cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"25" червня 2013 р. Справа № 911/2162/13
За позовом Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній
сфері в Київській області в інтересах держави в особі Державної екологічної
інспекції у Київській області, м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс», с. Дідівщина, Фастівський
район, Київська область;
про стягнення 30838,70 грн.
Суддя Карпечкін Т.П. За участі представників сторін:
від прокуратури: Федіна В.С. (посвідчення № 011903 від 30.10.2012 р.);
від позивача: Дацько Я.О. (довіреність б/н від 28.12.2012 р.);
Вус Р.С. (довіреність № 527/04-13 від 15.01.2013 р.);
від відповідача: Климчук О.В. (директор, наказ № 10/1-КР від 05.09.2011 р.).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області (надалі - позивач) міста до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (надалі - відповідач) про стягнення 30838,70 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс», державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Київськоїобласті встановлено здійснення відповідачем забору води з свердловини без отримання дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, чим спричинено державі шкоду в сумі 30838,70 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2162/13 та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 18.06.2013 р.
Присутні в судовому засіданні 18.06.2013 р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві, а також надали витребувані судом докази.
Представник відповідача також подав витребувані судом докази, зокрема відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що в силу ст. 23 закону України «Про надара» відповідач має право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб. Крім того, з 01.04.2012 р. по 01.01.2013 р. ТОВ «Альянс» знаходилось на спрощенній системі оподаткування і, відповідно до Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», не повинно було перевірятися позапланово.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була до 25.06.2013 р.
20.06.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли уточнення щодо банківських реквізитів, на які відповідачем повинні бута сплачена шкода, завдана державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
В судовому засіданні 25.06.2013 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь держави 30838,70 грн. з наступним розподіленням коштів: 50 відсотків до місцевого бюджету - 15419,35 грн. 20 відсотків до обласного бюджету - 6167,74 грн. та 30 відсотків до Державного бюджету України - 9251,61 грн.
Представниками прокуратури та позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі, з підстав наведених у позові та заяві про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.
У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
14.03.2013 р., відповідно до вимог ст.ст. 16, 19 Конституції України, ст.ст. 15, 20, 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 4, 5, 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення «Про Державну екологічну інспекцію у Київській області», затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 136 від 12.12.2011 р. та згідно наказу Державної екологічної інспекції у у Київській області № 75 від 01.03.2013 р., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Київської області, в присутності керівника підприємства, проведена позапланова перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
За результатами зазначеної перевірки, складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 000104/113 від 14.03.2013 р., яким встановлено, що у період з 08.08.2011 р. по 14.03.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» здійснювало забір води зі свердловини без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України.
Зазначений акт підписаний генеральним директором ТОВ «Альянс» без зауважень та заперечень.
На підставі вказаного акта, працівниками позивача 14.03.2013 р. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001470 та винесено постанову про накладення на керівника відповідача Климчука Олександра Володимировича адміністративного стягнення у розмірі 136,00 грн.
Також, 14.03.2013 р. за результатами перевірки винесено припис, яким відповідача зобов'язано в термін до 14.04.2013 р. оформити дозвіл на спеціальне водокористування.
04.04.2013 р. на адресу відповідача була надіслана претензія про відшкодування збитків у сумі 30838,70 грн., розрахунок який здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р., в редакції від 30.06.2011 р.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Акт перевірки№ 000104/113 від 14.03.2013 р., протокол про адміністративне правопорушення № 001470 від 14.03.2013 р. та постанова про накладення адміністративного стягнення від 14.03.2013 р. є чинними, ніким не оскаржені та не скасовані.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем допустив порушення вимог природоохоронного законодавства, чим завдав державі шкоди, заявник звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.
Частина 1 статті 149 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Згідно зі ст. 46 Водного кодексу України, водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Частина 1 статті 48 Водного кодексу України закріплює поняття «спеціального водокористування», що є забором води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використанням води та скиданням забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України).
Статтею 49 Водного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення переірки, передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.
Спеціальне водокористування є платним. Забір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу віднесено законодавством до обов'язків водокористувачів (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України).
Крім того, в статті 21 Кодексу України про надра додатково закріплено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.
Отже, як вбачається з вищевикладеного, за відповідачем закріплений обов'язок здійснення забору води з свердловини лише на підставі дозволу.
Проте, відповідач в порушення наведених норм, у період з 08.08.2011 р. по 14.03.2013 р. здійснив забір підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування в обсязі 685 куб. м., що підтверджене актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.03.2013 р. та довідкою відповідача № 1 від 14.03.2013 р.
Оскільки порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, згідно з законодавством України, тому відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування (ст. 110 Водного кодексу України).
Стаття 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
При цьому, норми Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» оперують поняттям «винної особи», що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Факт використання відповідачем водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 08.08.2011 р. по 14.03.2013 р. підтверджується Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 000104/113 від 14.03.2013 р., який є джерелом доказової інформації.
З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства у вигляді забору води із свердловини без дозволу на спеціальне водокористування підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення водного законодавства в повному обсязі.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів , визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р., в редакції від 30.06.2011 р. чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Методика).
З аналізу пункту 1.2 Методики (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що вказана Методика встановлює порядок визначення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели як до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, забором, використання води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Тобто, вказана норма встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.
Так, відповідно до п. 9.1. наведеної вище Методики, розрахунок розміру збитків, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, здійснюється за формулою:
З сам = 100 х W х Тар,
де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб.м;
Тар - розмір, грн./100 куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.
При цьому, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою (п. 9.2 Методики).
З матеріалів справи вбачається, що фактичний об'єм води, що був використаний самовільно без дозвільних документів у період з 08.08.2011 р. по 14.03.2013 р. становить 685 куб. м. та встановлений на підставі довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» № 1 від 14.03.2013 р., підписаної керівником та завіреної печаткою підприємства, яка знаходиться в матеріалах справи.
Ставка збору за спеціальне використання води, встановлена статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.
Відповідно до ст. 325.2. Податкового кодексу України, ставка забору за спеціальне водокористування підземних вод для Фастівського району складає 45,02 грн. за 100 куб.м.
З урахуванням зазначеного, розрахунок збитків проводиться наступним чином:
3 с.в. = 100 х W х Tap = 100 х 685 м куб. х 0,4502 грн. = 30838,70 грн.
Таким чином, позовні вимоги розраховані вірно та у відповідності з законодавством, яке регулює спірні правовідносини.
Згідно ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», заподіяна шкода підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», кожен хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.
Відтак, оскільки відповідач добровільно не сплатив розраховану майнову шкоду в розмірі 30838,70 грн., суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
За приписами п."г" ч. 4, ч. 6 ст. 47 вказаного нормативно-правового акту, державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно п. 7 ч. 2. ст. 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 30838,70 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного використання води з підземних джерел, які розташовані в адміністративних межах Фастівського району Київської області, на розподільчий рахунок № 33114331700239 ГУ ДКУ у Київській області, за кодом 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства».
Втім, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода навколишньому природному середовищу у розмірі 30838,70 грн. з наступним розподіленням коштів: 50 відсотків до місцевого бюджету Дідівщинської сільської ради Фастівського району Київської області - 15419,35 грн., 20 відсотків до Київського обласного бюджету - 6167,74 грн. та 30 відсотків до Державного бюджету України - 9251,61 грн.
Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду, викладеною у постанові від 04.04.2012 р. у справі № 35/5005/13150/2011 та інших.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням на відповідача судового збору, згідно зі ст. 49 ГПК України, який підлягає стягненню в доход державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Семена Палія, 22; код ЄДРПОУ 20601983) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 3; код ЄДРПОУ 38039191) 30838 (тридцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 70 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води з підземних джерел, які розташовані в адміністративних межах Фастівського району Київської області, на розподільчий рахунок № 33114331700239 ГУ ДКУ у Київській області, за кодом 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства» з наступним розподіленням коштів: 50 відсотків до місцевого бюджету Дідівщинської сільської ради Фастівського району Київської області - 15419 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 35 коп., 20 відсотків до Київського обласного бюджету - 6167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 74 коп. та 30 відсотків до Державного бюджету України - 9251 (дев`ять тисяч двісті п'ятдесят однe) грн. 61 коп.
3. Стягнути з Тувариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Семена Палія, 22; код ЄДРПОУ 20601983) в доход Державного бюджету України 1720 (одну тисячу сімсот двадцать) грн. 50 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 26.06.2013 р.
Суддя Карпечкін Т.П.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2013 |
Оприлюднено | 01.07.2013 |
Номер документу | 32059043 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Карпечкін Т.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні