Постанова

від 18.06.2013 по справі 44/122-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 44/122-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши матеріали касаційних скаргПублічного акціонерного товариства "БМ Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Сервіс" та арбітражного керуючого Анікєєва Я.О. на ухвалу та постановугосподарського суду м. Києва від 21.01.2013 року Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б господарського суду м. Києва за заявою доПриватного підприємства "Ал-Форт" Акціонерного товариства відкритого типу "Автотранссервіс" провизнання банкрутом, за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" - Сердійчук О.Л., дов. № 05-103 від 13.05.2013 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" - Алексюк М.І., дов. б/н від 20.05.2013 року; від Акціонерного товариства відкритого типу "Автотранссервіс" - Коптілін С.Ю., дов. б/н від 28.05.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2010 року за заявою Приватного підприємства "Ал-Форт" (далі - ПП "Ал-Форт") порушено провадження у справі № 44/122-б про визнання банкрутом Акціонерного товариства відкритого типу "Автотранссервіс" (далі - АТ ВТ "Автотранссервіс").

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року (суддя - Чеберяк П.П.) провадження у справі № 44/122-б припинено, дію мораторію припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б (головуючий суддя - Гарник Л.Л., суддя - Верховець А.А., суддя - Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року у справі № 44/122-б залишено без змін, апеляційні скарги арбітражного керуючого Анікєєва Ярослава Олеговича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Сервіс" (далі - ТОВ "Алекс-Сервіс"), Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (далі - ПАТ "БМ Банк") залишено без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б, ПАТ "БМ Банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 1, 6, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося ТОВ "Алекс-Сервіс", в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 1 Закону про банкрутство, ст. ст. 80, 81 ГПК України.

Крім того, не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся арбітражний керуючий Анікєєв Я.О., в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б скасувати, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 1 Закону про банкрутство, ст. ст. 80, 81 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційні скарги ПАТ "БМ Банк", ТОВ "Алекс-Сервіс", арбітражного керуючого Анікєєва Я.О. у справі № 44/122-б, в яких просить ухвалу господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження у справі, виходив з того, що ініціюючим кредитором ПП "Ал-Форт" не доведено всіх ознак неплатоспроможності боржника у справі, не надано суду належних доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Загальні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство встановлені ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, згідно якої справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на порядок застосування норм ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство щодо визначення безспірних вимог кредиторів та доказів, що можуть, відповідно до законодавства, підтверджувати безспірні вимоги до боржника.

Так, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений в ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін.

Отже, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та без доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство боржника порушено за заявою ПП "Ал-Форт". Заява мотивована тим, що АТ ВТ "Автотранссервіс" має заборгованість перед ініціюючим кредитором в сумі 265 000 грн., яка виникла в період його господарської діяльності. Безспірність своїх вимог ініціюючий кредитор обґрунтовував визнанням боржником суми боргу згідно відповіді на претензію від 05.09.2008 року та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Виходячи з положень ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", визнана боржником претензія не є виконавчим документом, що підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ініціюючим кредитором не доведено наявність ознак неплатоспроможності боржника, не надано суду належних доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Враховуючи те, що дотримання та підтвердженність належними доказами у справі умов, передбачених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, є обов'язком заявника при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство, недотримання будь-якої із передбачених вказаною нормою вимог виключає подальше провадження у справі про банкрутство (якщо справа вже була порушена).

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припинити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

З урахуванням викладеного, висновок судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі про банкрутство АТ ВТ "Автотранссервіс" за відсутністю предмету спору є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Викладені в касаційних скаргах доводи не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, в зв'язку з чим, правові підстави для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Сервіс" та арбітражного керуючого Анікєєва Я.О. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 44/122-б залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Погребняк В.Я. Хандурін М.І.