Ухвала

від 20.06.2013 по справі 4/417

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Київ К/800/24826/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М.,

суддів: Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної податкової служби України, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити дії стосовно проживання без ідентифікаційного номеру за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом, відповідно до якого просили зобов'язати Державну податкову адміністрацію України:

скасувати їх ідентифікаційні номери;

виключити всю інформацію про них з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;

здійснювати подальший облік як платників податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, ім'ям, по-батькові та за місцем проживання);

знищити облікові картки з ідентифікаційними номерами;

проставити у паспортах відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

Посилалися на те, що є православними християнами і через свої релігійні переконання не згодні з присвоєнням ним ідентифікаційних номерів. Відмова відповідачів скасувати ідентифікаційні номери є порушенням Конституції України та Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 320/94-ВР).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2013 року зазначене рішення окружного суду скасував та ухвалив нове про задоволення позову частково. Зобов'язано Державну податкову службу України скасувати ідентифікаційні номери позивачів, виключивши з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України здійснювати в подальшому облік ОСОБА_4, ОСОБА_2, як платників податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, ім'ям, по-батькові та за місцем проживання). У решті в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що позивачі не вчинили усіх необхідних дій для набуття альтернативної форми обліку платників податків.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами установлено, що позивачі являються прихожанами Української православної церкви. У лютому 2008 року вони звернулися до податкових органів про відмову від ідентифікаційного номеру. Проте у задоволенні зазначеної вимоги їм відмовлено, тому таке рішення оскаржили до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачами не дотримано порядку звернення про проведення обліку за раніше встановленими формами.

Скасовуючи постанову окружного суду та задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Державної податкової служби України скасувати ідентифікаційні номери позивачів та в подальшому здійснювати їхній облік за раніше встановленими формами без застосування ідентифікаційного номеру, апеляційний суд дійшов висновку, що унесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформації про осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру, є порушенням статті 55 Закону № 320/94-ВР.

Висновок апеляційного суду є законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 320/94-ВР (вредакції закону на час виникнення спірних правовідносин) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Частиною другою статті 5 цього Закону, яка регламентує порядок реєстрації фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Обсяг інформації про фізичних осіб, яка включається до Державного реєстру, визначено статтями 3 та 5 Закону № 320/94-ВР. Зокрема, передбачено, що до інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з частиною третьою статті 9 зазначеного Закону фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, зобов'язані: зареєструватись у Державному реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів; подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що у випадку, коли фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, то з Державного реєстру підлягає виключенню вся інформація про таку особу, а не лише її ідентифікаційний номер.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку громадяни України, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта. Зазначена норма суперечить положенням Закону № 320/94-ВР, який має вищу юридичну силу, про необхідність видалення всієї інформації про таких осіб, зазначений Закон також не передбачає облік таких громадян за серією та номером паспорта.

За таких обставин висновок апеляційного суду про необхідність часткового задоволення вимог позивачів базується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239? Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: