Постанова

від 25.06.2013 по справі 821/2128/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. Справа № 821/2128/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представників позивача - Загорулька Є.А., Сокольчука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 156" до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона № 156" (далі - позивач, ПрАТ "ПМК № 156") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Скадовському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 р. № 0000201500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 11257 грн., з яких за основним платежем на 10206 грн., за штрафними санкціями на 1051 грн., та від 24.04.2013 р. № 0000232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 14820 грн., з яких за основним платежем на 14820 грн.

Свої вимоги мотивує безпідставністю висновків ДПІ у Скадовському районі стосовно визнання нікчемними правочинів, вчинених з ПНВКП "Атон" протягом листопада 2010 року, травня-червня 2011 року, оскільки у позивача наявні всі податкові та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, та на підставі яких було сформовано податковий кредит та валові витрати ПрАТ "ПМК № 156". Відповідачем при проведенні перевірки первинні документи не досліджувались, а була використана інформація, яка міститься в комп'ютерних автоматизованих системах податкового органу, податкова звітність ПрАТ "ПМК № 156" та акти перевірок ПНВКП "Атон". Зазначає, що ПрАТ "ПМК № 156" правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені на користь ПНВКП "Атон" після отримання податкових накладних. Позивач вважає, що не може та не повинен нести відповідальність за порушення законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, вказавши на те, що підставою збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток за результатами перевірок та за спірними податковими повідомленнями-рішеннями стало визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ПНВКП "Атон". Вважають, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальниками ПНВКП "Атон", оскільки для цього потрібно рішення суду. На думку представників позивача, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Позивачем під час перевірки надавалися всі первинні документи щодо підтвердження господарських відносин з цим контрагентом, а тому ПрАТ "ПМК № 156" правомірно включило ПДВ по відносинам з ПНВКП "Атон" до податкового кредиту, а понесені витрати - до валових витрат. Просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 25.06.2013 р., не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 17.06.2013 р., в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 15.03.2013 р. по 18.03.2013 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПрАТ "ПМК № 156" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні правових відносин щодо придбання товару від ПНВКП "Атон" у листопаді 2010 року на загальну суму 25200 грн., в т.ч. ПДВ 4200 грн., та у червні 2011 року на загальну суму 36033 грн., в т.ч. ПДВ 6005,50 грн., за результатами якої складено акт перевірки від 18.03.2013 р. № 51/15/01352830.

У висновках акту перевірки зазначено, що враховуючи нікчемність угод та "безтоварність" операцій з придбання товару по контрагенту-постачальнику ПНВКП "Атон", що зазначено у п.2.1 та п.2.1.1 даного акту перевірки, та як наслідок у зв"язку з нікчемністю правочинів, а саме в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено порушення ПрАТ "ПМК № 156" ст.ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 664. 902 ЦК України; пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті яких через завищення податкового кредиту занижено податкові зобов"язання з ПДВ у перевіряємому періоді на суму 10206 грн., у тому числі у податкових періодах: за листопад 2010 року завищення ПДВ на 4200 грн., за червень 2011 року завищення ПДВ на 6006 грн.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у Скадовському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 р. № 0000201500, яким позивачу збільшено суму грошових зобов"язань з податку на додану вартість на 11257 грн., з яким за основним платежем на 10206 грн., за штрафними санкціями на 1051 грн.

Також, у період з 03.04.2013 р. по 09.04.2013 р. відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "ПМК № 156" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні правових відносин щодо придбання товару від ПНВКП "Атон" у листопаді 2010 року на загальну суму 25200 грн., в т.ч. ПДВ 4200 грн., у травні 2011 року на загальну суму 16090,32 грн., в т.ч. ПДВ 2681,72 грн., у червні 2011 року на загальну суму 36033 грн., в т.ч. ПДВ 6005,50 грн., за результатами якої складено акт перевірки від 15.04.2013 р. № 75/22/01352830.

У висновках акту перевірки зазначено, що враховуючи нікчемність угод та "безтоварність" операцій з придбання товару по контрагенту-постачальнику ПНВКП "Атон", що зазначено у п.2.1 та п.2.1.1 даного акту перевірки, та як наслідок у зв"язку з нікчемністю правочинів, а саме в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено порушення ПрАТ "ПМК № 156" ст.ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 664. 902 ЦК України; пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті яких через завищення витрат, що нараховуються при визначенні об"єкта оподаткування, занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на суму 14820 грн., у тому числі у податковому періоді: ІІ квартал 2011 року на суму 12146 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 14820 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 14820 грн.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у Скадовському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 р. № 0000232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 14820 грн., з яких за основним платежем на 14820 грн.

Під час перевірки відповідачем використано акти позапланових невиїзних перевірок ПНВКП "Атон" від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/30667437, від 29.02.2012 р. № 86-1/22-4/30667437 з питань дотримання вимог податкового законодавства, складені ДПІ у м.Херсоні.

За змістом актів ДПІ у Скадовському районі від 18.03.2013 р. та від 15.04.2013 р. їх висновки ґрунтуються саме на вказаних актах перевірок ПНВКП "Атон", яке було контрагентом-постачальником позивача в перевірених періодах.

Як зазначив відповідач, ПНВКП "Атон" документувало отримання товарів від ТОВ "Альпарі-Холдінг, ЛТД", ТОВ "Югресурспостач". За даними контролюючого органу в ході проведення перевірок встановлено неможливість фактичного здійснення ПНВКП "Атон" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, порушення ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПНВКП "Атон" з постачальниками та покупцями.

Відповідач приходить до висновку, що угоди про постачання нафтопродуктів в ланцюгу постачання від ТОВ "Альпарі-Холдінг, ЛТД" до ПНВКП "Атон", від ТОВ "Югресурспостач" до ПНВКП "Атон" та від ПНВКП "Атон" до ПрАТ "ПМК № 156" відповідно до положень ЦК України є нікчемними та недійсними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Визнання договорів недійсними зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків в частині обліку операцій з придбання товару. За правилами ведення податкового обліку не підлягають врахуванню у складі податкового кредиту з ПДВ та валових витрат так звані безтоварні операції, які є підставою для визнання договорів купівлі-продажу таких товарів нікчемними та недійсними. Відтак, податковий кредит та валові витрати ПрАТ "ПМК № 156", сформований за операціями з придбання товарів від ПНВКП "Атон", підлягають зменшенню.

Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Положеннями п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з вимогами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ та понесених витрат.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту та валових витрат необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту, а витрати - до валових витрат; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Фактичне здійснення господарських операцій ПНВКП "Атон" з позивачем та, відповідно, правомірність та обґрунтованість формування останнім податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які надавалися відповідачу під час перевірки, а саме: договором поставки № 086 від 04.05.2011 р., видатковими накладними № 1370 від 24.11.2010 р., № 1379 від 25.11.2010 р., № 1385 від 26.11.2010 р., № РН-000705 від 30.05.2011 р., № РН-000714 від 31.05.2011 р., № РН-000904 від 29.06.2011 р., № РН-000901 від 29.06.2011 р., податковими накладними № 1370 від 24.11.2010 р., № 1379 від 25.11.2011 р., № 1385 від 26.11.2010 р., № 705 від 30.05.2011 р., № 714 від 31.05.2011 р., № 901 від 29.06.2011 р., № 904 від 29.06.2011 р..

Перевезення товару здійснювалося ПрАТ "ПМК № 156" власним автотранспортом згідно товарно-транспортних накладних від 31.05.2011 р., подорожніх листів № 718 від 24.11.2010 р., № 721 від 25.11.2010 р., № 725 від 26.11.2010 р., №211 від 30.05.2011 р., № 219 від 31.05.2011 р., № 305 від 29.06.2011 р., № 307 від 29.06.2011 р.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку згідно платіжних доручень.

Використання отриманого від ПНВКП "Атон" товару в господарській діяльності позивача підтверджується відповідачем у акті перевірки від 15.04.2013 р. № 75/22/01352830 (стор.13), а саме - під час капітального ремонту дитячого садка "Сонечко" в с.Михайлівка, та під час виконання реконструкції даху для МКП "Водне господарство", про що свідчать акти № 1 приймання виконаних будівельних робіт, акт контрольного обміру.

Таким чином, вказані первинні бухгалтерські документи повністю спростовують висновки ДПІ у Скадовському районі щодо безтоварності операцій між позивачем та ПНВКП "Атон" у листопаді 2010 року, квітні-червні 2011 року.

З актів перевірок ПрАТ "ПМК" № 156" вбачається, що жодних зауважень до первинних бухгалтерських документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати по господарських відносинах з ПНВКП "Атон", у ДПІ у Скадовському районі не має.

Крім цього, в актах перевірок не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ПНВКП "Атон" на момент здійснення господарських операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване платником податку на додану вартість не заперечується відповідачем.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПНВКП "Атон" на момент здійснення господарських операцій з позивачем (листопад 2010 року, травень-червень 2011 року) за місцезнаходженням.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у Скадовському районі не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПНВКП "Атон" на момент придбання у нього товарів, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат по операціях з ПНВКП "Атон", які були предметом перевірки.

В той же час, контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Дана позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальниками його зобов"язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Аналогічна позиція викладена і у рішенні Європейського Суду з прав людини "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає, що при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, як вбачається з актів перевірок ПрАТ "ПМК № 156", єдиною підставою для нарахування грошових зобов"язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та визнання нікчемними правочинів, вчинених позивачем з ПНВКП "Атон", стали акти перевірок ПНВКП "Атон" від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/30667437, від 29.02.2012 р. № 86-1/22-4/30667437 з питань дотримання вимог податкового законодавства, складені ДПІ у м. Херсоні.

Між тим, правомірність висновків акту від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/3-667437 та винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень від 02.02.2012 р. №№ 0000972301, 0000982301 були підставою судового розгляду у справі № 2а-528/12/2170 за позовом ПНВКП "Атон" до ДПІ у м.Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р., скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012 р. №№ 0000972301, 0000982301.

Суд, приймаючи таке рішення, прийшов до висновку про протиправність висновків ДПІ у м.Херсоні стосовно безпідставності включення ПНВКП "Атон" до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Альпарі-Холдінг, ЛТД". У постанові суду зазначено, що поставка нафтопродуктів від ТОВ "Альпарі-Холдінг, ЛТД" до ПНВКП "Атон" підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

За приписами ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, зазначеними судовими рішеннями спростовується висновок податкових органів про те, що ПНВКП "Атон" не мав можливості фактично здійснювати господарські операції.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до актів перевірок ПНВКП "Атон" від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/30667437, від 29.02.2012 р. № 86-1/22-4/30667437, податковим органом досліджувався ланцюг постачання нафтопродуктів від ТОВ "Альпарі-Холдінг ЛТД", ТОВ "Югресурспостач" до ПНВКП "Атон", між тим ПрАТ "ПМК № 156" придбало у ПНВКП "Атон" будівельні матеріали, а не нафтопродукти.

Тобто, ланцюг постачання будівельних матеріалів до ПНВКП "Атон" податковим органом не досліджувався, що свідчить про безпідставність висновків ДПІ у Скадовському районі щодо безтоварності операцій позивача з ПНВКП "Атон".

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у Скадовському районі, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у Скадовському районі про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у Скадовському районі не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Також суд зазначає, що приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст.203 та інших статей гл.16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Тому суд погоджується з доводами представників позивача щодо відсутності у ДПІ у Скадовському районі повноважень на визнання договорів нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським відносинам з ПНВКП "Атон" протягом листопада 2010 року, травня-червня 2011 року, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Скадовському районі від 28.03.2013 р. № 0000201500, від 24.04.2013 р. № 0000232200 підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби від 28.03.2013 р. № 0000201500, від 24.04.2013 р. № 0000232200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 156" (Херсонська область, м.Скадовськ, вул.Пасічника, 144 а, код ЄДРПОУ 01352830) судовий збір у сумі 260 (двісті шістдесят) грн. 77 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 червня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.1.2