Рішення

від 20.06.2013 по справі 917/756/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2013 р. Справа №917/756/13

За позовом Приватного підприємства "Автолідер", вул. П. Мирного, 29-А, м. Полтава, 36002

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзета", вул. Денисенка, 26, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200

про стягнення 25 560,50 грн.

Суддя Сірош Д. М.

Представники:

від позивача: Храпач О. В., довіреність б/н від 02.03.2013 р.

від відповідача: не зв'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості з відповідача за договором про надання послуг № 91 від 22.08.2012 р. у розмірі 25 560,50 грн., з яких: сума основного боргу - 23 240,00 грн.; пеня - 1 944,20 грн.; 3% річних - 376,30 грн.

Представник позивача подав уточнений розрахунок штрафних санкцій. Суд розцінює вказаний розрахунок як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не наддав, ухвала про відкладення розгляду справи, направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "за зазначеною адресою підприємство не знайдено".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців, наданого позивачем, місцезнаходженням відповідача є: Полтавська область, Лохвицький р-н, вул. Денисенка, буд. 26, що співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві.

Відповідно до п. п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

22.08.2012р. між ПП "Автолідер" та ТОВ "Дзета" укладено договір надання послуг № 91 (а. с. 9 - 10).

Згідно з п. 1.1 договору, ПП "Автолідер" (Виконавець) зобов'язується надати у відповідності до умов цього договору, а ТОВ "Дзета" (Замовник) прийняти та оплатити послуги спецтехнікк, згідно підписаного змінного рапорту Замовником.

Відповідно до п. 2.1 договору, фактичний обсяг наданої послуги, кількість годин її надання визначається сторонами у акті наданих послуг та змінному рапорті.

Пунктом 4.2. договору визначено, що Виконавець зобов'язаний надавати послуги у продовж розумного строку і здати їх Замовнику згідно із умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю грошові кошти згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, кінцевий результат та фактична кількість і вартість відпрацьованих послуг визначається сторонами у звітному рапорті та у акті наданих послуг, які підписуються сторонами. Після цього Виконавець надсилає рахунки до сплати (в т. ч. факсом).

Пунктом 6.2. договору визначено, що Замовник протягом 3-х банківський днів з моменту отримання рахунку Виконавця здійснює оплату послуг на банківський рахунок Виконавця.

Згідно п. 6.3. договору Замовник може здійснювати попередню оплату надання Виконавцем послуг.

Факт надання послуг підтверджується актами наданих послуг та змінними рапортами, підписаними повноважними представниками сторін (п. 7.1.Договору).

На виконання умов даного договору, позивачем у вересні та жовтні 2012 року Замовнику було надано послуг спецтехніки (автокран КАМАЗ 55111 КТА-25, д.н.з. ВІ 9840 АР) на загальну суму 148 740,00 грн. У зв'язку з цим, між сторонами, на підставі змінних рапортів, були складені та підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт: № ОУ- 0000659 від 29.09.2012 р. на суму 73 965,00,00 грн.; № ОУ - 0000735 від 30.10.2012р. на суму 74 775,00 грн. (а. с. 12, 19).

Так, 03.09.2012р. ПП "Автолідер" було виставлено Замовнику рахунок-фактуру № СФ-560 на суму 73 965,00 грн., який був оплачений частковими платежами на суму 75 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 01.10.2012 р. Замовнику було виставлено рахунок-фактуру № СФ-650 на суму 74 775,00 грн. (а. с. 17), який не зважаючи на фактично надані послуги та підписаний акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000735 від 30.10.2012 р., оплачений відповідачем лише на суму 50 000,00 грн., що є порушенням п. п. 5.2, 6.2. договору.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Дзета" за вищевказаним Договором перед ПП "Автолідер", яка з урахуванням переплати на 1 535,00 грн. за першим рахунком-фактурою № СФ-560 від 03.09.2012 (а. с. 11), становить 23 240,00 грн. (74 775 - 50 000 - 1 535).

Саме вказану суму основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати, наданих послуг.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно з п. 8.2. договору за прострочення строків оплати виконаних робіт, Замовник сплачує неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що Замовник протягом 3-х банківських днів, з моменту отримання рахунку Виконавця, здійснює оплату послуг на банківський рахунок Виконавця.

Рахунок - фактура № СФ - 650 був виставлений 01.10.2012 р., тому момент виконання зобов'язання настав 04.10.2012 р.

За порушення строків розрахунків по договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 776,40 грн. за період з 04.10.2012 р. по 03.04.2013 р. (розрахунок в матеріалах справи).

Вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Отже, за розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 343,80 - 3% річних за період з 04.10.2012 р. по 03.04.2013 р.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзета" (вул. Денисенка, 26, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 32078738, р/р 2600198269 в АТ "РайффайзенБанк Аваль" в м. Києві, МФО 380805) на користь Приватного підприємства "Автолідер" (вул. П. Мирного, 29-А, м. Полтава, 36002, р/р № 26008124600, в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 31879557) - 23240,00 грн. основного боргу, 1776,40 грн. - пені, 343,80 грн. - 3 % річних, 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Сірош Д. М.

Повне рішення складено: 25.06.2013 р.