Ухвала

від 20.06.2013 по справі 2-1411-2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1819/13Головуючий по 1 інстанції Категорія : 51 Дерунець О.А. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Ювшин В. І. суддів Гончар Н. І. , Корнієнко Н. В. при секретаріКотолуп А.В. позивача ОСОБА_6

представника відповідача Груздева В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПП «Транс-Логіст» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ПП «Транс-Логіст» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ПП «Транс-Логіст» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що 01.10.2011 року відповідно до наказу №25 від 30.09.2011 року її було прийнято на посаду керівника транспортного відділу ПП «Транс-Логіст».

З 17.04.2012 року по 26.04.2012 р. позивачка перебувала на лікарняному та знаходилась на стаціонарному лікуванні. 27.04.2012 року ОСОБА_6 вийшла на роботу і в той же день була повідомлена, що вона звільнена з роботи на ПП «Транс-Логіст» у зв'язку з прогулом.

08.05.2012 року позивачка направила листа відповідачу з вимогою видати їй трудову книжку, копію наказу про звільнення та проведення розрахунку. Проте керівництвом підприємства не було вчинено жодних дій.

Вважаючи своє звільнення з роботи незаконним, ОСОБА_6 просила суд поновити її на роботі на посаді керівника транспортного відділу ПП «Транс-Логіст» та стягнути з ПП «Транс-Логіст» заборгованість по заробітній платі, наявну на день звільнення та середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду в сумі 2000 гривень. В судовому засіданні позивачка усно уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути з ПП «Транс-Логіст» на її користь заборгованість за час вимушеного прогулу в сумі 14400 гривень та моральну шкоду в сумі 2000 гривень та зобов'язати відповідача повернути її трудову книжку.

Рішенням Сосніського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2013 року позов ОСОБА_6 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу - задоволено. Стягнуто з ПП «Транс-Логіст» на користь ОСОБА_6 заборгованість за час вимушеного прогулу в сумі 14 400 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн. Зобов'язано відповідача видати позивачці трудову книжку. Вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись з вище вказаним рішенням ПП «Транс-Логіст» подало апеляційну скаргу, в які просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, вважаючи що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 до ПП «Транс-Логіст» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу та стягуючи з ПП «Транс-Логіст» на користь ОСОБА_6 заборгованість за час вимушеного прогулу в сумі 14 400 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн. і зобов'язуючи відповідача видати позивачці трудову книжку, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні працівника відповідач не виплатив розрахунок при звільненні, а саме звільнення з роботи провів з порушенням трудового законодавства та не видав трудову книжку.

Встановлено, що відповідно до наказу №25 від 30.09.2011 року ОСОБА_6 було прийнято на посаду керівника транспортного відділу ПП «Транс-Логіст». Відповідно до наказу №20 від 27 квітня 2012 року по ПП «Транс-Логіст» ОСОБА_6 звільнено з займаної посади з 27 квітня 2012 року за систематичне невиконання трудових обов'язків покладених на неї правилами внутрішнього розпорядку на підставі застосованих раніше дисциплінарних стягнень у вигляді винесених чотирьох доган згідно з п. 3 та п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" Пленум Верховного Суду України роз'яснив що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Судом установлено, що ОСОБА_6 скоїла прогули без поважних причин з 26 березня по 30 березня 2012 року, що підтверджується сукупністю доказів ( доповідною запискою заступника керівника ПП «Транс-Логіст» Морощук а.с. 51; актом від 13 квітня 2012 року про те, що ОСОБА_6 відмовилась надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці 26-29 березня 2012 року а.с. 52; листом адміністрації ПП «Транс-Логіст» ОСОБА_6 від 02.04.2012 року з пропозицією надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці 26-29 березня 2012 року а.с. 50).

Будь - яких даних на спростування доказів про поважність причин відсутності на роботі позивач суду не надав, також позивачем не підтверджено його доводи про присутність її на робочому місці 26-29 березня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. На виконання даної вимоги закону відповідач надав акту комісії від 13 квітня 2012 року, зі змісту якого вбачається, що працівник не дав пояснення щодо скоєння прогулу 26-29 березня 2012 року.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього порядку з іншими обставинами при обранні виду стягнення, а тому сам по собі факт неотримання власником таких пояснень за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.

Таким чином, звільнення позивачки з роботи за п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено відповідно до чинного законодавства. ОСОБА_6 перебувала на лікарняному з 17 квітня по 26 квітня 2012 року включно і звільнена з роботи в перший робочий день після лікарняного, з 27.04.2012 року.

Суд першої інстанції не перевіряв законність звільнення ОСОБА_6 з роботи, так як після уточнених позовних вимог вона просила лише стягнути з відповідача заборгованість за час вимушеного прогулу та моральну шкоду і зобов'язати відповідача видати її трудову книжку. Рішення суду першої інстанції ОСОБА_6 не оскаржувала.

Відповідно до трудового законодавства вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. Так як ОСОБА_6 звільнена з роботи відповідно до вимог чинного законодавства, але її не видали трудову книжку, чим позбавили можливості майбутнього працевлаштування, то позивачка розуміє стягнення середньомісячного заробітку за час затримки видачі трудової книжки як заборгованість за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести повний розрахунок.

Згідно з пп. 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 року N 131, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п. 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно із ч. 4 ст. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

ОСОБА_6 звернулась з листом 08.05.2012 року до ПП «Транс-Логіст» про видачу її трудової книжки та надіслання її цінним листом з повідомленням через пошту. Даний лист отримано ПП «Транс-Логіст» 12 травня 2012 року.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 року N 131, пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Але не маючи письмової згоди працівника за повідомленням ПП «Транс-Логіст» вони 28.04.2012 року направили позивачці по пошті її трудову книжку простою кореспонденцією. Даних про доставку відправленої трудової книжки ОСОБА_6 ПП «Транс-Логіст» суду не надав. Позивачка ОСОБА_6 настоює на тому, що трудову книжку вона не отримала. Черкаський поштамп не може підтвердити обставину про вручення ОСОБА_6 листа від 28.04.2012 року, так як ПП «Транс-Логіст» не надає список реєстрованих поштових відправлень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що трудова книжка не вручена позивачці до постановлення судового рішення по даній справі виключно з вини роботодавця, відповідача по справі ПП «Транс-Логіст», а тому до відповідача повинні бути застосовані санкції за затримку видачі трудової книжки, визначені ч. 4 ст. 235 КЗпП України. Розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки сторонами не оспорюється.

Затримкою видачі відповідачем трудової книжки позивачці порушило її трудові права, так як позбавило можливості подальшого працевлаштування та отримання єдиного джерела матеріального забезпечення сім'ї, що привело до порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагало від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя, чим заподіяло позивачці моральну шкоду.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України суд першої інстанції визнаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка сама втратила свою трудову книжку нічим не підтверджено, так як відповідач не довів про вручення трудової книжки позивачці. Тому оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про визначення розміру моральної шкоди. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення, яким частково задоволив позовні вимоги ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги ретельно перевірені судом апеляційної інстанції є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПП «Транс-Логіст» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2013 року відхилити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :