Постанова

від 21.06.2013 по справі 804/5270/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 р. Справа № 804/5270/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Самоварові А.В.

за участю:

представника позивача: Держируки В.Г.

представника відповідача: Хоміча Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поток 1731»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поток 1731» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20 березня 2013 року №0000601520 та №0000611520, якими позивачу було збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідачем безпідставно було зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами ТОВ «Шоковіта», ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та ТОВ «Лігран», оскільки ці правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цим первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Єдиною підставою для визнання недійсними господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, стали висновки актів перевірок ТОВ «Шоковіта», ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та ТОВ «Лігран», отриманих відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, відповідно до яких встановлено незнаходження цих підприємств за їх юридичною адресою та відсутність у них всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності. Однак податковим законодавством не встановлено обов'язку платників податків здійснювати перевірку місцезнаходження своїх контрагентів та дотримання ними вимог податкового законодавства, а також нести відповідальність за будь-які допущенні ними порушення. З огляду на це, позивач вважає, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Шоковіта», ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та ТОВ «Лігран», а також правомірно включив до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств звітного податкового періоду відповідні суми витрат за господарськими операціями з цими контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Шоковіта», ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та ТОВ «Лігран», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів перевірок вказаних суб'єктів господарювання, які відповідач отримав від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, та згідно яких встановлено незнаходження цих підприємств за їх юридичною адресою та відсутність у них всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основних видів діяльності), що свідчить про те, що діяльність вказаних суб'єктів господарювання була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення пред'явленого позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього, та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Поток 1731» (далі - ТОВ «Поток 1731») (код ЄДРПОУ 34916161) зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 10.02.2007р., перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС) як платник податків.

На підставі наказу ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.01.2013р. №76 працівниками цього органу державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Поток 1731» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Шоковіта» за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р., ПНВП «Техніка» за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р., ТОВ «Дидактика» за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., з 01.03.2012р. по 30.06.2012р., з 01.08,2012р. по 31.08.2012р., ТОВ «Лігран» за період з 01.12.2011р. по 31.01.2012р., з 01.04.2012р. по 31.05.2012р., ПП «Екоскан Сервіс» за період з 01.09.2012р. по 31.09.2012р.

За результатами означеної перевірки було складено акт №786/22-1/34916161 від 25.02.2013р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655,656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених з ТОВ «Шоковіта», ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та ТОВ «Лігран»; порушення ст.ст.185, 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 266415,37грн.; порушення п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст144, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 283029грн. Висновки зазначеного акту обґрунтовані тим, що позивачем протягом перевіряємого періоду було укладено угоди з контрагентами ТОВ «Шоковіта», ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та ТОВ «Лігран», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів перевірок цих контрагентів, отриманих ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, згідно яких встановлено незнаходження цих підприємств за їх юридичною адресою та відсутність у них всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основних видів діяльності), що свідчить про те, що діяльність вказаних суб'єктів господарювання була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам (т.1 а.с.13-34).

На підставі означеного акту перевірки ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС 20 березня 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000611520, яким ТОВ «Поток 1731» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 344319,50грн., з яких за основним платежем - 283029грн. та за штрафними санкціями - 61290,50грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000601520, яким ТОВ «Поток 1731» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 333018,75грн., з яких за основним платежем - 266415грн. та за штрафними санкціями - 66603,75грн. (т.1 а.с.46,47).

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодекс України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Поток 1731» було укладено угоди з контрагентами ТОВ «Шоковіта» (договір на транспортні послуги №13/08 від 13.03.2012р., згідно якого ТОВ «Шоковіта» надавало позивачу транспортні послуги), ПНВП «Техніка» (договір купівлі-продажу №13/08 від 13.08.2012р., згідно якого ПНВП «Техніка» постачало позивачу товар (щебінь, пісок), ТОВ «Дидактика» (договір купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2012р., згідно якого ТОВ «Дидактика» постачало позивачу товар (щебінь, пісок), ПП «Екоскан Сервіс» (договір купівлі-продажу №06/09-1 від 06.09.2012р., згідно якого ПП «Екоскан Сервіс» постачало позивачу товар (щебінь, пісок) та ТОВ «Лігран» (договір на транспортні послуги №01/12 від 01.12.2011р., згідно якого ТОВ «Лігран» надавало позивачу транспортні послуги).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його вищеозначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договорів про надання транспортних послуг з ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Лігран», актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до цих договорів, договорів купівлі-продажу з ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, банківських виписок (щодо оплати за надані послуги та отриманий товар) (т.1 а.с.61-257).

При цьому відповідачем не заперечується, що при оформленні означених вище податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, а первинні документи відповідають вимогам, передбаченим ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того відповідачем не заперечується факт подальшого використання позивачем у межах власної господарської діяльності товару, отриманого за договорами купівлі-продажу з ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика» та ПП «Екоскан Сервіс», а навпаки в акті перевірки №786/22-1/34916161 від 25.02.2013р. навіть зазначається, що ТОВ «Поток 1731» не є кінцевим споживачем придбаних товарів та наводиться перелік контрагентів позивача, яким був реалізований цей товар, а саме: Комунальному підприємству «Лозівська шляхова ремонтно-будівельна дільниця» за договором №12/09 від 12.09.2012р., ТОВ «Евробуд Плюс» за договором №26/09-1 від 26.09.2012р., ФОП ОСОБА_3 за договором №02/03 від 02.03.2012р., ФОП ОСОБА_4 за договором №15/05 від 15.05.2012р., ТОВ «Агро-Овен» за договорами №01/06, №01/06-1 від 01.06.2012р.

Позивачем надано суду копії первинних документів за операціями з подальшої реалізації товару КП «Лозівська шляхова ремонтно-будівельна дільниця», ТОВ «Евробуд Плюс», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Агро-Овен», які долучені до матеріалів справи (т.2 а.с.10-198).

Таким чином, податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах закону, а витрати, віднесені позивачем до валових витрат виробництва, підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акут перевірки позивача, останнім було дотримано вимоги податкового законодавства щодо включення сум податку на додану вартість за виписаними його контрагентами податковими накладними до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ за відповідний звітний період.

Зміст укладених ТОВ «Поток 1731» договорів з ТОВ «Шоковіта», ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та ТОВ «Лігран» не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Шоковіта», ПНВП «Техніка», ТОВ «Дидактика», ПП «Екоскан Сервіс» та ТОВ «Лігран», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів перевірок цих контрагентів, отримані від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, згідно яких встановлено незнаходження цих підприємств за їх юридичною адресою та відсутність у них всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основних видів діяльності), що свідчить про те, що діяльність вказаних суб'єктів господарювання була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам, судом до уваги не приймаються, оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Щодо відсутності у вказаних суб'єктів господарювання виробничого обладнання, трудових ресурсів, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основних видів діяльності тощо, то означені доводи також не беруться судом до уваги, оскільки складські, торгівельні приміщення, транспорт та виробниче обладнання взагалі могли орендуватися вказаними суб'єктами господарювання за цивільно-правовими договорами з іншими контрагентами, а трудові ресурси залучатися також на підставі окремих цивільно-правових угод.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу) тощо.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про їх скасування, а отже про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поток 1731» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 20 березня 2013 року №0000601520 та №0000611520.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поток 1731» (код ЄДРПОУ 34916161) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова