Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-5165/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/51072/11

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі №2а-5165/11/0124 за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради, Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунальне підприємство Гурзуфської селищної ради "Гурзуфське бюро технічної інвентаризації", Управління Держкомзему в м. Ялта Автономної Республіки Крим, про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 травня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Гурзуфської селищної Ради №27 від 25.12.2009 "Про скасування рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної Ради №419 від 10.12.2009 "Про розгляд заяви ОСОБА_2", присвоєння нової поштової адреси житловому будинку АДРЕСА_1 та видачі свідоцтва на право власності". Визнано протиправним та скасовано п.1.3 рішення Гурзуфської селищної Ради №21 від 19.02.2010 "Про надання дозволу на складання технічної документації з оформлення права власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків". Визнано протиправним та скасовано п. 5, п.5.1 рішення Гурзуфської селищної Ради №32 від 19.05.2010 "Про внесення змін у раніш прийняті рішення". Визнано протиправним та скасовано п. 149, п.1.3.1, 1.3.2 рішення Гурзуфської селищної Ради №17 від 16.07.2010 "Про внесення змін у раніше прийняті рішення". Визнано протиправним та скасовано рішення Гурзуфської селищної Ради №27 від 27.08.2010 "Про затвердження технічної документації з землеустрою оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку на землях Гурзуфської селищної Ради". Скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок №3-А, загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 28,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, посвідчену свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.03.2010. Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0650 га, кадастровий номер №0111946800:01:004:0230, за адресою: АДРЕСА_1, посвідчену державним актом серії ЯЛ №499445 від 11 листопада 2010 року, виданим ОСОБА_2, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011000700123.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернулась з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована невірним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будинок АДРЕСА_1 перебував на балансі Гурзуфської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №207 від 16.04.1955.

27 та 29.11.1990 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених державним нотаріусом за №№1-4479, 2-4792, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали у власність квартири №1 та №3 у будинку АДРЕСА_1, що складало 11/20 та 9/20 часток відповідно зазначеного будинку.

18.11.1996 позивач придбала у власність 17/100 часток будинку АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку, який укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом, в житловому будинку відчужені літ. «А»: житлова кімната 2-1 площею 17,2 кв.м., веранда 2-2 площею 5,4 кв.м., веранда 2-3 площею 2,0 кв.м., навіс літ. «Л», котельна літ. «К», сарай літ. «И», душ літ. «Ю», вбиральня літ. «М».

22.10.1997 між виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради та позивачем укладений договір на право користування землею площею 0,0308 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_1, строком на 15 років, зареєстрований у книзі записів на право користування землею за №196.

11.12.1997 ОСОБА_4, якій після продажу частки будинку належало 38/100 часток зазначеного будинку, отримала державний акт на право постійного користування землею площею 0,0526га для обслуговування житлового будинку, у якому суміжним землекористувачем зазначена позивач.

14.11.2002 рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №209 позивачу наданий дозвіл на будівництво окремого проходу з загального двору будинку АДРЕСА_1.

11.10.2005 рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасовано рішення Ялтинського міського суду від 12.07.2005, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання житлового будинку №3 спільною частковою власністю, визнання 9/20 часток будинку АДРЕСА_1 предметом договору купівлі -продажу, переведення прав та обов'язків покупця на ОСОБА_1

21.01.2006 на підставі рішення Гурзуфської селищної ради №209 ОСОБА_4 оформлено свідоцтво про право власності на квартиру № 1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

26.04.2006 на підставі договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 власником квартири №1 та земельної ділянки площею 0,0526 га за зазначеною адресою є ОСОБА_3

05.10.2009 ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0526 га у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд.

15.01.2007 ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим залишено без змін рішення Ялтинського міського суду від 10.08.2006, яким зобов'язано ОСОБА_1 знести огородження на земельній ділянці у АДРЕСА_1 та відбудувати знесений нею сарай літ. «Ш» на зазначеній земельній ділянці в існуючих раніше межах.

27.10.2008 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, що був укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом, придбала у власність квартиру АДРЕСА_1, яка складається з: 3-1 житлова площею 17,4 кв.м., 3-2 веранда площею 9,4 кв.м., 3-3 житлова площею 12,5 кв.м., 3-4 веранда площею 3,2 кв.м., 3-5 веранда площею 5,1 кв.м., на ділянці розташовані -сарай літ. «Р», санвузол літ. «С», вбиральня літ. «Т», сарай літ. «Ф», «Ш».

Відповідно до Довідки будівель будинку АДРЕСА_1, смт.Гурзуф, зареєстрованих інвентаризаційним бюро в реєстровій книзі будинків під реєстровим номером л.д№102 кн.№5а стор.83,86:

- на підставі Договору купівлі продажу №1-4479 від 27.11.1990 ОСОБА_4 купила 11/20 будинку;

- на підставі Договору купівлі -продажу №2-4792 від 29.11.1990 ОСОБА_9 придбала 9/20 будинку;

- на підставі Договору купівлі -продажу частки житлового будинку №7079 від 18.11.1996 ОСОБА_1 придбала 17/100 будинку;

- на підставі Договору дарування №1120 від 07.06.2000 ОСОБА_10 отримав 9/20 часток будинку (квартира №3);

- на підставі Договору купівлі -продажу №1102 від 15.04.2004 ОСОБА_7 придбав 9/20 часток будинку (квартира №3);

- на підставі Договору довічного утримання №6-386 від 26.04.2006 ОСОБА_3 отримала квартиру №1;

- на підставі Договору купівлі -продажу №3-1410 від 18.10.2006 ОСОБА_11 придбала квартиру №3;

- на підставі Договору купівлі -продажу №3-522 від 23.03.2007 ОСОБА_12 придбала квартиру №3;

- на підставі Договору купівлі -продажу №3-1911 від 27.08.2007 ОСОБА_8 придбала квартиру №3;

- на підставі Договору купівлі -продажу №3-6412 від 27.10.2008 ОСОБА_2 придбала квартиру №3.

31.03.2009 Алуштинським відділом «КримНДІпроект» складений Технічний висновок про можливість виділення в окрему адресу квартири АДРЕСА_1, яким визначено, що частина будинку №3, яка належить ОСОБА_2, може бути виділена в окрему адресу, оскільки зазначена частина будинку відокремлена капітальною стіною, яка виконана на всю висоту будівлі та спирається на власний фундамент.

22.05.2009 Листом №Б-12/493/2 виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради зазначив, що не заперечує проти проведення ОСОБА_2 капітального ремонту квартири АДРЕСА_1.

05.07.2009 Алуштинським відділом «КримНДІпроект» складений Технічний висновок №2 про зміну планування квартири АДРЕСА_1, яким визначено, що роботи з укріплення основних конструкцій житлового будинку призвели до укріплення будівлі в цілому, для укріплення конструкцій була побудована стіна за рахунок площі квартири №3.

06.10.2009 Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» надано висновок про можливість привласнення нової поштової адреси житловому будинку АДРЕСА_1.

10.12.2009 рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №419 «Про розгляд заяви ОСОБА_2» відмовлено ОСОБА_2 в присвоєнні житловому будинку літ. «А» по АДРЕСА_1 в смт.Гурзуф нової адреси у зв'язку з відсутністю згоди співвласника ОСОБА_1

11.12.2009 рішенням Гурзуфської селищної ради №27 «Про скасування пункту 1.19 рішення 26-ї сесії Гурзуфської селищної ради 5-го скликання від 21.07.2008 №17» скасовано пункт 1.19 рішення Гурзуфської селищної ради 5-го скликання від 21.07.2008 №17.

15.12.2009 Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» складено довідку, що ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_2 на присвоєння нової адреси та здійснення капітальної реконструкції.

25.12.2009 на підставі висновку та довідки Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 20.05.2009 рішенням Гурзуфської селищної ради №27 «Про скасування рішення виконкому Гурзуфської селищної ради №419 від 10.12.2009 «Про розгляд заяви ОСОБА_2», - привласнена нова поштова адреса житловому будинку АДРЕСА_1.

19.02.2010 підпунктом 1.3 пункту 1 рішення Гурзуфської селищної ради №21 ОСОБА_2 наданий дозвіл на складання технічної документації з оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, площею 0,0579га, за адресою: АДРЕСА_1.

19.05.2010 та 16.07.2010 підпунктом 5.1 пункту 5 рішення Гурзуфської селищної ради №32 та пунктом 149 рішення Гурзуфської селищної ради №17 внесені зміни в раніш прийнятті рішення в частині зміни площі земельної ділянки - 0,0650га та доповнений пункт про затвердження генерального плану забудови запитуваної земельної ділянки.

02.07.2010 комісією Гурзуфської селищної ради встановлено, що ОСОБА_1 знищено огорожу, яка розділює територію між будинком №3 та АДРЕСА_1 та самовільно побудовано нову огорожу, самовільно забетоновано прибудинкову територію, знесено господарські будівлі літ. «Д»та літ. «Е», які знаходились у фактичному користування ОСОБА_2 Зазначено, що документи, які дають право користування землею у ОСОБА_1 відсутні.

27.08.2010 рішенням Гурзуфської селищної ради №27 затверджена технічна документація з землеустрою оформлення права власності на зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, на землях Гурзуфської селищної ради, передана земельна ділянка площею 0,0650га (кадастровий №0111946800:01:0047:0230), розташована за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 для будування та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

26.11.2010 комісією Гурзуфської селищної ради складено Акт на предмет відсутності вільного доступу до кв.№2 за адресою: АДРЕСА_1.

16.12.2010 листом №1936 Гурзуфське бюро технічної інвентаризації повідомило ОСОБА_2 про існування виходів для квартири №1 та №2, розташованих по АДРЕСА_1.

08.04.2011 комісією Гурзуфської селищної ради складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, яким встановлено, що житлові будинки №3 та №3а мають окремі входи; крім того, на земельній ділянці, яка надана в оренду позивачу знаходиться кілька самовільних будівель, в тому числі й трьохповерховий житловий будинок.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з статями 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.

Зі змісту статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади селища, у тому числі надання їх у власність та користування, належить до повноважень селищної ради та здійснюється відповідно до вимог цього кодексу.

Відповідно до статі 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на час прийняття звернення позивача з заявою, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі прийняли рішення про оформлення права власності на земельну ділянку третьої особи - ОСОБА_2, згідно технічної документації по землевпорядженню, технічних документів, які підтверджують розмір земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти права власності зазначені в Договорі купівлі -продажу і які відносились до квартири №3, мали і мають відповідні паркани і огорожі, історично склались у інших власників з 1990 року і межі земельної ділянки визначені в натурі з 1965 року, без зміни цільового призначення, а відтак апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності складання Проекту землеустрою, оскільки відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не є власником відповідної земельної ділянки, власником якої є Гурзуфська селищна рада, яка й надала ОСОБА_2 згоду на розробку технічної документації з землеустрою, затвердила погоджену технічну документацію та надала земельну ділянку у власність, отже, ОСОБА_2 не повинна була погоджувати з ОСОБА_1 Проект землеустрою, оскільки ОСОБА_1 не є суміжним землекористувачем згідно з інформацією Управління Держкомзему в м.Ялта Автономної Республіки Крим.

Позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування пункту 1.3 рішення Гурзуфської селищної ради №21 від 19.02.2010 «Про надання дозволу на складання технічної документації з оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків», пунктів 5, 5.1 рішення Гурзуфської селищної ради №32 від 19.05.2010 «Про внесення змін в раніш прийнятті рішення», пунктів 149, 1.3.1, 1.3.2 рішення Гурзуфської селищної ради №17 від 16.07.2010 «Про внесення змін в раніш прийнятті рішення», рішення Гурзуфської селищної ради №27 від 27.08.2010 «Про затвердження технічної документації з землеустрою оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, на землях Гурзуфської селищної ради» мотивовані тим, що ще в 2002 році позивач отримала рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради на здійснення окремого виходу з загального двору будинку №3, ОСОБА_2 самовільно здійснила будівництво стіни, яка загороджує вихід, чим перекрила позивачу можливість вільного виходу з орендованої земельної ділянки.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, для отримання дозволу на здійснення окремого виходу позивач надала:

- експертний висновок про необхідність здійснення окремого виходу з двору будинку №3 на вулицю (а не з двору квартир №2 будинку №3 через двір квартири №3);

- генеральний план присадибної ділянки, з якого вбачається, що ще в 1965 році земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки з встановленими межами, для двох користувачів - власника квартир №1 та №2 (ОСОБА_4) та власника квартири №3 (ОСОБА_5). Влаштування окремого виходу через земельну ділянку квартири №3 неможливо, оскільки цьому перешкоджають кілька сараїв, які належали та належать власникам квартири №3, та паркани, які історично відокремлювали земельні ділянки, якими користувались власники квартир;

- згоду ОСОБА_4, однак, не наданий дозвіл ОСОБА_5, через чию земельну ділянку позивач бажала здійснити вихід.

Крім того, позивачем з 2002 року вказане рішення не було реалізоване у встановленому законом порядку. Натомість самочинність побудованого виходу через земельну ділянку квартири №3 встановлена рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2007, яке набрало законної сили. Також, зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 самовільно знесла сарай, який належав власнику квартири №3 та захопила земельну ділянку, на якій він був розташований.

Відповідно до статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено апеляційним судом, позивачем самовільно побудовано трьохповерховий будинок, який загороджує історично визначений вихід з орендованої позивачем земельної ділянки, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність в визначенні іншого виходу.

Таким чином, вимоги позивача виникли після здійснення нею самовільного будівництва кількох будівель та трьохповерхового будинку без дозвільних документів та встановлення власних перешкод в користуванні тим виходом, яким вона користувалась історично з 1996 року, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.07.2010, згідно якої по даним Інспекції ДАБН в Автономній Республіці Крим ОСОБА_1 за самовільне здійснення будівельних робіт з будівництва конструкцій житлового будинку літ. «З» (реконструкція з розширенням раніше існуючої будівлі літ. «З») та господарських будівель та території будинку АДРЕСА_1, притягнена до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги в зазначеній частині не засновані на законі та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Гурзуфської селищної ради №27 від 25.12.2009 «Про скасування рішення виконкому Гурзуфської селищної ради №419 від 10.12.2009 «Про розгляд заяви ОСОБА_2», присвоєння нової поштової адреси житловому будинку літ.«А»(квартира №3) по АДРЕСА_1 та видачі свідоцтва про право власності», колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2005 встановлено, що будинок АДРЕСА_1 не є спільною власністю, а є багатоквартирним будинком, кожен з власників має право за власним бажанням користуватись своєю власністю, а відтак ОСОБА_2 не повинна була отримувати дозвіл від ОСОБА_1 на здійснення капітального ремонту власної квартири шляхом заміни аварійної стіни.

Крім того, можливість надання квартирі №3 окремої адреси встановлена висновком Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»від 06.10.2009 та Технічним висновком Алуштинського відділення «КримНДІпроект»про можливість виділення в окрему адресу квартири АДРЕСА_1 від 31.03.2009, а також не впливає на права та охоронювані законом інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача, що здійснення ОСОБА_2 реконструкції власної квартири з виділенням її від будинку №3 порушило права позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що здійснення реконструкції та виділення квартири №3 від будинку №3 потягло порушення цілісності будинку або його пошкодження.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_2 на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0650 га, за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_2 на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0650 га, за адресою: АДРЕСА_1, оскільки рішення, на підставі яких видано Свідоцтво на право власності та Державний акт, не визнані незаконними та не скасовані у встановленому порядку, були чинними та діючими на момент прийняття рішення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги також посилання позивача на Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007, яка регулює виділ частки нерухомого майна в натурі, оскільки квартири в багатоквартирному будинку не є сумісною власністю, а квартира №3 взагалі є окремим будинком, що підтверджується даними інвентарної справи, згідно якої рішенням Ялтинської міської ради №24 від 02.10.1946 ОСОБА_14 була надана земельна ділянка за адресою: смт.Гурзхуф, вул.Пролетарська, 14, та укладений договір про надання земельної ділянки в оренду строком на 60 років, які скасовані 12.06.1953 у зв'язку з тим, що ОСОБА_14 побудував два будинки замість одного, що підтверджується аркушами інвентарної справи 37-39, 41-42, 47; крім того, при розробці проектів землеустрою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на геодезичних картах також зафіксований прохід з приміщень, що належать ОСОБА_1 поблизу приміщень, що належали ОСОБА_4 (ОСОБА_3), на аркушах інвентарної справи 90-92, 104 знаходяться геодезичні карти та план будинку, де також вказаний вихід з приміщень, що належать ОСОБА_1 поблизу приміщень, що належали ОСОБА_4 (ОСОБА_3).

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Зважаючи на викладене, рішення судів про відмову у задоволенні позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі №2а-5165/11/0124 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: