Рішення

від 18.06.2013 по справі 925/718/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 925/718/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - Сафроненка В.І. за посадою, Ільясова К.Є. за довіреністю, відповідача - Павленка В.І. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно комерційна компанія "Варіант" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" про стягнення 317338 грн. 61 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно комерційна компанія "Варіант" звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" про стягнення, на підставі договорів поставки № 1201/2012 від 12.01.2012 року № 1201/2013 від 03.01.2013 року, 298603 грн. 89 коп. основного боргу, 15870 грн. 75 коп. пені, 2863 грн. 97 коп. 3 % річних, та відшкодування понесених судових витрат.

У судовому засіданні представники позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримали і просили суд задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (а. с. 161). Із відзиву відповідача та пояснень його представника в судовому засіданні слідує, що відповідач визнає наявність основної заборгованості в розмірі 298603 грн. 89 коп., проте посилаючись на недодержання позивачем вимог, визначених п. 8.1. Договору стосовно досудового врегулювання спору та, зокрема, не направлення йому претензії про сплату боргу, вважав, що підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні, у зв'язку з чим просив суд в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

12.01.2012 року позивач - товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно комерційна компанія "Варіант", як постачальник, з однієї сторони та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Агросоюз-РП", як покупець, з другої сторони, уклали договір поставки № 1201/2012. За умовами договору:

п. 1.1. - постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити шрот соняшниковий (далі - товар);

п. 2.1. - кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у видаткових накладних, в яких зазначені найменування, кількість та ціна товару, які є невід'ємною частиною договору;

п. 2.2. - якість товару, що постачається за договором, повинна відповідати та підтверджуватись сертифікатом якості виробника та ГОСТом 11246/96. Якість товару вважається задовільною в разі, якщо масова частка сирого протеїну становить не менше 36%;

п. п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.6., 3.7. - поставка здійснюється на умовах "СРТ" правил Інкотермс - 2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку товару до покупця згідно умов договору; строк поставки кожної партії товару погоджується сторонами окремо та відображується у видаткових накладених; відпуск товару здійснюється за видатковими накладними; датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, а саме склад покупця за адресою: Черкаська обл.., Звенигородський р-н, с. Озірна, вул. Мічуріна, 103; постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів на товар: рахунок, видаткова накладна на партію товару, податкова накладна;

п. п. 4.1., 4.2., 4.3. - ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, визначається сторонами у видаткових накладних до цього договору; розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше десяти банківських днів після розвантаження товару; оплата вважається здійсненою в момент надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця;

п. п. 5.3., 5.4. - постачальник гарантує передачу товару, якість якого відповідає умовам договору; покупець гарантує сплаті грошових коштів на умовах, визначених договором;

п. 6.2. - у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у даному договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати;

п. 12.2. - договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2012 року.

03.01.2013 року тими ж сторонами був укладений аналогічний договір поставки № 1201/2013, про той же предмет та на тих самих умовах на наступний строк.

На виконання умов договорів поставки № 1201/2012 від 12.01.2012 року № 1201/2013 від 03.01.2013 року, відповідно до видаткових накладних (а. с. 15-144) позивач передав відповідачу товар на загальну суму 5589936 грн. 46 коп.

Відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково. За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем складає 298603 грн. 89 коп., яку представники позивача підтвердили, а відповідача визнали в засіданні суду.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договорів поставки № 1201/2012 від 12.01.2012 року та № 1201/2013 від 03.01.2013 року. Договори є укладеними, частково виконані сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в розмірі 298603 грн. 89 коп. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовані, а навпаки підтверджено письмовим відзивом та наданими усними поясненнями його представника в засіданнях суду, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобов'язання не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Виконання зобов'язання, згідно зі ст. 546 ч. 1 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на недодержання позивачем порядку досудового врегулювання спору визначеного п. 8.1. Договору, та як наслідок відсутність підстав для нарахування господарських санкцій, суд оцінює критично та зазначає наступне.

З метою забезпечення правильної і однакової судової практики Вищий господарський суд України у своєму Інформаційному листі "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, зазначає, зокрема, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних, передбачені п. 6.2. договору, відповідають приписам ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 4, 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним, тому в такому розмірі з зазначених позивачем підстав теж підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений йому позивачем товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення фактичної заборгованості, 3 % річних та пені судом визнаються обґрунтованими, доказаними і такими, що підлягають до задоволення в повному розмірі, заперечення відповідача - безпідставними і відхиляє.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 6346 грн. 78 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП", місцезнаходження: 19511, Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Леніна, буд. 245, ідентифікаційний код 35013940 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно комерційна компанія "Варіант", місцезнаходження: 49008, м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, буд. 47, кв. 189, ідентифікаційний код 36162744 - 298603 грн. 89 коп. основного боргу, 15870 грн. 75 коп. пені, 2863 грн. 97 коп. 3 % річних, 6346 грн. 78 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 24.06.2013 року.

Суддя В.М. Грачов