Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/8457/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8457/13 18.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-лайн" Київської області

про визнання зарахування зустрічних вимог недійсним.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Просалова О.Є.,

від відповідача: Семака І.А.,

від третьої особи: Семака І.А.

СУТЬ СПОРУ :

у квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладені договори фінансового лізингу №№ 653-LD від 2 липня 2008 р., 763-LD від 15 серпня 2008 р., додаткові угоди до цих договорів, згідно умов яких позивач (лізингодавець) зобов'язався придбати у власність у продавця (відповідно до встановлених відповідачем (лізингоодержувачем) специфікацій та умов, передбачених у цих договорах, зокрема, у додатку № 1 цих договорів) та передати предмет лізингу у користування відповідача на строк та умовах, визначених цими договорами, а відповідач - прийняти та оплачувати за користування указаним майном відповідно до графіку лізингових платежів.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів він листами №№ 917 від 7 вересня 2009 р., 961 від 4 червня 2010 р. розірвав вказані договори та звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь сум боргу.

Відповідач надіслав йому заяву № 2/653-LD/1 від 25 квітня 2012 р. про зарахування зустрічних вимог за вищевказаними договорами лізингу, у якій визнав факт заборгованості за договорами лізингу перед позивачем у розмірі 332929,77 грн. Також зазначив, що відповідно до п. 14.10 цих договорів, внаслідок відмови лізингодавця від договорів у того виник обов'язок повернути лізингоодержувачу всі сплачені останнім кошти, за вирахуванням комісії за організацію, а також збитків, що становить 332310,74 грн. Указаною заявою відповідач повідомив про припинення частини свого зобов'язання з оплати 332929,77 грн. заборгованості зарахуванням зустрічних вимог у тому ж розмірі.

Посилаючись на те, що зміст оспорюваного одностороннього правочину суперечить положенням п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України, оскільки заборона проведення зарахування була передбачена сторонами п. 9.6 договорів лізингу, позивач просив задовольнити позов, визнавши заяву відповідача про зарахування зустрічних вимог № 2/653-LD/1 від 25 квітня 2012 р. недійсною.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність спірної заяви вимогам чинного законодавства.

Третя особа у поясненнях на позовну заяву, її представник у судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладені договори фінансового лізингу №№ 653-LD від 2 липня 2008 р., 763-LD від 15 серпня 2008 р., додаткові угоди до цих договорів, згідно умов яких позивач (лізингодавець) зобов'язався придбати у власність у продавця (відповідно до встановлених відповідачем (лізингоодержувачем) специфікацій та умов, передбачених у цих договорах, зокрема, у додатку № 1 цих договорів) та передати предмет лізингу у користування відповідача на строк та умовах, визначених цими договорами, а відповідач - прийняти та оплачувати за користування указаним майном відповідно до графіку лізингових платежів.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі відповідачу предметів лізингу за вказаними договорами виконав належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі від 21 липня 2008 р., 21 серпня 2008 р., а також не заперечувались сторонами у справі.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, позивач на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 12.4 договорів лізингу, шляхом односторонньої відмови розірвав ці договори лізингу (653-LD з 21 серпня 2009 р., 763-LD з 11 червня 2010 р.), шляхом надсилання відповідачу письмових повідомлень листами № 917 від 7 вересня 2009 р., 961 від 4 червня 2010 р.

Предмети лізингу було повернуті відповідачем позивачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі від 20 серпня 2009 р., 30 червня 2010 р.

25 квітня 2012 р. відповідач надіслав на адресу позивача заяву № 2/653-LD/1 про зарахування зустрічних вимог за вищевказаними договорами лізингу, у якій визнав факт заборгованості за договорами лізингу перед позивачем у розмірі 332929,77 грн. Також зазначив, що відповідно до п. 14.10 цих договорів, внаслідок відмови лізингодавця від договорів у того виник обов'язок повернути лізингоодержувачу всі сплачені останнім кошти, за вирахуванням комісії за організацію, а також збитків. Загалом за розрахунками відповідача позивач повинен повернути на його користь кошти у загальному розмірі 425550,69 гри. Відповідач вказаною заявою повідомив позивача про зарахування 332929,77 грн. боргу позивача перед ним за договорами лізингу в рахунок погашення свого боргу перед позивачем за тими самими договорами лізингу в розмірі 332929,77 грн.

Оспорювана заява про зарахування зустрічних вимог, враховуючи положення ст. 202 ЦК України, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов'язань.

Виходячи з положень ч.ч. 1, 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача кошти у загальній сумі 332929,77 грн. виникли на підставі договорів лізингу, які були діючими на момент виникнення цих зобов'язань.

Таким чином, надіслана відповідачем на адресу позивача заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, спрямованим на припинення грошових зобов'язань (обов'язку по сплаті боргу) відповідача перед позивачем за договорами лізингу.

Згідно вимог ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України передбачено можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін.

Однак, ст. 602 ЦК України містить перелік випадків, коли зарахування зустрічних вимог не допускається.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з абз. 2 п. 9.6 договорів лізингу усі платежі та інші зобов'язання за цим договором повинні виконуватися лізингоодержувачем без прав будь-якого заліку чи зустрічної вимоги, вільно та незалежно від будь-якого права утримання (особливе щодо сумнівних гарантійних рекламацій чи інших позовів щодо предмета лізингу).

Отже, пунктом 9.6 договорів лізингу сторонами була встановлена заборона на проведення зарахування.

Враховуючи викладене, заява відповідача про зарахування зустрічних вимог за договорами лізингу вчинена всупереч вимог п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України, пунктів 9.6 договорів лізингу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

За таких обставин заяву про зарахування зустрічних вимог на підставі ст. 215 ЦК України слід визнати недійсною.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" м. Києва задовольнити.

Визнати недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" № 2/653-LD/1 від 25 квітня 2012 р. про зарахування зустрічних вимог із Товариством з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" за договорами фінансового лізингу №№ 653-LD від 2 липня 2008 р., 763-LD від 15 серпня 2008 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (04210, м. Київ, пр-т Г.Сталінграда, 27, код 35322128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1, код 33942232) 1147 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар