Постанова

від 12.06.2013 по справі 2а/2370/8222/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/8222/11 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Т.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Ніколаєва Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року ПАТ Черкаський комбінат хлібопродуктів» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду а із позовом до ДПІ у м. Черкаси в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002202301 від 29.06.2011 зі сплати податку на додану вартість за основним платежем в сумі 94 092,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 01,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року позов задоволено.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 29.06.2011 № 002202301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ Черкаський комбінат хлібопродуктів» зі сплати податку на додану вартість за основним платежем в сумі 94 092,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 01,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 10.06.2011 № 1696 та направлення № 482/23-0 від 10.06.2011, ДПІ у місті Черкаси проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 00952568) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Етна-Постач» (код 33877842), у лютому 2011 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім завищено податковий кредит зі сплати податку на додану вартість в лютому 2011 року на суму 94 092 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 15.06.2011 № 1528/23-1/00952568 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.06.2011 № 0002202301, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем на загальну суму 94 092 грн. 00 коп. та штрафними санкціями 01 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до ДПА у Черкаській області, за результатом розгляду якого залишено без змін оскаржуване рішення від 11.08.2011р. № 19651/25-010. Обґрунтовуючи рішення, податковий орган вказав на відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Етна-Постач», що пояснюється їх фіктивністю, а тому угоди укладені між позивачем та контрагентом є нікчемними.

За результатом розгляду скарги ПАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів», Державна податкова служба України винесла рішення від 21.10.2011 № 4035/6/10-2115, яким оскаржуване податкове-повідомлення-рішення від 29.06.2011 № 0002202301 залишила без змін, обґрунтовуючи відсутність проведення господарських операцій підприємствами, що в свою чергу не дає права контрагенту на видачу податкової накладної, а позивачеві на податковий кредит.

Відповідач, посилаючись на висновки довідки Кіровоградської ОДПІ від 16.05.2011 № 426/1520/33877842 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Етна-Постач» (код ЄДРПОУ) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 р., зазначив, що контрагентом ТОВ «Інбудтранс» здійснено штучне формування кредиту щодо ТОВ «Етна-Постач», оскільки безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ виписаних по податкових накладних щодо продажу товарів (робіт, послуг) на адресу покупців в тому числі ТОВ «Етна-Постач» на загальну суму 1 128 735 грн.00 коп. На думку податкового органу, ТОВ «Етна-Постач» фактично не отримувало товар, оскільки контрагент - ТОВ «Інбудтраст» не мав можливості постачати вказаний товар, що підтверджує фіктивність вказаної господарської операції, яка не спрямована на реальне настання правових наслідків, а лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність операцій позивача документально підтверджена платіжними документами про перерахування коштів в рахунок придбаного товару - видатковою накладною № 37 від 15.02.2011, податковими накладними та платіжними дорученнями банківської установи на суму договору.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частиною 2. ст. 228 визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, відповідно до п. 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, зазначені правочини відповідно до ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. При цьому дані податкової звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно п. 1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно п. 2 ст. 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, також, визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

Згідно з п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом. Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Згідно п. 198.1 ст. 198 податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до положень п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в оглядовому листі від 06.07.2009 № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2011, укладеного ТОВ «Етна-Постач» (код 33877842) - (продавець) та ВАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 00952568) (покупець), продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар сухе обезжирене молоко (СОМ) у кількості 16 130 кг по ціні 35 грн. 00 коп. за 1 кг, на загальну суму договору 564 550 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ на суму 94 091 грн. 61 коп., та здійснити розрахунки по договору протягом 1 095 днів з моменту отримання товару (а.с.67). У випадку прострочення платежу покупець - ВАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» сплачує пеню у розмірі 0,5 % від вартості товару за кожний день такого прострочення. У разі необхідності сторони можуть змінити умови договору при обов'язковому складанні додаткової угоди.

Однак, переміщення товару не відбувалося, оскільки згідно з договором зберігання від 15.02.2011 ТОВ «Етна-Постач» взяло на себе зобов'язання зберігати 16,13 т сухого молока, переданого йому ВАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» на підставі акту прийому-передачі від 15.02.2011. Оплата за товар не проводилась.

На підставі податкової накладної від 15.02.2011 № 37 94 092 грн. ПДВ включено ПАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» проведена з використанням матеріалів перевірки ТОВ «Етна-Постач» (довідка Кіровоградської ОДПІ від 16.05.2011 № 426/1520/33877842 в ході проведення якої встановлено, що ТОВ «Етна-Постач» формувало податковий кредит у лютому 2011 року від постачальника ТОВ «Інбудтраст» по якому угоди визнано нікчемними та за висновками акту перевірки встановлені порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними і у зв'язку з чим, у ТОВ «Етна-Постач» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 198 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що вищевказані підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

В результаті порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок.

Досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентом-постачальником ТОВ «Етна-Постач», ТОВ «Інбудтраст» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім цього, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача не було доведено факту поставки товару від ТОВ «Етна-Постач» та використання даного товару у своїй господарській діяльності, не надано сертифікату якості на даний товар та розрахунків з ТОВ «Етна-Постач» згідно договору зберігання від 15.02.2011 зі щомісячною оплатою позивачем.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Етна-Постач» сум податкового зобов'язання та встановлення факту проведення правочинів, які не мали на меті створення юридичних наслідків (акт Кіровоградської ОДПІ від 16.05.2011) та відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що ДПІ у м. Черкаси правомірно зменшено суму податкового кредиту ПАТ «Черкаський комбінат хлібопродуктів» на суму 94 092 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем положень ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.198 Податкового кодексу України є правомірними, а позовні вимоги ПАТ Черкаський комбінат хлібопродуктів» - безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Черкаський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 17.06.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.