Постанова

від 21.06.2013 по справі 809/1618/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2013 р. Справа № 809/1618/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Головенко О.М.,

представника відповідача - Василів М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Івано-Франківського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськоблагроліс"

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

про визнання нечинним та скасування рішення №1224 від 13.05.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Івано-Франківського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування рішення №1224 від 13.05.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача за №1224 від 13.05.2013 року протиправно застосовано штрафні санкції у розмірі 3269,00 грн. та нарахована пеня у розмірі 7618,64 грн., оскільки нарахований єдиний внесок повинен бути сплачений під час кожної виплати заробітної плати. Враховуючи те, що через скрутне матеріальне становище, виплати заробітних плат затримувались, то й обгрунтованою є затримка сплати єдиного внеску, а тому вищевказане рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску підлягає скасуванню.

Представник позивача вимоги викладені в адміністративному позові підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не обґрунтовані, а позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що юридична особа - Івано-Франківське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Івано-Франківськоблагроліс" (ідн. код 25068039) зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 20.06.2001 року.

У відповідності до пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - Закон №2464), позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Приписами частини 2 статті 6 Закону №2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, також подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Так, в обґрунтування заборгованості з єдиного внеску, зумовленої наявністю прострочення у виплаті заробітної плати позивача, суду надано фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва, що подавались до Головного управління статистики в Івано-Франківській області (а.с.28-30).

Скрутне матеріальне становище позивач підтверджує рішенням Івано-Франківської обласної ради від 18.04.2013 року за №878-21/2013 року про регіональну цільову програму підтримки позивача (а.с.32), та переліком заходів, обсягів та джерел фінансування вказаної цільової програми на 2013 рік (а.с.33).

Судом встановлено, що звітність сум нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування подано вчасно у відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464 (а.с.34-47).

Сплата єдиного внеску разом з виплатою заробітної плати підтверджується платіжним дорученням №2 від 26 квітня 2013 року (а.с.31), в якому зазначено нарахування заробітної плати та утримання із заробітної плати.

Після погашення частини заборгованості зі сплати єдиного внеску, 13 травня 2013 року відповідачем винесено рішення №1224, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 Закону №2464, за несвоєчасну сплату єдиного внеску, за період з 21.05.2012 року по 20.12.2012 року до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 3269,00 грн., та нарахована пеня в сумі 7618,64 грн.

Детальний розрахунок штрафних санкцій та пені міститься на зворотній стороні оскаржуваного рішення (зворотна сторона а.с.53).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Абзацом 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 12 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Порядок обчислення та сплати єдиного внеску визначається статтею 9 Закону №2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління ПФУ 27.09.2010 р., за № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р., за № 994/18289 (надалі також - Інструкція).

За правилами абзацу першого частини 8 статті 9 Закону №2464, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до абзацу 5 частини 8 статті 9 Закону №2464, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць.

Згідно з підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 розділу IV Інструкції нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.

Таке правило узгоджується з положеннями статті 7 Закону №2464 відповідно до частини 5 якої, єдиний внесок нараховується незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу 2 частини 8 статті 9 Закону №2464, відповідно до якого платники, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі), звільняють страхувальника від обов'язку сплати єдиного внеску до 20 числа наступного місяця звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України за №21-243а11 від 10.10.2011 року та №21-392а11 від 16.01.2012 року, з врахуванням того, що порядок обчислення сплати страхових внесків у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до вступу в дію Закону №2464 є аналогічним із порядком обчислення та сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідності до Закону №2464.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У відповідності до частини 10 статті 25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною 14 статті 25 Закону №2464, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №1224 від 13 травня 2013 року винесено правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому відсутні правові підстави для його скасування, а відтак в задоволенню позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 26.06.2013 року.