Рішення

від 20.06.2013 по справі 925/690/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 925/690/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Антощук В.Д. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України, м.Вінниця до приватного сільськогосподарського підприємства "Св.Власія", м.Тальне Черкаської області про стягнення 146544,60 грн., -

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Черкаської області подано позовну заяву, у якій Інститут кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (позивач) просить стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Св.Власія" (відповідач) 140052,26 грн., у тому числі: 50755,00 грн. основного боргу з оплати за товар за договором купівлі-продажу №4 від 31.05.2011 року, 68696,00 грн. основного боргу з оплати за товар за договором №1 підряду по вирощуванню насіння ярої пшениці від 11.04.2011 року, 14535,39 грн. пені та 6065,87 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані наступним: на підставі договору купівлі-продажу №4 від 31.05.2011 року позивач поставив відповідачу насіння сої на загальну суму 100435,00 грн., яке відповідач прийняв, однак його вартість не оплатив; на підставі договору №1 підряду по вирощуванню насіння ярої пшениці від 11.04.2011 року позивач передав відповідачу насіння ярої пшениці на суму 82696,00 грн., за яке відповідач сплатив авансовий платіж в сумі 14000,00 грн., однак, в подальшому, відповідач порушив умови договору підряду, внаслідок чого до 01.10.2011 року позивач не отримав, передбачену договором кількість насіння, яке відповідач повинен був виростити для позивача, тому згідно умов договору відповідач повинен був оплатити вартість, переданого позивачем товару, що він не виконав; внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань, утворився прострочений борг з оплати, який позивач просить стягнути, а також пеню та три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 01.06.2011 року по 18.04.2013 року.

У листі від 20.06.2013 року позивач навів додаткові обґрунтування розрахунку стягуваних сум, зазначив, що за договором купівлі-продажу №4 основний борг з оплати за товар становить - 50755,00 грн., договірна пеня - 19978,41 грн., три проценти річних - 3919,41грн.; за договором №1 основний борг з оплати за товар становить - 68696,00 грн., три проценти річних - 3195,78 грн., всього до стягнення підлягає - 146544,60 грн., у зв'язку з цим позивач здійснив доплату судового збору. Пеня та три проценти річних розраховані за той же період прострочення, що вказаний у позовній заяві.

Вказаний лист позивача оцінений судом як заява про збільшення позовних вимог, що відповідає праву позивача, встановленому ст.22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Явка представника відповідача у судове засідання ухвалою суду про відкладення розгляду справи визначена на його розсуд.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез'явлення його представника у судове засідання не перешкоджають розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні позивач підтримав збільшені позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

1. 11 квітня 2011 року між Інститутом кормів та сільського господарства Поділля НААН (Інститут за Договором, позивач у справі) та ПСП "Св.Власія" (Господарство за Договором, відповідач у справі) укладено Договір №1 підряду по вирощуванню насіння ярої пшениці (далі - Договір підряду), відповідно до якого Господарство по завданню Інституту зобов'язалось на ділянці площею 80 га, розміщеній на полі, виростити (із переданого насіння Інститутом) і до 1 жовтня 2011 року передати Інституту насіння ярої пшениці сорту Печерянка (в подальшому - насіння ярої пшениці) в кількості 35% від вирощеного урожаю, при цьому урожайність повинна скласти не менше 30 центнерів з 1 га.

Згідно п.1.2 Договору підряду для забезпечення виконання умов договору Господарство сплачує Інституту аванс в сумі 1400 грн.

Пунктом 1.3 Договору підряду встановлено, що надання Інститутом насіння ярої пшениці Господарству у відповідності з даним Договором не веде за собою виникнення у господарства права власності на нього. Власником насіння після його передачі господарству залишається Інститут.

У відповідності до п.1.4 Договору підряду власниками насіння ярої пшениці, вирощеного Господарством є: Інститут - 35%, Господарство - 65%.

Згідно п.2.1 Договору підряду Інститут для реалізації положень, обумовлених п.1.1 ст.1 даного договору, надає Господарству насіння в кількості 20 тон та тару (мішки) в кількості 400 шт., загальною вартістю 82696,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору підряду встановлено, що у випадку не передачі Господарством (повністю або частково) у встановлений даним Договором строк насіння ярої пшениці, яке належить на праві власності Інституту, або перешкод Інституту (його представникам) самостійно здійснювати збирання урожаю і/або вивіз зібраного урожаю у відповідності з п.п.3.1.4 п.3.1 ст.3 даного Договору, або реалізації вказаного насіння ярої пшениці третім особам без письмового дозволу Інституту, Господарство за вимогою Інституту:

- сплачує Інституту вартість переданого насіння ярої пшениці на умовах даного договору з урахуванням податку на додану вартість (пп.4.1.1);

- сплачує Інституту вартість насіння ярої пшениці, яке належить передачі згідно умов даного Договору і фактично не переданого (пп.4.1.2);

- сплачує на користь Інституту штраф в розмірі 100 відсотків вартості насіння ярої пшениці, яке належить до передачі згідно умов даного Договору і фактично не переданого (пп.4.1.3).

У відповідності до п.1.2 Договору підряду, 13 квітня 2013 року відповідач сплатив позивачу аванс у розмірі 14000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

На виконання умов Договору підряду позивач передав відповідачу насіння та тару на суму 82696,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000114 від 14 квітня 2011 року та довіреністю серії ААА №805406 від 14 квітня 2011 року на отримання від Інституту насіння пшениці, сорт Печерянка.

2. 31 травня 2011 року між ПСП "Св.Власія" (покупець за Договором, відповідач у справі) та Інститутом кормів та сільського господарства Поділля НААН (продавець за Договором, позивач у справі) укладено Договір купівлі-продажу №4 (далі - Договір №4), відповідно до якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти і оплатити товар - сою в кількості 12,5 тон та 250 шт. мішків, загальною вартістю (з ПДВ) - 100435,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору №4 встановлено, що покупець здійснює 100% оплату товару.

Відповідно до п.2.2 Договору №4 відвантаження товару покупцю здійснюється не пізніше п'яти днів після повної оплати вартості товару.

У пункті 6.3 Договору №4 сторони домовились, що у випадку несплати за поставлений товар у встановлений термін, покупець сплачує постачальнику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних з простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки.

На виконання умов Договору №4 позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000194 від 31 травня 2011 року на суму 100435,00 грн. та довіреністю №1 від 31 травня 2011 року.

Також 13.02.2012 року між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу №4, згідно якого відповідач, як продавець, по накладній №РН-0000004 від 13.02.2012 року передав позивачу, як покупцю, насіння ярої пшениці на загальну суму 49680,00 грн.

Вартість отриманої пшениці позивачем зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідача по Договору №4 від 31.05.2011 року.

В порушення умов Договору підряду та Договору №4 відповідач не виконав свої зобов'язання, тому 19 липня 2012 року позивач направив відповідачу лист №01-06/1080, у якому вказав, що заборгованість за Договором №4 становить 50755,00 грн., заборгованість з Договором підряду становить 68696,00 грн., загальна сума заборгованості за вказаними договорами становить 119451,00 грн., тому вимагав негайно сплатити вказану заборгованість.

Відповідач на лист позивача не відповів, заборгованість не сплатив.

Листом №01-06/1630 від 02 листопада 2012 року позивач повторно вказав відповідачу на наявність заборгованості в сумі 119451,00 грн. та просив повідомити про результати розгляду листа на протязі 5-ти днів. Лист отриманий відповідачем 09.11.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак залишений без відповіді.

18 січня 2013 року позивач направив відповідачу претензію №01-06/60 у якій втретє вказав відповідачу на наявність заборгованості в сумі 119451,00 грн. та просив негайно сплатити заборгованість та додав до неї Акт звірки розрахунків.

Листом від 05.02.2013 року №8 відповідач відповів на претензію, визнав наявність заборгованості в сумі 119451,00 грн., просив врахувати тяжкий фінансовий стан підприємства, яке зазнало великих збитків по недобору врожаю 2011 року, посівний матеріал, який було взято на посів, піддався засусі і був знищений на 80%, тому зобов'язується розрахуватись із позивачем двома траншами до 27.02.2013 року 40000,00 грн., і до 20.03.2013 року решту 74451,00 грн.

Зазначені у відповіді на претензію гарантії, відповідач не виконав.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків за період з 13.04.2011 року по 16.01.2013 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 183131,00 грн., отримав грошові кошти в сумі 14000,00 грн. та товар на суму 49680,00 грн., вартість якого зарахована у зменшення боргу відповідача, борг відповідача перед позивачем станом на 16.01.2013 року становить 119451,00 грн. Акт звірки підписаний представниками обох сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми боргу з оплати за поставлений товар, договірної пені та три проценти річних, нарахованих за порушення грошового зобов'язання.

Сторони правовідносин являються суб'єктами господарювання у розумінні ст.55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань, визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

1. Договір підряду, на підставі якого виникли зобов'язання сторін і заявлені позовні вимоги, має ознаки договору про спільну діяльність по вирощуванню насіння ярої пшениці (ст.1130 ЦК України).

На виконання умов Договору підряду 13 квітня 2011 року відповідач сплатив аванс в сумі 14000,00 грн., і 14 квітня 2011 року позивач передав відповідачу насіння та тару на суму 82696,00 грн., які останній прийняв.

Проте відповідач не виконав свої зобов'язання по вирощуванню на користь позивача та передачі йому до 01.10.2011 року насіння ярої пшениці, тому позивач скористався правом, передбаченим пп.4.1.1 Договору, згідно з яким у випадку не передачі відповідачем (повністю або частково) у встановлений даним Договором строк (до 01.10.2011) насіння ярої пшениці, відповідач повинен сплатити позивачу вартість переданого насіння ярої пшениці, вартість якої за мінусом сплаченого відповідачем авансу, становить 68696,00 грн. (82696,00 грн. - 14000,00 грн.).

Відповідач не виконав умови договору щодо сплати позивачу вартості переданого насіння. Отже з 02.10.2011 року, а не з 01.10.2011 року, як вказав позивач, грошове зобов'язання в сумі 68696,00 грн. є простроченим.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 68696,00 грн. боргу з оплати за передане по Договору підряду насіння ярої пшениці.

Згідно зі ст.625 ЦК України від простроченої суми позивач обґрунтовано нарахував три проценти річних, що за період прострочення з 02.10.2011 по 18.04.2013 року від простроченої суми 68696,00 грн. становить - 3190,13 грн., а не 3195,78 грн., як визначив позивач. Отже в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача по Договору підряду 68696,00 грн. основного боргу, 3190,13 грн. три проценти річних.

2. Договір №4 купівлі-продажу, на підставі якого виникли зобов'язання сторін і заявлені позовні вимоги, за правовою природою є господарським договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки, згідно з якою до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Таким чином, зобов'язання з оплати за товар по Договору №4 в сумі 100435,00 грн. відповідач повинен був виконати 31 травня 2011 року (дата прийняття товару). Оскільки відповідач це зобов'язання не виконав, то з 01.06.2011 року грошове зобов'язання у вказаній сумі є простроченим.

Згідно до п. 3 ст. 203 ГК України та ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, позивачем правомірно зараховано вартість отриманого від відповідача 13.02.2012 року насіння на суму 49680,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору №4.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

Відсутність у відповідача грошових коштів не звільняє його від обов'язку сплатити вартість отриманого товару. Посилання відповідача на доводи, викладені у відповіді на претензію, не змінюють умов та не припиняють зобов'язання сторін за Договором.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені докази у справі і правові норми, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 50755,00 грн. боргу з оплати за поставлений по Договору №4 товар (100435,00 грн., поставлено товару - 49680,00 грн., зараховано зустрічні вимоги).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно умов Договору №4 за прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати за товар позивачем нарахована пеня в сумі 19978,41 грн. за період прострочення з 01.06.2011 року по 18.04.2013 року, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, від простроченої суми 100435,00 грн., із зменшенням 13.02.2012 року зобов'язання на суму 49680,00 грн.

З огляду на приписи ст.232 ГК України, враховуючи те, що договором не встановлено право позивача на стягнення пені за весь період прострочення, суд здійснює припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно, пеня за період прострочення з 01.06.2011 року по 29.11.2011 року (шість місяців), у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, від простроченої суми цього періоду - 100435,00 становить - 7762,39 грн. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У Договорі сторони не встановили інший розмір процентів річних, тому відповідно до ст.625 ЦК України позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 01.06.2011 року по 18.04.2013 року, з врахуванням здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог, сума трьох процентів річних за вказаний період становить 3923,58 грн., а не 3919,41, як розрахував позивач. Вказана невідповідність є арифметичною помилкою і з огляду на те, що ця невідповідність незначна, суд задовольняє ці вимоги в сумі 3923,58 грн.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача по Договору №4: 50577,00 грн. основного боргу, 7762,39 грн. договірної пені, 3923,58 грн. три проценти річних.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає: 119451,00 грн. основного боргу (50755,00 грн. + 68696,00 грн.), 7113,71 грн. три проценти річних (3190,13 грн. +3923,58 грн.), 7762,39 грн. договірної пені, отже в цілому суд задовольняє позов частково у загальній сумі 134327,10 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову та збільшенні позовних вимог, пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2686,54 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Св.Власія" (Черкаська область, Тальнівський район, м.Тальне, вул.Грушевського, 6, ідентифікаційний код 34282687) на користь Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (м.Вінниця, пр.Юності, 16, ідентифікаційний код 00496588) - 119451,00 грн. основного боргу, 7113,71 грн. три проценти річних, 7762,39 грн. договірної пені та 2686,54 грн. судового збору.

Відмовити у решті позову про стягнення пені.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25 червня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко