Постанова

від 25.06.2013 по справі 816/3162/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/3162/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства - фірми "Лубникомунтранс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства - фірми "Лубникомунтранс" (далі по тексту - відповідач, ППФ "Лубникомунтранс") про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7 368 грн. 75 коп. та пені в розмірі 66 грн. 15 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку із чим ППФ "Лубникомунтранс" зобов'язане сплатити суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 7 368 грн. 75 коп. Оскільки відповідачем вказані санкції до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сумою пені в розмірі 66 грн. 15 коп.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 18 червня 2013 року перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ППФ "Лубникомунтранс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 32646639 /а.с. 14-16/.

Відповідачем 22 лютого 2013 року до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, вх. №3074 /а.с. 4/.

За змістом даного звіту середньооблікова кількість штатних працівників ППФ "Лубникомунтранс" у 2012 році становила 8 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 117 857 грн. 66 коп. Відомостей про кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем не наведено, натомість, зазначено, що на підприємстві з січня по квітень 2012 року працювала особа, якій встановлено другу групу інвалідності - ОСОБА_1.

Посилаючись на те, що у 2012 році відповідачем не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", самостійно розрахував суму адміністративного-господарських санкцій, які мають бути сплачені ППФ "Лубникомунтранс" за невиконання останнім вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" /а.с. 5/.

Оскільки відповідачем адміністративно-господарські санкції самостійно не сплачені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спірні публічно-правові відносини врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII

Згідно з частиною першою статті 17 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних публічно-правових відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця /частина перша статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"/.

Частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідач зобов'язаний створити на підприємстві робоче місце для інваліда та повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування особи даної категорії.

Судом до Лубенського міськрайонного центру зайнятості надіслано запит з проханням надати інформацію чи подавалися у 2012 році відповідачем до Центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3-ПН із заповненням графи 15 (наявність вільних робочих місць для інвалідів) /а.с. 10/, форму якого затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814.

У відповідь на даний запит судом отримано лист від 07 червня 2013 року вих. №1104, зі змісту якого встановлено, що ППФ "Лубникомунтранс" протягом 2012 року звітність за формою №3-ПН до Лубенського міськрайонного центру зайнятості не подавалась /а.с. 20/.

Доказів створення робочого місця для працевлаштування інваліда відповідачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2012 році не виконано вимоги статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення на підприємстві робочого місця для працевлаштування інваліда та безпосереднього працевлаштування на підприємстві особи з обмеженими фізичними можливостями.

Відображення відповідачем у графі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів "Список працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2012 році" інформації про те, що у 2012 році на ППФ "Лубникомунтранс" працювала гр. ОСОБА_1, якій встановлено другу групу інвалідності, не може свідчити про виконання підприємством вимог статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки вказана особа пропрацювала на підприємстві чотири місяці - з січня по квітень 2012 року.

В силу частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням ним правопорушення.

При цьому, як визначено статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем доказів створення на підприємстві робочого місця для працевлаштування інваліда та безпосереднього працевлаштування протягом 2012 року особи з обмеженими фізичними можливостями не надано.

Невиконання ППФ "Лубникомунтранс" вищезазначених вимог статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є господарським правопорушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 20 вказаного Закону.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 28 травня 2013 року у справі №21-386а12, що враховується судом з огляду на приписи частини другої статті 161, статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи, якій відповідно до законодавства встановлено інвалідність, однак не зайняте нею відповідач має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7 368 грн. 75 коп. /а.с. 5/.

Крім того, як визначено частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідачем адміністративно-господарські санкції у строк, визначений частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплачено, на суму заборгованості нараховано пеню в розмірі 66 грн. 15 коп. /а.с. 5/.

В силу положень частини п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції та пеня стягуються за рішенням суду.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень проти позову чи доказів сплати сум адміністративно-господарських санкцій та пені суду не надав.

Разом з тим, наявність у відповідача зобов'язання зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені передбачено вимогами Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та підтверджено звітом за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік.

За таких обставин, суд вважає вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства - фірми "Лубникомунтранс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Лубникомунтранс" (вул. Березова, 55, м. Лубни, Полтавська область, 37500; код ЄДРПОУ 32646639; р/р №26005011484200 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000; код ЄДРПОУ 13937406; р/р №31210230700011 в ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019, отримувач - УДКС України у Лубенському районі, код ЄДРПОУ 37710415) адміністративно-господарські санкції в розмірі 7 368 (сім тисяч триста шістдесят вісім) гривень 75 (сім'десят п'ять) копійок та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 66 (шістдесят шість) гривень 15 (п'ятнадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба