Рішення

від 17.06.2013 по справі 922/1913/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р.Справа № 922/1913/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла", м. Чернігів до ТОВ "Польза", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ПАТ "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" про стягнення з ТОВ "Польза" загальної суми заборгованості у розмірі 13 059,60 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, надав витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, в зв'язку з участю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні по справі, що розглядається Харківським апеляційним господарським судом. Крім того, відповідач звернувся з клопотанням про залишення позову без розгляду у зв"язку з неявкою представника позивача у судове засідання.

Згідно ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Однак відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою від 14 травня 2013 року суд попереджав сторін про можливість розгляду справи в порядку ст.75 ГПК України у разі неявки представників сторін у судове засідання та неподання витребуваних судом документів.

Відповідач, зокрема, у судові засідання 27.05.2013 року та 17.06.2013 року повноважного представника не направив, письмовий відзив на позов не подав, а тому звернення до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату свідчить, на думку суду, лише про свідоме затягування судового процесу відповідачем.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з урахуванням вищевикладеного залишається судом без задоволення.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

01.10.2012 року між ПАТ "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (Продавець, позивач по справі) та ТОВ "Польза" (Покупець, відповідач по справі) було укладено договір №96. У відповідності до умов п.1.1 позивач передає у власність відповідача кондитерські вироби (Товар) у кількості, асортименті та цінам, вказаних у товарно-транспортних накладних та/або специфікаціях, які оформляються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару, і які є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата вартості партій товару здійснюється Покупцем прямо на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у відповідності до умов договору передав відповідачеві Товар на загальну суму 17 010,03 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

За накладною №5 від 14.03.2013 року товар частково було повернуто позивачеві на суму 4591,13 грн.

Крім того, відповідачеві було поставлено товар за накладною №5701 від 11.12.2012 року на суму 105,67 грн. та накладною №5702 від 11.12.2012 року на суму 2028,17 грн. Однак, як зазначив позивач, на час звернення із позовом до суду вказані накладні у позивача відсутні, тому зазначена сума до стягнення у судовому порядку не заявлялась.

Відповідач, у свою чергу не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 10285,06 грн., яка до цього часу не погашена.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 10285,06 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості кожної партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення за весь час прострочення.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків сума пені складає 739,08 грн.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про своєчасне погашення суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 739,08 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8.3. Договору, у випадку прострочки Покупцем оплати вартості товару більше ніж 60 днів, Покупець зобов'язаний крім установленої Договором пені, сплатити штраф у розмірі 15 % від отриманого та несплаченого в строк товару.

Сума нараховано штрафу у відповідності до п.8.3 договору складає 1 542,75 грн.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення штрафу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1 542,75 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до абз. 2 п.6.2. Договору, окрім сплати пені, Покупець у разі несвоєчасної оплати товару, сплачує суму боргу та 10% річних від суми заборгованості.

Згідно наданого до справи розрахунку розмір 10% річних складає 492,71 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 492,71 грн. 10 % річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Польза" (61009, м.Харків, пр-т Гагаріна, б. 183-А, код ЄДРПОУ 36988044, п/р 26009236334 у банку "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (14005, м. Чернігів, вул. Комунальна, 2, розрахунковий рахунок № 260041829 в АТ "Ерсте Банк", МФО 380009, код ЄДРПОУ 00382295) суму основного боргу у розмірі 10 285,06 грн., пеню в сумі 739,08 грн., 492,71 грн. 10% річних, штраф в сумі 1 542,75 грн., судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

922/1913/13