Постанова

від 04.07.2012 по справі 2а-6421/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2012 р. Справа №2а-6421/12/0170/29

Окружний адміністративний суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

до Приватного підприємства «Укрпродмаркет»

про стягнення заборгованості.

Обставини справи: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Укрпродмаркет» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість та штрафних санкцій у сумі 20817 грн. 40 коп., а також податку на доходи фізичних осіб у сумі 2295 грн. 00 коп., посилаючись на те, що відповідачем не подається у визначені законодавством строки податкова звітність, а також не проводиться сплата податкових зобов'язань.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином - шляхом направлення на його адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованою кореспонденцією судової повістки. Однак, документи повернулись до суду з відміткою пошти: "організація вибула".

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час виникнення спірних правовідносин було визначено Законом України "Про державну податкову службу в України", відповідно до ст. 4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в АР Крим.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державна податкова адміністрація України здійснює функції, зокрема щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; обліком платників податків, інших платежів; виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів.

Враховуючи обсяг повноважень, наданих державній податковій службі законодавством, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби у відносинах з фізичними та юридичними особами є суб'єктом владних повноважень та даний спір належить до розгляду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинному на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2181) було передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України "Про систему оподаткування", яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежыв) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України "Про податок на додану вартість", який втратив чинність 01.01.2011 року з дня набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідальність платників податків за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету було встановлено пунктом 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) були передбачені порядок, підстави, строки сплати податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 3.2.1, п.п 3.2.2 п.3.2 Закону №2181 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування був уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковувалися інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримувалися з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважалася бюджетним фондом, який належав державі або територіальній громаді та створювався від їх імені. На кошти бюджетного фонду, що був визначений підпунктом 3.2.1 цього пункту, не могло бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Статтею 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» надане визначення загального оподаткованого доходу, а саме: загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

В п. 4.2.1. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначено, що до загального місячного доходу належить, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

У п. 1.15 ст. 1 України «Про податок з доходів фізичних осіб» наведено визначення податкового агенту, яким є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому, найманою особою є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем (п. 1.8 ст. 1 Закону).

Відповідно до п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог підпункту «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» регулює Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 451 від 29.09.2003 року (далі - Порядок).

Дія цього Порядку поширюється на юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), фізичних осіб, нерезидентів або їх представництв, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, та є податковими агентами відповідно до норм Закону.

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо до закінчення терміну подання податкового розрахунку податковий агент виявляє помилки в раніше поданому за поточний звітний період податковому розрахунку, він зобов'язаний подати новий податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції та адміністративні штрафи не застосовуються, а раніше поданий податковий розрахунок скасовується (п.1.2 Порядку).

Відповідно до п.п. 8.1.2. п.8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 19 жовтня 2009 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства «Укрпродмаркет», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5).

Згідно з довідкою ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 673/29-0 від 17 лютого 2012 року відповідач з 20 жовтня 2009 року перебуває на податковому обліку за № 61269 (а.с.6).

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 13 липня 2010 року проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності

За результатами перевірки складено акт № 9682/15-2 від 13 липня 2010 року, в якому зазначено про порушення відповідачем п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що виявилось у неподанні податкової декларації з податку на додану вартість за період квітень 2010 року та травень 2010 року (а.с.9).

На підставі даних акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до відповідача 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій № 0080631502/0 від 16 липня 2010 року (а.с.8).

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено 16 липня 2010 року уповноваженій особі відповідача, про що свідчить її підпис у цьому рішенні (а.с.8).

У встановленому законом порядку, податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржене не було, а отже, є узгодженим.

Відповідачем частково було сплачено податковий борг на суму 265 грн. та на даний час заборгованість складає 75 грн., яку не сплачено до теперішнього часу.

Крім цього, 16 липня 2010 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведено планову виїзну перевірку ПП «Укрпродмаркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 9796/23-7 від 16 липня 2010 року, в якому зазначено про порушення відповідачем п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про Податок на додану вартість", що виявилось у заниженні податкового зобов'язання по податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 14816 грн., у т.ч. за березень 2010 року у сумі 14816 грн., а також порушення п.п.4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 765 грн. (а.с.10-14).

На підставі даних акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0022122301/0 від 20 липня 2010 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20742,40 грн., у тому числі 14816 грн. - за основним платежем та 5526,40 грн. - за штрафними санкціями (а.с.10).

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено 20 липня 2010 року уповноваженій особі відповідача, про що свідчить її підпис у цьому рішенні (а.с.10).

У встановленому законом порядку, податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржене не було, а отже, є узгодженим.

На час розгляду справи зазначений податковий борг відповідачем не сплачено.

Також, на підставі даних вищевказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0005081701/0 від 27 липня 2010 року про донарахування 765 грн. податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1530 грн. (а.с.15).

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено 27 липня 2010 року уповноваженій особі відповідача, про що свідчить її підпис у цьому рішенні (а.с.15).

У встановленому законом порядку, податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржене не було, а отже, є узгодженим.

На час розгляду справи зазначений податковий борг відповідачем не сплачено. Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент направлення податкової вимоги) було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога № 1/2341 від 27 липня 2010 року, яка була отримана уповноваженою особою відповідача 10 серпня 2010 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.22) та друга податкова вимога №2/2930 від 09 вересня 2010 року, яка була вручена 21 вересня 2010 року уповноваженій особі відповідача, про що свідчить її підпис у цій вимозі (а.с.22)

Згідно з розрахунком позивача, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача, з урахуванням часткової сплати, становить 23112,40 грн. (а.с.3).

Згідно статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Приймаючи до уваги те, що відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів сплати податкового боргу в сумі 23112,40 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та їх належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Укрпродмаркет» (95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10-Г, ЄДРПОУ 36693389) заборгованість з:

- податку на додану вартість, штрафних санкцій на користь державного бюджету м. Сімферополя (код платежу 14010100; р/р № 31114029700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) у сумі 20817 (двадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 40 коп.;

- податку на доходи фізичних осіб на користь державного бюджету м. Сімферополя (код платежу 5211010104; р/р № 33211800700003 в ГУ ДКУ в АР Крим, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) у сумі 2295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет