Постанова

від 21.05.2013 по справі 801/4075/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2013 р. (10 год. 56 хв.) Справа №801/4075/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представника позивача Шиленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Арнем»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Приватне підприємство «Арнем» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2013 р. № 0005201501, № 0006761502, № 0006751502.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентами - ПП «Габарит-груп», ПП «Севелістрой», оскільки господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (роботи, послуги) використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодами на поставку товарів (надання послуг), укладеними позивачем з вище вказаними контрагентами. Позивач зазначає, що ним під час перевірки були надані всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують валові витрати підприємства та свідчать про реальність вчинення правочинів, а також документи, на підставі яких він мав право формувати податковий кредит з податку на додану вартість. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013 р. № 0005201501, № 0006761502, № 0006751502 прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, скерував до суду письмові заперечення, в яких виклав свою правову позицію та, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованими та законними, просив відмовити у задоволенні позову(а.с. 89-92).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне підприємство «Арнем» зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 26.10.2010р. та має статус юридичної особи: код за ЄДРПОУ 36915463, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 445565, довідкою АА № 525851 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом (а.с. 29, 30, 33-35).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків у ДПІ в м. Сімферополі з 27.01.2010 року за № 68504 та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100273503 від 10.03.2010р. (а.с. 31, 32).

Видами діяльності позивач за КВЕД є - 31.02 - виробництво кухонних меблів, 31.09 - виробництво інших меблів, 46.47 - оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство «Арнем» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Арнем» (код за ЄДРПОУ 36915463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Габарит-Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644) за червень, липень 2010р. та ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) за червень 2010р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.03.2013р. № 1536/15,.2/36915463 (а.с. 8-24, 99-100).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 35718 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2010 р. - 8616 грн.; 3 квартал 2010р. - 27102 грн.

- пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 04.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) встановлено занижено ПДВ до сплати в бюджет у сумі 28574 грн.: за червень 2010р. в сумі 635 грн., а також зменшено залишок кредиту наступного податкового періоду (р. 24 податкової декларації з ПДВ) за червень 2010р. у сумі 17138 грн., липень 2010р. у сумі 10801 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013р.:

- № 0005201501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 44546,25 грн., в тому числі за основним платежем - 35717грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8929,25 грн. (а.с. 25, 94),

- № 0006761502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14295,00 грн., в тому числі за основним платежем - 11436 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2859 грн. (а.с. 26, 95),

- № 0006751502 зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17138 грн. 27, 97.

Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС спірних податкових повідомлень - рішень податкових повідомлень-рішень судом встановлено наступне.

За період з 01.10.2010р. по 31.09.2010р. ПП «Арнем» задекларовано скориговані валові витрати у сумі 296326 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35941644) за період з 01.01.2010р. по 30.01.2010р. встановлено їх завищення всього в сумі 142870 грн., у тому числі по періодах півріччя 2010р. - 34465 грн., 3 квартал 2010р. - 142870 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення пп. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) підприємством до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 142870 грн., в тому числі по періодах: півріччя 2010р. - 34465 грн., 3 квартали 2010р. -142870 грн.

У зв'язку з викладеним перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період, що перевірявся, встановлено його заниження на загальну 35718 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2010 р. - 8616 грн.; 3 квартал 2010р. - 27102 грн., внаслідок допущених порушень податкового законодавства.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з названими вище контрагентами.

Встановлено, що постачальниками ПП «Арнем» у період, що перевірявся, були ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), які мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даних контрагентів, а саме: акт від 06.04.2012 р. № 9/22/35941644 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Габарит -Груп" (код за ЄДРПОУ 35941644) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 28/22/35096833 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Севелістрой" (код за ЄДРПОУ 35096833) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року".

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентами - постачальниками ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) у періоді, що перевірявся, були укладені угоди на постачання товарів, робіт (послуг).

Відтак, у червні та липні 2010р. позивачем у ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644) був замовлений товар (меблі) та послуги по зборці меблів.

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується накладною № 465/1 від 11.06.2010р. на суму з ПДВ в розмірі 32913,00 грн., у т.ч. ПДВ 5485,50 грн. (а.с. 40), актом виконаних робіт № 107 від 30.06.2010р. на суму з ПДВ в розмірі 8445,00 грн., у т.ч. ПДВ 1407,50 грн., накладною № 392 від 02.07.2010р. на суму з ПДВ в розмірі 53850,00 грн., у т.ч. ПДВ 8975,00 грн. (а.с.83), накладною від 28.07.2010р. на суму з ПДВ у розмірі 10953,60 грн., у т.ч. ПДВ 1825,60 грн. (а.с. 80).

ПП «Габарит - Груп» виписало позивачу податкові накладні, а саме: № 465/1 від 11.06.2010р. на суму з ПДВ в розмірі 32913,00 грн., у т.ч. ПДВ 5485,50 грн. (а.с. 47), № 800 від 30.06.2010р. на суму з ПДВ 8445,00 грн., у т.ч. ПДВ 1407,50 грн. (а.с. 49), № 393 від 02.07.2010р. на суму з ПДВ в розмірі 53850,00 грн., у т.ч. ПДВ 8975,00 грн. (а.с.82), № 425 від 28.07.2010р. на суму з ПДВ у розмірі 10953,60 грн., у т.ч. ПДВ 1825,60 грн. (а.с.81).

Позивачем у червні 2010р. у ПП "Севелістрой" (код за ЄДРПОУ 35096833) був замовлений товар (меблі).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується видатковою накладною № 553 від 04.06.2010р. на суму з ПДВ в розмірі 65279,98 грн., у т.ч. ПДВ 10880,00 грн. (а.с. 46).

ПП "Севелістрой" виписало позивачу податкову накладну № 553 від 04.06.2010р. на суму з ПДВ в розмірі 65279,98 грн., у т.ч. ПДВ 10880,00 грн. (а.с. 45).

Оплата придбаного від контрагентів-постачальників товару підтверджується виписками по особовому рахунку позивача, а саме на користь ПП «Габарит - Груп» 11.06.2010р. у сумі 41358,00 грн. (а.с. 62), 02.07.2010р. у сумі 53850,00 грн. (а.с. 60) та 28.07.2010р. у сумі 10953,60 грн. (а.с. 56), на користь ПП «Севелістрой» 22.07.2010р. у сумі 37279,98 грн. (а.с. 61) та 28.07.2010р. у сумі 28000,00 грн. (а.с. 56).

З журналів-ордерів по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" вбачається, що придбання товарів (послуг) у ПП «Габарит-Груп» та ПП «Севелістрой» в бухгалтерському обліку ПП «Арнем» відображено бухгалтерськими проводками:

- стосовно ПП «Севелістрой»: за червень 2010р. Дт 28 - Кт 631 - вартість товарів без ПДВ у сумі 54399,98 грн., Дт 64 - Кт 631 - ПДВ у вартості товарів у сумі 10880,00 грн. (а.с.108),

- стосовно ПП «Габарит-Груп»: за червень 2010р. Дт 28 - Кт 631 - вартість товарів без ПДВ у сумі 27427,50 грн., Дт 64 - Кт 631 - ПДВ у вартості товарів у сумі 6893,00 грн., Дт 94 - КТ 631 - 7037,50 грн. (а.с.110), за липень 2010р. - Дт 28 - Кт 631 - вартість товарів без ПДВ у сумі 54003,00 грн., Дт 64 - Кт 631 - ПДВ у вартості товарів у сумі 10800,60 грн.(а.с.109).

Наявні у матеріалах справи накладні, податкові накладні, виписані позивачем покупцям, журнали-ордери і відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» свідчать про подальше використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, який був реалізований наступним контрагентам-покупцям РП КОК «Санаторний комплекс «Росія» (накладна № 264 від 15.06.2010р. на суму з ПДВ у розмірі 106402,03, у т.ч. ПДВ 17733,67 грн.), та філія ЗАО «Кримтур» ТОК «Таврія» (накладна № 270 від 30.09.2010р. на суму з ПДВ в розмірі 122458,00 грн., у т.ч. ПДВ 204029,67 грн.) (а.с. 52-55,111-112).

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань з господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ПП «Арнем» податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за червень 2010р. та липень 2010р. виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України " "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та №3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено що, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, приймаючи до уваги, що валові витрати ПП «Арнем» (код за ЄДРПОУ 36915463) по взаємовідносинам з ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) за червень, липень 2010р. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є валовими витратами у розумінні ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94- ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 142870,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) у зв'язку з чим, висновок податкового органу про заниження ПП «Арнем» (код за ЄДРПОУ 36915463) податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаними контрагентами в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35718 грн. є необґрунтованим.

Відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 44546,25 грн., в тому числі за основним платежем - 35717 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8929,25 грн. є протиправним.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим ПП «Арнем» (код за ЄДРПОУ 36915463) задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся, у сумі 46178 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) встановлено його завищення всього у сумі 28574 грн.: червень 2010р. - 17773 грн., липень 2010р. - 10800 грн. Внаслідок вказаного порушення перевіряючими встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 28574 грн., за червень 2010р. в сумі 635 грн., а також зменшено залишок кредиту наступного податкового періоду (р. 24 податкової декларації з ПДВ) за червень 2010р. у сумі 17138 грн., липень 2010р. у сумі 10801 грн.

Як було зазначено вище, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) господарських операцій через порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених даними контрагентами позивача з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у сумі 28574 грн. за період, що перевірявся.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ПП «Арнем» податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) за червень, липень 2010р. виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), який також втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), останні були зареєстровані платниками ПДВ.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) за період червень, липень 2010р. були дотримані положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб - контрагентів позивача ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) на момент здійснення господарських операцій з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказані ідентифікаційні коди Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагентів позивача ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833), які привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у Єдиному державному реєстрі.

З аналізу первинних бухгалтерських документів вбачається, що вони мають необхідні реквізити.

Отже контрагенти позивача, як юридичні особи, були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мали, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Суд зазначає, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплаті) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку цього податку, а не контрагент такої особи. Уразі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними контрагентами відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за перевіряємий період на суму 635 грн. правомірно та обґрунтовано.

Разом з цим, згідно п. б) п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи банківські виписки по поточному рахунку позивача, які наведені вище, свідчать про те, що останній сплатив за отримані від контрагентів - постачальників ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) товари (послуги) у червні та липні 2010р., у тому числі ПДВ за червень 2010р. в загальному розмірі 17773,00 грн. за липень 2010р. - 10800,60 грн.

А отже, з урахуванням суми податкового кредиту у червні 2010р. в розмірі 635,00 грн., суд вважає, що позивачем було правомірно віднесено суму 17138 грн. (17773 - 635) у червні 2010р. та суму 10801 грн. у липні 2010р. до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АРМ "Облік платників", АРМ "Бест звіт", АРМ "ТАХ", АРМ "Аудит", АІС "Облік податків і платежів", АІС "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", акт від 06.04.2012 р. № 9/22/35941644 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Габарит -груп" (код за ЄДРПОУ 35941644) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 38/22/35096833 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03. 2012 року", то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагентів позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про порушення ПП «Арнем» під час здійснення правочинів з ПП «Габарит - Груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) вимог ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Поряд з цим, акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2013р. № 0006761502 суму грошового зобов'язання ПП «Арнем» з податку на додану вартість у розмірі 14295,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 11436 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2859 грн., а також неправомірно було зменшено податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2013р. № 0006751502 розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 17138 грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 02.04.2013р. № 0005201501, № 0006761502 та № 0006751502 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 760,79 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № 29 від 08.04.2013р. (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 21.05.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 24.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 02.04.2013р. № 0005201501.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 02.04.2013р. № 0006761502.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 02.04.2013р. № 0006751502.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Арнем» (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, б. 3, код за ЄДРПОУ 36915463) 760,79 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.