Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/9366/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9366/13 18.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гідромеханіка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум - ДС і Ко»

про стягнення 54 867,11 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Романчук Д.М. (представник за довіреністю від 11.04.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гідромеханіка» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум - ДС і Ко» (надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 54 867,11 грн., в тому числі 509 30,64 грн. основного боргу, 632,10 грн. 3% річних, 3 151,58 грн. пені та 152,79 грн. інфляційних втрат.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було уточнено позовні вимоги та заявлено до стягнення з позивача суму боргу в розмірі 54 691,71 грн., з яких: 509 30,64 грн. - сума основного боргу, 602,80 грн. - сума 3% річних, 3 005,48 грн. - сума пені та 152,79 грн. - сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 22.05.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/9366/13 та розгляд справи призначено на 11.06.2013р.

В судовому засіданні 11.06.2013р. в справі було оголошено відкладення до 18.06.2013р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 18 червня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2012 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №01/10/12 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався передавати (поставляти) партіями, а відповідач приймати у власність пісок річковий (далі - товар) і оплачувати товар за ціною та в терміни відповідно до умов даного Договору.

Загальна кількість товару, що постачається, складає загальну кількістю товару, зазначену у видаткових накладних. (п. 1.2., Договору).

Поставка товару за цим Договором здійснюється на умовах СІР (згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року) - на склад відповідача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 1. Поставка заявленої відповідачем партії товару здійснюється протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання позивачем заявки відповідача та її погодження позивачем (строк поставки). Поставка є завершеною з моменту переходу права власності на товар від позивача до відповідача (п.п. 2.1., 2.3., 2.5. Договору).

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 50 930,64 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-00000104 від 08.12.2012р.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи Гаврилюк С.А. та відповідним відбитком печатки товариства. Повноваження Гаврилюк С.А. на отримання від позивача матеріальних цінностей, а саме - піску, підтверджуються наявною в матеріалах справи копією довіреності №242 від 01.12.2012р., яка видана відповідачем.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання партії товару на підставі рахунку-фактури позивача. Рахунок-фактура на оплату виставляється позивачем протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання заявки від відповідача, погодженої позивачем.

Платежі за цим Договором є здійсненими з моменту надходження повної суми платежу по кожній партії товару на поточний рахунок позивача згідно з видатковими накладними. (п. 3.4. Договору).

У відповідності до умов п. 3.3. Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-00004 від 08.12.2012р. для оплати суми вартості поставки в розмірі 50 930,64 грн.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не було проведено оплату вартості поставленого позивачем товару за Договором на суму 50 930,64 грн.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем оплату повної вартості товару на рахунок позивача проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, з урахуванням п. 3.3. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 50 930,64 грн. сплив 14.12.2012р., а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 15 грудня 2012 року.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором (до 14 грудня 2012 року включно та по теперішній час) не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 50 930,64 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 50 930,64 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 3 005,48 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. Договору сторони встановили, що за прострочення оплати за поставлений товар позивач має право нарахувати відповідачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені за період з 15.12.2012р. по 07.05.2013р., судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем без врахування того, що 2012 рік має 366 днів.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума пені, нарахована за наступною формулою:

- за 2012 рік: 50 930,64 грн. (вартість поставленого товару) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 17 (кількість днів прострочки з 15.12.2012р. по 31.12.2012р.)/ 366/ 100 = 354,84 грн. (сума пені);

- за 2013 рік: 50 930,64 грн. (вартість поставленого товару) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 127 (кількість днів прострочки з 01.01.2013р. по 07.05.2013р.)/ 365/ 100 = 2 658,16 грн. (сума пені).

Отже, загальна сума пені, згідно вищевикладених розрахунків, складає 3 013,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 3 005,48 грн., заявлена позивачем до стягнення, а відповідна позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 602,80 грн. та інфляційних втрат в розмірі 152,79 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок 3% річних за період з 15.12.2012р. по 07.05.2013р., судом визнаного його не обґрунтованим, оскільки нарахування 3% річних було здійснено без врахування того, що 2012 рік має 366 днів, а 2013 рік - 365 відповідно.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума 3% річних, нарахована за наступною формулою:

- за 2012 рік: 50 930,64 грн. (вартість поставленого товару) * 3% (річні відсотки) * 17 (кількість днів прострочки з 15.12.2012р. по 31.12.2012р.)/ 366/ 100 = 70,96 грн. (сума 3% річних);

- за 2013 рік: 50 930,64 грн. (вартість поставленого товару) * 3% (річні відсотки) * 127 (кількість днів прострочки з 01.01.2013р. по 07.05.2013р.)/ 365/ 100 = 531,63 грн. (сума 3% річних).

Таким чином, за розрахунками суду, сума 3% річних в загальному підрахунку складає 602,59 грн.

Отже, врахувавши викладене та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача суми 3% річних в розмірі 602,59 грн.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок інфляційних втрат за період з 15.12.2012р. по 07.05.2013р., судом визнаного його обґрунтованим, оскільки нарахування інфляційних втрат було здійснено позивачем в порядку визначеному Листом Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

А отже, за розрахунками позивача (розрахунки наведені в позовних матеріалах), на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат, нарахована за період з 15.12.2012р. по 07.05.2013р. в сумі 152,79 грн.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/9366/13 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення на користь позивача з відповідача суми основного боргу в розмірі 50 930,64 грн., суми пені в розмірі 3 005,48 грн., суми 3% річних в розмірі 602,59 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 152,79 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 720,49 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум - ДС і Ко» (код ЄДРПОУ 37226541, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гідромеханіка» (код ЄДРПОУ 33212252, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53) основний борг в розмірі 50 930,64 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот тридцять гривень 64 копійок), пеню в розмірі 3 005,48 грн. (три тисячі п'ять гривень 48 копійок), 3% річних в розмірі 602,59 грн. (шістсот дві гривні 59 копійок), інфляційні втрати в розмірі 152,79 грн. (сто п'ятдесят дві гривні 79 копійок) та судовий збір у сумі 1 720,49 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 49 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2013р.

Суддя С.М. Морозов