Орендодавця";

Тобто, зміни до вказаного пункту Договору стосуються зазначення у Договору того, що майно передано в оренду, і зараховано на позабалансовий рахунок Орендаря із зазначенням, що майно є орендованим, а також зміни розміру щомісячної орендної плати, що оплачується Орендарем, а саме - 771,46 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 13 Закону передбачено, що орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.

Перевіривши розрахунок розміру орендної плати, наданий позивачем (а.с.100), суд зазначає, що він відповідає Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами і доповненнями), яка застосовується до комунального майна в силу рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 18.03.2007 „Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м.Севастополя".

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим задовольнити вимоги позивача про викладення пунктів 2.2, 3.1, 3.2 договору у запропонованій ним редакції.

Також, позивач просить доповнити Договір пунктом 4.2 наступного змісту: „При укладенні договору оренди строком на три роки і більше здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього Договору в строки, що встановлені діючим законодавством, та здійснити оплату послуг щодо підготовки документів, необхідних для нотаріального посвідчення".

Суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, з огляду на положення частини другої статті 793, статті 794 Цивільного кодексу України, яким визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Крім того, позивач просить суд викласти пункт 4.9 Договору у наступній редакції: «Підтримувати прилеглу до об'єкта оренди територію, згідно плану закріплення території в належному санітарному стані згідно вимог Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації»

А також доповнити Договір пунктом 4.13 наступного змісту: «Утримувати фасадну частину орендованого об'єкта відповідно до вимог, затверджених паспортом фасаду будівлі (у разі, якщо будівля - пам'ятка архітектури). Укласти з відділом державної служби охорони культурної спадщини охоронний договір, у випадку, якщо об'єкт оренди знаходиться в будівлі, що належить до об'єктів культурної спадщини».

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначених норм законодавства, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів віднесення об'єкту оренди за Договором до об'єктів пам'ятників архітектури, а також відповідного плану закріплення територій, з зазначенням на ньому об'єкту оренди за договором.

З огляду на зазначене, вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про викладення пунктів 4.9, 4.13 у запропонованій ним редакції є такими, що не підлягають задоволенню.

До того ж, вважаючи, що у задоволенні вимог позивача про викладення пунктів 2.1, 2.6 у наданій Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради редакції відмовлено, відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині доповнення Договору пунктом 8.3 наступного змісту: «Умови цього Протоколу, визначені пунктами 2.1, 2.6, вважаються сторонами істотними».

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо пунктів 1.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.2 Договору, що становить 50% від заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Абзацом 2 пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. Якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін (зокрема, у залежності від кількості пунктів спірного договору, прийнятих судом у редакції позивача і відповідача).

Таким чином, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача - судовий збір у розмірі 536,50 грн. (1073,00*50%); на позивача -судовий збір у розмірі 536,50 грн (1073,00*50%).

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Викласти пункт 1.1 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції:

«З метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвисших результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення підвалу (з №1-1 по №1-2), загальною площею 61,7 м.кв., з входом до підвалу, що розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 141 б, що перебуває на балансі КП «РЕП-22» (далі «Об'єкт оренди»). Вартість об'єкту оренди складає, згідно незалежної оцінки станом на 30.11.2002 - 21476,00 грн (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят шість грн. 00 коп). Незалежна оцінка об'єкту оренди є невід'ємною частиною цього договору».

3. Викласти пункт 2.2 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції:

«Об'єкт оренди залишається на балансі КП СМР «РЕП-22», із зазначенням, що це майно передано в оренду, і зараховано на позабалансовий рахунок Орендаря із зазначенням, що майно є орендованим і оплачується Орендарем в сумі 771,46 гривень на р/рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю Орендодавця».

4. Викласти пункт 3.1 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції:

«Розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 і становить 3 227,45 (три тисячі двісті двадцять сім грн. 45 коп.) гривень на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки 15%, 18% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою майна переданого в оренду, станом на « 30» листопада 2002 року. Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця не включаються до орендної плати».

5. Викласти пункт 3.2 договору № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 в наступній редакції:

«Орендна плата з 20.09.2011 становить 771,46 грн (сімсот сімдесят одна грн. 46 коп.) за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на вересень 2011 року) і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з (Додаток № 1), на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя р/р 33213870700001 в ГУДК СУ м.Севастополя МФО 824509, ОКПО 38022717, код платежу 22080400 ».

6. Доповнити договір № 347-01 оренди нерухомого майна від 30.11.2001 пунктом 4.2 наступного змісту:

"При укладенні договору оренди строком на три роки і більше здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього Договору в строки, що встановлені діючим законодавством, та здійснити оплату послуг щодо підготовки документів, необхідних для нотаріального посвідчення".

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клест два" (вул. В.Морська, 41, кв. 26, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 23449352, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044; п/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 25750044) витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 18.06.2013.

Головуючий суддя О.О. Єфременко Суддя Ю.В. Лотова Суддя Д.О. Сімоходська