Рішення

від 04.06.2013 по справі 910/7294/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7294/13 04.06.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт»

До приватного підприємства «Мотор Сіті»

Про стягнення 107291,33 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача Яремчук В.В. (за довіреністю)

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Велварт» до приватного підприємства «Мотор Сіті» про стягнення 107291,33 грн. боргу, а саме: 89 001,02 грн. основного боргу, 16 287,19 грн. пені, 445,00 грн. інфляційних, 1 558,12 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за товар, поставлений за договором № 5/11 на поставку продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/7294/13 та призначено її до розгляду на 14.05.2013 р.

У судове засідання представники відповідача не з'явилися.

Ухвалою суду від 14.05.2013 р. було відкладено розгляд справи на 04.06.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання повторно не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності позивача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

10.03.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Велварт» (постачальником) та приватним підприємством «Мотор Сіті» (покупцем) було укладено договір № 5/11 на поставку продукції (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виготовити та поставити у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується приймати її та здійснювати оплату в строки встановлені даним Договором.

Згідно з п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору товар поставляється за рахунок постачальника партіями відповідно до замовлень покупця. Датою поставки товару вважається дата виписки постачальником видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.2 Договору, якщо Договором не передбачено інше, покупець вносить передплату протягом 3-х робочих днів з дати отримання рахунку-фактури.

У період з 01.01.2011 р. по 24.01.2013 р. постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 121 219,82 грн., що підтверджується видатковими накладними наданими в матеріали справи.

Покупець свої обов'язки по оплаті за поставлений товар виконав частково в розмірі 32 218,80 грн., залишивши за собою заборгованість в розмірі 89 001,02 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 89 001,32 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата товару.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 89 001,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 16 287,19 грн., три відсотки річних в сумі 1 558,12 грн. та інфляційні в розмірі 445,00 грн.

Позивач визначив, що строк оплати протягом 60 днів з дати поставки товару, а саме з 12.06.2012 р.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за прострочення сплати за продукцію покупець сплачує 0,1% за кожен день прострочення від вартості не поставленої продукції.

Позивачем вірно розраховано суму пені з урахуванням шестимісячного строку передбаченого ст. 232 Господарського кодексу України, тому вимога про стягнення 16 287,19 грн. є правомірною і підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зробив власний перерахунок інфляційних втрат, трьох процентів річних за визначений позивачем період з 30.08.2012 р. по 01.04.2013 р. та встановив, що до стягнення підлягає 1 558,12 грн. трьох процентів річних, 267,00 грн. інфляційних втрат.

У задоволенні вимог про стягнення 178,00 грн. інфляційних втрат судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 89 001,32 грн., 1 558,12 грн. трьох процентів річних, 267,00 грн. інфляційних втрат, 16 287,19 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 2 142,27 грн. судового збору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в сумі 4 000,00 грн. слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем на підтвердження надання адвокатських послуг надано суду копії договору про надання правової допомоги (надання адвокатських послуг) № 07/02-13 від 07.02.2013 р., укладеного між позивачем та адвокатом Рачук О.О., квитанцію до прибуткового ордеру № 14 від 07.02.2013 р. на суму 4 000 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3788 від 25.06.2009 р.

В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства в порядку ст.ст. 1, 44, ГПК України підлягають стягненню саме витрати на послуги адвоката, що були здійснені.

З огляду на зазначені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в сумі 4 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Мотор Сіті» (03148, м. Київ, вул. С. Сосніних, 125, кв. 254, код 36265684) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» (03067, м. Київ, вул. Генерала Тупікова, буд. 8, кв. 14, код 37174939) 89 001 (вісімдесят дев'ять тисяч одну) грн. 02 коп. основного боргу, 1 558 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 12 коп. трьох процентів річних, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 16 287 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 19 коп. пені, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за послуги адвоката та 2 142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 19.06.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова