Ухвала

від 11.06.2013 по справі 820/2237/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 820/2237/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в л е н о:

У березні 2013 року позивач, приватне акціонерне товариство «Хлібзавод «Салтівський» (далі по тексту ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України (далі - в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС) від 19.11.2012 року:

№ 0000600042, яким на підставі акта перевірки № 485/42-013/31340536 від 02.11.2012 року у з'язку з встановленими порушеннями підприємством п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 46.261,50 грн., з яких 30.841,00 грн. - основний платіж, 15.420,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

№ 0000610042, яким на підставі вищезазначеного акту, у зв'язку з встановленими порушеннями підприємством п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012 року у розмірі 154.207 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 02.11.2012 року № 485/42-013/31340536 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» (код ЄДРПОУ 313440536) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Янтарь» (код ЄДРПОУ 31236236) по податку на додану вартість за період червень 2012 року та по податку на прибуток за період 2 квартал 2012 року» (далі - Акт перевірки).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року позовні вимоги підприємства задоволені у повному обсязі.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, отриманий товар позивачем використаний у власній господарській діяльності. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Угоди між позивачем та контрагентом - ТОВ «Янтарь» укладені відповідно до норм діючого законодавства та свідчать про реальність господарських взаємовідносин.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцем СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Янтарь» по податку на додану вартість за період червень 2012 року та по податку на прибуток за період 2 квартал 2012 року, за наслідками якої складений Акт перевірки № 485/42-013/31340536 від 02.11.2012 року (а.с.8-24).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", при здійсненні господарської діяльності:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2012 року на суму 30.841,00 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності за 1 півріччя 2012 року, в тому числі за 2 квартал 2012 року на суму 154.207 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов, у тому числі, з урахуванням інформації, що міститься в акті Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 20.09.2012 року № 394/22-417/31236236 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Янтарь» (код за ЄДРПОУ 31236236) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень 2012 року», згідно висновків якого у ТОВ «Янтарь» відсутні можливості для реального здійснення господарської діяльності за червень 2012 року (а.с.160-166).

На підставі визначеного в Акті перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.11.2012 року: № 0000600042 та № 0000610042 (а.с. 25-26).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями та керуючись правилами, визначеними ст.55 та пп. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» відносно прийнятих СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС податкових повідомлень-рішень розпочало процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.

За результатами розгляду скарг ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський», Рішенням ОДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС від 31.01.2013 року №15381/10/10-233 та Рішенням ДПС України №3621/6/10-2115 від 07.03.2013 року спірні податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, ДПС від 19.11.2012 року №0000600042, № 0000610042 залишені без змін, а скарги ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» - без задоволення (а.с.27-37).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 201 ПК України, згідно із якою право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

У відповідності до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» має документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом - ТОВ «Янтар». Крім того, податковим органом не встановлено порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог ПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що у перевірямому періоді між позивачем - ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» - (покупець) та ТОВ «Ятрань»- (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 16.02.2012 року №1602 (а.с.50-51) згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - борошно житнє обдирне, житнє обойне визначене у специфікаціях (а.с.52-68).

Фактичне виконання договорів купівлі - продажу підтверджується виписаними ТОВ «Ятрань» на адресу позивача податковими накладними від 05.06.2012 року №2 на суму з ПДВ 68.159,11 грн. (а.с.75), від 11.06.2012 року №9 на суму з ПДВ 53.900,00 грн., від 21.06.2012 року №26 на суму з ПДВ 31.654,00 грн., від 22.06.2012 року №28 на суму з ПДВ 31.090,50 грн. (а.с.78-80), видатковими накладними від 22.06.2012 року №РН-2206.1 (а.с.85), від 21.06.2012 року №РН-2106.3 (а.с.88), від 11.06.2012 року №РН-11061 (а.с.91), від 05.06.2012 року №РН-0506 (а.с.96).

Фізичне переміщення товару придбаного за даними договорами здійснювалося на підставі договору про надання транспортних послуг від 01.01.2012 року № 06 укладеного між ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» - (замовник) та ФОП Іл’єнковою О.Т. - (виконавець) щодо перевезення вантажів по Україні, інші транспортно - експедиційні послуги (а.с.81), що підтверджується актом від 30.06.2012 року №61 виконаних робіт про надання транспортних послуг (а.с.82-83), товарно-транспортними накладними від 22.06.2012 року №251989 (а.с.87), від 21.06.2012 року №251983 (а.с.90), від 11.06.2012 року №010546 (а.с.93), від 05.06.2012 року №010427 (а.с.98), від 05.06.2012 року №010425 (а.с.100), від 05.06.2012 року №010426 (а.с.102).

Розрахунки з оплати сировини виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента ТОВ «Ятрань» безготівкових коштів, що підтверджується Журналом проводок за червень 2012 року ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» (а.с.104-106, 121-126, 127-146) та копіями банківських виписок за червень 2012 року (а.с.107-119).

Судом встановлено, що вказані договори укладені з метою забезпечення позивача, як хлібопекарне підприємство, основною сировиною для виробництва соціально значущої продукції - хліба. Отримане борошно використано в господарській діяльності підприємства для виробництва хлібу-булочних виробів у 2 кварталі 2012 року. Залишки даної сировини на складах ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» на момент перевірки відсутні. Вартість отриманої сировини відображена у складі витрат декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року.

Оприбуткування борошна здійснено на склад сировини цеха №3, що підтверджується прибутковими ордерами від 24.06.2012 року №915 (а.с.87), від 21.06.2012 року №905 (а.с.89), від 12.06.2012 року №845, від 12.06.2012 року №846 (а.с.94), від 11.06.2012 року №010547 (а.с.95), від 06.06.2012 року №805 (а.с.97), від 06.06.2012 року №804 (а.с.99), від 06.06.2012 року №803 (а.с.101).

У бухгалтерському обліку надходження борошно житнього до складу сировини цеха №3 відображено Д-т201 К-т631.

Виготовлення з зазначеної сировини готової продукції (житнього хлібу) та переміщення його до складу готової продукції для подальшої реалізації підтверджується Обігово-сальдовою відомістю по рахунку (а.с.147).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність доказів, що надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» та ТОВ «Янтар» з придбання товарів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідачем же, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до пп. 134.1.1 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 ПКУ, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 ПК України.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (п. 137.1 ПК України).

Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 вищеназваного кодексу до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПК України).

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оскільки, ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» належним чином підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту суми ПДВ, наданими до перевірки, належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість а також податку на прибуток.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст. 160, 167, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17 червня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова