Постанова

від 19.06.2013 по справі 2а-14/17-547

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 54962/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області на постанову Господарського суду Тернопiльської областi від 08 травня 2008 року у справі № 2а-14/17-547 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол" ЛТД, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ниврянська сільська рада про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

11.02.2008 року Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол" ЛТД, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ниврянської сільської ради про стягнення неодержаної орендної плати в сумі 2345,34 грн. за використання землі у дохід місцевого бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в акті ревізії контрольно-ревізійного відділу в Борщівському районі № 19-21/64 від 16.11.2007р., встановлені факти недотримання відповідачем вимог законодавства, що регламентує відносини у сфері землекористування та вказує на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю законних вимог суб'єкта владних повноважень щодо передачі спірної суми до міського бюджету.

Постановою Господарського суду Тернопiльської областi від 08 травня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Представник Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою задоволити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що встановивши факт використання земель Ниврянської сільської ради ТзОВ "Сокол" ЛТД безоплатно, КРУ правомірно вважає їх підконтрольною установою в часині використання комунальної власності. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Договір оренди може бути укладений за взаємним волевиявленням сторін. внаслідок безпідставного використання земельної ділянки та несплати орендної плати за користування цими землями, бюджету завдано збитки, які виникли внаслідок недоотриманих доходів по орендній платі.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду, якщо визнає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.1 плану роботи контрольно-ревізійного відділу в Борщівському районі на 4 квартал 2007 року посадовою особою контролюючого органу проведено планову ревізію виконання бюджету сільською радою, кошторисів установ, які фінансуються із Ниврянського сільського бюджету за період з 01.10.2004 р. по 01.10.2007р.

Результати проведеної перевірки відображені в акті № 19-21/64 від 16.11.2007 р., в якому зазначено, що внаслідок проведеного обстеження стану земель запасу на території Ниврянської сільської ради встановлено , що станом на 13.11.2007 року ТзОВ "Сокол" ЛТД використовуються земельні ділянки із земель запасу сільської ради площею 3,875 га. При цьому в порушення ст.125 Земельного кодексу України, ст.2 Закону України "Про плату за землю" , ст.6 та 25 Закону України "Про оренду землі" відповідачем здійснювалось використання земель запасу сільської ради без оплати та без правовстановлюючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є заборгованість із плати за землю у вигляді земельного податку та штрафні санкції за несвоєчасність сплати.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про плату за землю" визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в т. ч. на умовах оренди.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13 листопада 2007 року був укладений договір оренди між Ниврянською сільською радою та ТзОВ "Сокол" ЛТД, згідно якого орендар зобов'язувався провести розрахунок за фактичне використання земельної ділянки з лютого 2007 року по листопад 2007 року в сумі 2345,34 грн.. ТзОВ "Сокол" ЛТД у своїй відповіді на лист КРУ в Тернопільській області зазначив, що площа земельної ділянки із земель запасу Ниврянської сільської ради, якою користується товариство за період з 01.01.2007 року по даний час становить 3,875 га. Розрахунки за використання земель запасу не проводилися (ст.. 27).

Відповідно до п. 8 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення у справі) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст. 13 Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Ст. 23 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Частиною механізму справляння земельного податку є визначення категорії землі.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про плату за землю» податок - обов'язків платіж, що справляється з юридичних та фізичних осіб за користування земельними ділянками; оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою. Статтею 2 цього Закону передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Договір оренди землі може бути укладений, як правило, лише за обопільним волевиявленням сторін.

Враховуючи вищенаведене, внаслідок безпідставного використання земельної ділянки та несплати орендної плати за користування цими землями, бюджету завдано збитки, які виникли внаслідок недоотриманих доходів по орендній платі.

Судом при розгляді не взято до уваги, що згідно ст.. 156 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 «Про порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» - збитки, заподіяні тимчасовим зайняттям земельних ділянок підлягають відшкодуванню власнику землі.

Зважаючи на викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені суб'єктом владних повноважень вимоги про стягнення з відповідача неодержаної орендної плати в сумі 2 345,34 грн. відповідають фактичним обставинам та приписам законодавства, а відтак підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. п. 3, 4 ст. 202, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області - задоволити.

Постанову Господарського суду Тернопiльської областi від 08 травня 2008 року у справі № 2а-14/17-547 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області - задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол" ЛТД неодержану орендну плату в сумі 2345,34 грн., в дохід місцевого бюджету (ГУДК в Тернопільській області, Наврянська сільська рада 13050200, ідентифікаційний код 04395426, МФО 838012, р/р 33215812700059).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук