Постанова

від 20.06.2013 по справі 826/8036/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/132

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року 15:00 № 826/8036/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімгрупп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 № 0001782270 та № 0001772270, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімгрупп" (далі - позивач, ТОВ "Нафтохімгрупп") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 № 0001782270 та № 0001772270.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8036/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2013 закінчено підготовче провадження у справі № 826/8036/13-а та призначено справу до судового розгляду на 11.06.2013.

В судовому засіданні 11.06.2013 представники сторін подали клопотання в порядку статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з цим, суд перейшов до вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 25.01.2013 по 31.01.2013 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ПРОФІТІС-Б" (код ЄДРПОУ 36192868) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 07.02.2013 № 66/1-22-70-23522480 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001782270, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 59 935,00 грн. (за основним платежем - 47 948,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 987,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток було заниження позивачем податку на прибуток за 2009 рік на суму 144 894,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001772270, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47 949,00 грн. (за основним платежем - 38 359,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 590,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 38 359,00 грн., у т.ч. у січні 2010 року на суму 2 380,00 грн., у лютому 2010 року на суму 8 264,00 грн., у березні 2010 року на суму 8 461,00 грн., у квітні 2010 року на суму 18 230,00 грн., у червні 2010 року на суму 1 024,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV); Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 283/97-ВР); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР).

ТОВ "Нафтохімгрупп" зареєстровано 22.09.1995 в Голосіївській районній у місті Києві державній адміністрації. Код за ЄДРПОУ 23522480. Місцезнаходження позивача: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.10.1995 за № 2984, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС. Індивідуальний податковий номер 235224826507, зареєстрований платником ПДВ з 15.05.2002.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є інші види видавничої діяльності, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля хімічними продуктами, рекламні агентства, вантажний автомобільний транспорт.

Основними видами діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТІС-Б" (далі - контрагент позивача, ТОВ "ПРОФІТІС-Б") є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Судом встановлено, що між ТОВ "Нафтохімгрупп" в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ "ПРОФІТІС-Б" в особі директора ОСОБА_2 було укладено договори постачання товарів лабораторного призначення від 15.01.2010 № 1-01/10, від 03.02.2010 № 2-02/10, від 01.03.2010 № 3-03/10, від 01.04.2010 № 4-04/10, від 05.05.2010 № 5-05/10.

Предметом вказаних договорів було доручення позивачем та зобов'язання ТОВ "ПРОФІТІС-Б" поставити та передати у власність товар - лабораторне обладнання та посуд, та зобов'язання позивача прийняти і сплатити вартість вказаного товару.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ТОВ "ПРОФІТІС-Б" було надано суду копії рахунків-фактур, накладних, податкових накладних, реєстру отриманих податкових накладних, звіту по господарським операціям, виписок по рахунку (Т. 1, арк. 48 - 49, 51 - 55, 57 - 60, 62 - 64, 66 - 128).

Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту у січні 2010 року у сумі 2 380,00 грн., у лютому 2010 року у сумі 8 264,00 грн., у березні 2010 року у сумі 8 461,00 грн., у квітні 2010 року у сумі 18 230,00 грн., у червні 2010 року у сумі 1 024,00 грн. та відображена у Додатках № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Згідно звіту по господарським операціями позивача з ТОВ "ПРОФІТІС-Б" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, вартість за отримані товари по контрагенту ТОВ "ПРОФІТІС-Б" була віднесена позивачем до складу валових витрат за 1 квартал 2010 року у сумі 95 524,00 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 96 268,00 грн.

Разом з тим, зі змісту постанови Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2012 у справі № 1-1048 2012 рік (Т. 4, арк. 42 - 55) про обвинувачення гр. ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 205 ч. 2 (фіктивне підприємництво), 358 ч. 2 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), 200 ч. 2 (незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення) Кримінального кодексу України, судом встановлено, що у листопаді 2008 року невстановлена у ході досудового слідства особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на території м. Києва, запропонувала ОСОБА_2 зареєструвати за винагороду на своє ім'я ТОВ "ПРОФІТІС-Б" з метою прикриття незаконної діяльності, ставши його формальним засновником та директором. Згідно досягнутої домовленості, ОСОБА_2 повинен був підписати підроблені установчі, статутні, реєстраційні документи, отримати кліше круглої печатки підприємства, а також відкрити поточні рахунки підприємства у різних банківських установах, на які йому вкажуть, підписувати підроблені податкові звіти підприємства та надавати їх до ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва ДПС, тим самим створивши видимість законно зареєстрованого суб'єкта господарської діяльності, а також підписувати підроблені документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "ПРОФІТІС-Б".

ОСОБА_2, будучи обізнаним про протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього формального засновника та директора створюваного з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ "ПРОФІТІС-Б", фактично не маючи наміру здійснювати від імені цього підприємства підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої у ході досудового слідства особи за грошову винагороду стати формальним засновником та директором ТОВ "ПРОФІТІС-Б", усвідомлюючи при цьому, що вказане підприємство створюється з метою прикриття незаконної діяльності.

В кінці листопада - на початку грудня 2008 року невстановлена у ході досудового слідства особа, у невстановленому місці, за невстановлених обставин умисно підробила офіційні документи - склала у визначеній законом формі наступні документи на паперових носіях, які містять передбачені законом реквізити: протокол № 1 від 28.11.2008 установчих зборів ТОВ "ПРОФІТІС-Б", до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо створення ТОВ "ПРОФІТІС-Б", внесення ОСОБА_2 статутного капіталу в розмірі 62 100,00 грн., призначення його на посаду директора цього підприємства; акт № 1 від 28.11.2008 прийому-передачі, оцінки майна, що вноситься до статутного фонду, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо внесення ОСОБА_2 100% статутного капіталу ТОВ "ПРОФІТІС-Б" в розмірі 62 100,00 грн. у вигляді комп'ютерної техніки та офісних меблів; статут ТОВ "ПРОФІТІС-Б" від 28.11.2008, до якого внесла завідомо неправдиві відомості: в статтю 1 - щодо створення ТОВ "ПРОФІТІС-Б" з метою здійснення господарської діяльності; в статтю 2 - щодо юридичної адреси ТОВ "ПРОФІТІС-Б" (м. Київ, вул. Закревського, 63, офіс 1); в статтю 5 - щодо мети та предмету діяльності ТОВ "ПРОФІТІС-Б"; в статтю 6 - щодо прав та обов'язків ТОВ "ПРОФІТІС-Б" та його учасників; в статтю 7 - щодо внесення ОСОБА_2 100% статутного капіталу ТОВ "ПРОФІТІС-Б" в розмірі 61 200,00 грн. у вигляді комп'ютерної техніки та офісних меблів; в статтю 10 - щодо органів управління ТОВ "ПРОФІТІС-Б" та його директора; наказ № 01 від 17.12.2008 щодо формального призначення ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ "ПРОФІТІС-Б".

03 грудня 2008 року, у денний час доби, перебуваючи в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бажова, 9, офіс 3, ОСОБА_2, спільно з невстановленою у ході досудового слідства особою, за грошову винагороду, повторно, вчинив умисні дії, спрямовані на створення суб'єкту господарської діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення незаконних фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів у готівку, формування валових витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, документального оформлення безтоварних операцій - підписав надані йому невстановленою в ході досудового слідства особою підроблені офіційні документи: протокол № 1 від 28.11.2008 установчих зборів засновників ТОВ "ПРОФІТІС-Б", акт № 1 від 28.11.2008 прийому-передачі, оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу та статут ТОВ "ПРОФІТІС-Б".

Маскуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2, спільно з невстановленою досудовим слідством особою, зареєстрував ТОВ "ПРОФІТІС-Б": 18.12.2008 - в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України під № 2601095678, як платника страхових внесків; 19.12.2008 - в управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва під № 01/03-9306, як платника страхових внесків; 19.12.2008 - в ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва за № 11417, як платника податків; 22.12.2008 - в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України під № 36192868; 10.02.2009 - в ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва ДПС, як платника податку на додану вартість, та отримав свідоцтво № 1001916699.

Крім того, з метою надання послуг іншим суб'єктам підприємницької діяльності з переведення безготівкових коштів в готівку, ОСОБА_2, спільно з невстановленою досудовим слідством особою, 18.03.2009 відкрив поточний рахунок ТОВ "ПРОФІТІС-Б" у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" № 26009010043925 в національній валюті; отримав у банку ключі електронного цифрового підпису платіжних документів за системою "Клієнт-Банк" на своє ім'я, а також отримав чекову книжку ТОВ "ПРОФІТІС-Б" для зняття коштів у готівковій формі з поточного рахунку підприємства, що дало змогу йому та невстановленій у ході досудового слідства особі розпоряджатись коштами підприємства.

Проте фактично ОСОБА_2, який формально був засновником та директором ТОВ "ПРОФІТІС-Б", не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ "ПРОФІТІС-Б", передбачену статутом цього підприємства, а спільно з невстановленою досудовим слідством особою надавав послуги іншим суб'єктам підприємницької діяльності з переводу безготівкових коштів у готівку, формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.

ОСОБА_2 свою вину визнав, щиро розкаявся, надав суду покази, не оспорюючи фактичні обставини по справі.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про укладення угод між позивачем та ТОВ "ПРОФІТІС-Б" без мети настання реальних наслідків у зв'язку з відсутністю надання даним контрагентом товару позивачу, тому вважає, що всі укладені даним контрагентом з позивачем угоди не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2012 у справі № 1-1048 2012 рік, яка набрала законної сили, встановлено, що реальна підприємницька діяльність ТОВ "ПРОФІТІС-Б" взагалі не здійснювалась, а ОСОБА_2, який формально був засновником та директором ТОВ "ПРОФІТІС-Б", спільно з невстановленою досудовим слідством особою надавав послуги іншим суб'єктам підприємницької діяльності з переводу безготівкових коштів у готівку, формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій.

Даний факт встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Крім цього, згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України передбачено, що амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом не отримано належних доказів надання ТОВ "ПРОФІТІС-Б" товару позивачу та використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично товар ТОВ "ПРОФІТІС-Б" позивачу не поставлявся та не був використаний у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів поставки товару позивачу та використання позивачем у власній господарській діяльності поставленого товару, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Нафтохімгрупп" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімгрупп" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова