Постанова

від 18.06.2013 по справі 826/7307/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1                                                                                                               Вн. № 27/145 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 18 червня 2013 року                      № 826/7307/13-а за позовом  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби до  Гаражно-будівельного кооперативу "Агромаш" про  стягнення податкової заборгованості Суддя О.В.Головань Обставини справи: Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом про стягнення з Гаражно-будівельного кооперативу "Агромаш" (ідентифікаційний код - 31114773) до Державного бюджету України суми податкової заборгованості у розмірі 7 209,82 грн. У судовому засіданні 05.06.2013 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки в судовому засіданні відсутній представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, судом заслухано пояснення представника позивача; необхідність заслухати пояснення свідка чи експерта відсутня. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,  - ВСТАНОВИВ: Гаражно-будівельний кооператив "Агромаш" (надалі – відповідач) є юридичною особою; зареєстрований Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.09.2000 р. Відповідач перебуває на обліку як платник податку у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі – позивач) з 10.10.2000 р., про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків, копія якої міститься  в матеріалах справи. Відповідачем було подано Декларацію № 2457 від 10.02.2012 р. з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за грудень 2012 року, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання – 8 141,50 грн. Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Свій обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання відповідач не виконував, у зв'язку з чим у відповідача виник податковий борг. Позивачем на вимогу положення п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України  на адресу відповідача направлено податкову вимогу № 292 від 04.02.2013 р. на суму 7   209,82 грн. Позивачем 19.02.2013 р. було складено акт про неможливість вручення податкової вимоги у зв'язку із незнаходженням відповідача за місцем реєстрації. Зазначену податкову вимогу в адміністративному чи судовому порядку відповідачем оскаржено не було. Згідно з обліковими картками відповідача, відповідач на день звернення до суду має податкову заборгованість із плати за землю у розмірі 7 209,82 грн. Згідно з обліковими картками, у відповідача обліковувалася переплата у розмірі 931,68 грн. Таким чином, відповідач має податкову заборгованість у розмірі 7 209,82 грн. (8 141,50 грн. згідно з декларацією № 2457 – 931,68 грн. (переплата) = 7 209,82 грн.). Станом на день звернення до суду податковий борг відповідачем не сплачено. Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості у сумі 19 297,79 грн. Згідно із п. 14.1.147. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підпунктом 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів. Згідно із п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Згідно із п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Згідно із п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Згідно із п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону "Про систему оподаткування" платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені терміни. Згідно із п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п. 57.1 ст. 57 зазначеного Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбачено цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі). Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Згідно з п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо  стягнення  коштів  платника податків,   який   має податковий борг,  з  рахунків  у банках, обслуговуючих такого платника. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 160-163, 186 КАС України, суд, – ПОСТАНОВИВ: 1.   Позовні вимоги задовольнити. 2.  Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Агромаш" (ідентифікаційний код - 31114773) до Державного бюджету України суму податкової заборгованості у розмірі 7 209,82 грн. 3.   Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України. Суддя                                                                                                О.В. Головань Повний текст постанови виготовлено і підписано 18.06.13 р.