Рішення

від 13.06.2013 по справі 917/708/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2013 р. Справа №917/708/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк", вул. Лисенко, 98, м. Полтава, 36017

до 1 . Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАМ", вул. Артема, 90, м. Дніпропетровськ, 49069;

2 . Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 138 093,36 грн.

Суддя Сірош Д. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, ордер № 010060 від 09.04.2013 р.

від відповідача: 1. не з'явився

2. не з'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 1 заборгованості за договором поставки № 06/09/2 від 06.09.2012 р. в сумі 138 093,36 грн., з яких: 132 100,00 грн. - основний борг, 4 994,47 грн. - пеня, 998,89 грн. - 3% річних; про стягнення з відповідача 2 заборгованості за договором поруки від 24.12.2012 р. у розмірі 500,00 грн.

Позивач повідомив суд, що за період з 23.04.2013 р. по 14.05.2013 р. відповідач 1 сплатив частково заборгованість в сумі 9 100,00 грн. по договору № 06/09/2 від 06.09.2012 р.

Відповідачі не скористалися наданими їм правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, а саме: їх представники в судове засідання не з'явилися, відзиви на позов не надали.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином відповідачів про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 06.09.2012 p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІНК" (Постачальник за договором; позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ВІАМ" (Покупець за договором; відповідач) був укладений договір № 06/09/2 (а. с. 12 - 13).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах цього договору передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити сировину та інгредієнти для хлібобулочного і кондитерського виробництва (надалі Товар).

24 грудня 2012 року відповідач 1 отримав від позивача товар - кунжут у кількості 10 000 кг на суму 260 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-24/12/1 від 24.12.2012 р. (а. с. 14). та довіреністю № 70 від 24.12.2012 р., виданої на ім'я менеджера з продажу ОСОБА_3 (а. с. 15).

Відповідно до п. 5.3. договору здійснюється 100% попередня оплата Товару згідно виставленого рахунку, в подальшому можлива відстрочка платежу на 14 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 р. позивач надав відповідачу 1 рахунок -фактуру № СФ-24/12/2 від 24 грудня 2012 р. для оплати товару (кунжуту) в кількості 10 000 кг на суму 260 000,00 грн. (а. с. 16).

Однак, товар був оплачений частково у розмірі 129 900,00 грн., що підтверджується довідками № 29/03/1 від 29.03.2013 р. № 03/04/1 від 03.04.2013 р. (а. с. 17 - 18).

11 березня 2013 року позивач направив відповідачу 1 вимогу про термінову сплату 132 100 ,00 грн. за кунжут згідно договору.

Відповідач 1 отримав вказану вимогу 14.03.2013 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 20), але борг не сплатив.

Таким чином, неоплаченим залишився товар в сумі 132 100,00 грн.

Під час розгляду справи відповідач 1 сплатив на рахунок позивача 9 100,00 грн. боргу по договору № 06/09/2 від 06.09.2012 р.

Таким чином, заборгованість відповідача 1 станом на момент розгляду справи складає 123 000,00 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач повідомив суд про сплату відповідачем 1 частини основного боргу в сумі 9 100,00 грн.

Сплата частини основного боргу в розмірі 9 100,00 грн., стягнення якого є предметом позову, яка була здійснена відповідачем 1 після подання позову, є підставою для припинення провадження по справі в цій частині позовних вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, залишок, несплаченої суми основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача складає 123 000,00 грн.

У позовній заяві позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати поставленого Товару у сумі 4 994,47 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ст. 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення Покупцем строків оплати за Товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення оплати.

Відповідач 1 частково оплачував товар по договору починаючи з 26.12.2012 р.

Отже, з 8 січня 2013 р. (після спливу 14 днів з дня отримання рахунку-фактури) згідно договору відповідач 1 прострочує оплату Товару.

Таким чином, за розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача 1 підлягає пеня за період з 08.01.2013 р. по 09.04.2013 р. в сумі 4 994,47 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача 1 підлягає 3% річних в сумі 998,89 грн. за період з 08.01.2013 р. по 09.04.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

24 грудня 2012 року між ТОВ "ІНТЕРЛІНК" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель (відповідач 2) зобов'язується перед кредитором (позивачем) за своєчасне і повне виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ВІАМ" (у подальшому боржник) по договору № 06/09/2 від 06 вересня 2012 р. в обсязі 500,00 грн.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч.1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У зв'язку з порушенням відповідачем 1 зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором № 06/09/2 від 06 вересня 2012 р., вимога позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 2) в солідарному порядку 500,00 грн. на підставі договору поруки від 24 грудня 2012 р. є правомірною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 витрат в сумі 6 904,66 грн. на правову допомогу, які надані згідно договору від 09.04.2013 р.

В обґрунтування витрат позивача, суду надано: витяг з договору про надання правової допомоги від 09.04.2013 р., укладеного між позивачем та приватним підприємством "Адвокатське бюро ОСОБА_2", копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 № 308, ордер на надання правової допомоги № 010060, копію платіжного доручення № 422 від 10.04.2013 р. про оплату позивачем, наданих послуг в сумі 6 904,66 грн.

Відповідно до п. 5.1. вищевказаного договору про надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар, що складає суму у розмірі 5% від суми позову на поточний рахунок Адвокатського бюро.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 вказаного Закону формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Враховуючи те, що позивачем сплачені кошти за отримання послуг саме адвоката, вимога про стягнення 6 904,66 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВІАМ" (Код ЄДРПОУ 13449492, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 90, поточний рахунок № 26004210267251 в AT "ПроКредит Банк" м. Київ, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІНК" (вул. Лисенко, 98, м. Полтава, 36017, код ЄДРПОУ 25158877, п/р № 26001172845001 в ПГРУ ПАТ КБ - "Приватбанк", МФО 331401) 123000,00 грн. основного боргу, 4994,47 грн. пені, 998,89 - 3 % річних, 2761,87 грн. судового збору, 6904,66 грн. витрат на послуги адвоката.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІНК" (вул. Лисенко, 98, м. Полтава, 36017, код ЄДРПОУ 25158877, п/р. № 26001172845001 в ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401) суму у розмірі 500,00 грн.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАМ" в сумі 9100,00 грн. основного боргу.

Суддя Сірош Д. М.

Повне рішення складено: 18.06.2013 р.