Постанова

від 18.06.2013 по справі 805/7833/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р. Справа № 805/7833/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дворникова М.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально - Міському районі м. Макіївки до товариства з обмеженою відповідальністю «РШС» про визнання кредиторських вимог відділення в сумі 130953,99 грн. та включення їх до другої черги реєстру вимог кредиторів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально - Міському районі м. Макіївки (надалі - позивач, Відділення Фонду) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РШС» (надалі - відповідач) про визнання кредиторських вимог відділення в сумі 130953,99 грн. та включення їх до другої черги реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування позову зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «РШС» зареєстровано як платник страхових внесків у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально - Міському районі м. Макіївки. 04 березня 2013 року у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації було опубліковане оголошення про відкриття ліквідаційної процедури ТОВ «РШС».

Керуючись ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно якої, по зобов'язанням, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, позивач надіслав на адресу відповідача заяву про визнання кредиторських вимог від 19 березня 2012 року.

Однак, ліквідатор Бачуріна І.В. відповіді на вищевказану заяву не надіслала.

Позивач просить суд стягнути з відповідача платежі, що підлягають капіталізації у сумі 130953,99 гривень для розрахунку з потерпілими на виробництві відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

13 червня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надано уточнення позовних вимог (вх.. № 17021/13 від 13.06.2013 року), в яких позивач просив стягнути з ТОВ «РШС» капіталізовані платежі у розмірі 130953,99 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

З урахуванням положень частин 4,6 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «РШС», код ЄДРПОУ 37742080, є юридичною особою, зареєстроване у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально - Міському районі м. Макіївки.

Як вбачається з тексту адміністративного позову 04 березня 2013 року у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації було опубліковане оголошення про відкриття ліквідаційної процедури ТОВ «РШС».

Оскільки позивачем здійснюються страхові виплати постраждалим на виробництві відповідача громадянам, Відділення Фонду вважає, що має право на стягнення з відповідача капіталізованих платежів, які за його підрахунками становлять 130953,99 гривень.

Актом про нещасний випадок № 1 від 26 березня 2012 року встановлено, що прохідник ОСОБА_6 отримав травми на підприємстві відповідача (а.с. 6-7).

Випискою із акту огляду МСЕК 15 листопада 2012 року ОСОБА_6 встановлено 60% втрати працездатності з 13 листопада 2012 року по 01 грудня 2013 року (а.с. 8).

Постановою від 13 лютого 2012 року позивач призначає потерпілому ОСОБА_6 щомісячні страхові виплати з 13 листопада 2012 року по 30 листопада 2013 року (а.с.9).

Актом про нещасний випадок № 1а від 29 жовтня 2011 року встановлено, що прохідник ОСОБА_2 отримав травми на підприємстві відповідача (а.с. 11-12).

Випискою із акту огляду МСЕК 29 березня 2012 року ОСОБА_2 встановлено 50% втрати працездатності з 26 березня 2012 року по 01 квітня 2013 року (а.с. 16).

Постановою від 27 квітня 2011 року позивач призначає потерпілому ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати з 26 березня 2012 року по 31 березня 2013 року (а.с. 17).

Актом про нещасний випадок № 4 від 24 травня 2012 року встановлено, що прохідник ОСОБА_3 отримав травми на підприємстві відповідача (а.с. 21-22).

Випискою із акту огляду МСЕК 14 січня 2013 року ОСОБА_3 встановлено 70% втрати працездатності з 10 січня 2013 року по 01 лютого 2014 року (а.с. 20).

Постановою від 25 лютого 2013 року позивач призначає потерпілому ОСОБА_3 щомісячні страхові виплати з 10 січня 2013 року по 01 лютого 2014 року (а.с. 19).

Актом про нещасний випадок № 3 від 24 квітня 2012 року встановлено, що майстер гірничий дільниці ОСОБА_4 отримав травму на підприємстві відповідача (а.с. 27-30).

Випискою із акту огляду МСЕК 13 червня 2012 року ОСОБА_4 встановлено 10% втрати працездатності з 13 червня 2012 року по 01 липня 2014 року (а.с. 26 зв. бік).

Постановою від 20 липня 2012 року позивач призначає потерпілому ОСОБА_4 щомісячні страхові виплати з 13 червня 2012 року по 30 червня 2014 року (а.с. 25).

Актом про нещасний випадок № 2 від 25 березня 2012 року встановлено, що прохідник ОСОБА_5 отримав травму на підприємстві відповідача (а.с. 35-40).

Випискою із акту огляду МСЕК 21 серпня 2012 року ОСОБА_5 встановлено 40% втрати працездатності з 21 серпня 2012 року по 01 вересня 2013 року (а.с.34).

Постановою від 29 жовтня 2012 року позивач призначає потерпілому ОСОБА_5 щомісячні страхові виплати з 21 серпня 2012 року по 31 серпня 2013 року включно (а.с.51).

Спірним питання даної справи є розповсюдження положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на товариство з обмеженою відповідальністю «РШС», яке ліквідується.

Згідно із вимогами статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105- ХІV фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати

виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1105- ХІV дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Капіталізація платежів здійснюється для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань саме відповідно до цього Порядку.

Абзацами 5-6 частини 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» роботодавець як страхувальник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до статті 52 Закону страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

Відповідно до статей 31 й 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» прийнято Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765.

Капіталізація платежів здійснюється для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань саме відповідно до цього Порядку.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що суб'єкт банкрутства - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Ліквідація відповідача не пов'язана з банкрутством, однак позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Статтею 61 Господарського кодексу України визначено, що претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону. Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Отже, вимоги щодо капіталізації платежів заявляються в межах ліквідаційної процедури відповідача та можуть бути пред'явлені до фактичної ліквідації юридичної особи.

Позивач звернувся до відповідача з вимогами по капіталізованим платежам у сумі 130953,99 гривень, однак відповідач не відповів на лист позивача від 19 березня 2013 року.

Статтею 1202 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення капіталізованих платежів у сумі 130953,99 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально - Міському районі м. Макіївки до товариства з обмеженою відповідальністю «РШС» про стягнення платежів, що підлягають капіталізації у сумі 130953,99 грн. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РШС» (ЄДРПОУ 37742080) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально - Міському районі м. Макіївки (ЄДРПОУ 25968412) суму платежів, що підлягають капіталізації у розмірі 130953 (сто тридцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 99 копійок.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.